Поняття законодавчого процесу

    Зазвичай, Конституція  серед усіх функцій і повноважень парламенту виділяє законодавчу функцію як основну. І її практичне втілення провадиться через законодавчий процес, який полягає у трансформації об’єктивних законів суспільного розвитку на юридичну мову у відповідній юридичній формі.
В юридичній літературі законодавчий процес також визначається з точки зору виявлення сутності певної діяльності органу законодавчої влади зі створення закону, звичайно встановлений Конституцією та Регламентом парламенту або як організація процедури проходження законопроекту у законодавчому органі, що складається з певних стадій чи діяльності парламенту з підготовки, розгляду, прийняття законів чи їх оприлюднення. У спеціальній літературі висловлюється судження щодо визначення законодавчого процесу як процедури прийняття закону, починаючи від законодавчої ініціативи і закінчуючи опублікуванням прийнятого закону та вступом його в дію. Існують дефініції законодавчого процесу, що сприяють на його структурні особливості, тобто як нормативно регламентовану сукупність послідовно здійснюваних актів і їх оприлюднення або систему пов’язаних між собою стадій зі створення законів, у межах яких в певній послідовності здійснюються відповідні дії Верховною Радою України, суб’єктами права законодавчої ініціативи, громадянами, які беруть участь в обговоренні законопроектів, Президентом України, а у випадках, визначених законом, – також конституційним Судом України у порядку, встановленому Конституцією України, Законом про Регламент Верховної Ради України та іншими законами, виданими на основі Конституції України. Визначення законодавчого процесу в юридичній літературі іноді здійснюється через розуміння його як процесу діяльності органів державної влади щодо видання законодавчих актів або процесу прийняття закону чи процесу внесення на розгляд законодавчого органу, прийняття, опублікування, набрання чинності законами. Існують дефініції законодавчого процесу, що спираються на його розгляд як системи методів, способів, механізмів, процедур у сфері діяльності при створенні закону.
При дослідженні законодавчого процесу необхідно визначитись з суміжними поняттями які супроводжують законодавчий процес і без яких повного уявлення про його особливості є неможливим. Такими правовими поняттями є: нормотворча діяльність і нормотворчий процес, законотворча діяльність і законодавча діяльність, законодавчий процес і законодавча процедура.
    Нормотворчість – це одна із форм державного управління суспільством. Як будь-який соціальний процес – це усвідомлена, цілеспрямована діяльність, що здійснюється через право і правові норми. Нормотворчість стосується, головним чином, процедури прийняття нормативних актів.
Правотворчий процес, за визначенням А.С. Піголкіна «порядок здійснення юридично значимих дій по підготовці, прийнятті, опублікуванню нормативного акту, які процесуально оформлені, юридично опосередковані і носять офіційний характер». Результатом правотворчої діяльності є прийняття нормативно-правового акту.
    Під законотворчим процесом розуміється система взаємопов’язаних і взаємообумовлених дій по створенню закону, що здійснюється у певній послідовності і складається із стадій. Отже, законотворчий процес – це технологія прийняття закону. Законотворчий процес у порівнянні із законодавчим значно розширений процесом пізнання, аналізу, оцінок правостворюючих факторів, діяльністю органів державної влади по створенню проектів законів, по прогнозуванню, плануванню законодавства і багатьма іншими аспектами, що закінчується процесом прийняття і підписання закону.
    Законодавчий процес – це сукупність врегульованих законом правил, які встановлюють порядок реалізації законодавчої ініціативи у парламенті, включаючи ініціативу розробки законопроекту парламентом, розгляд та прийняття законів, підписання та введення їх в дію.
І хоча у юридичній літературі висловлюються різні позиції щодо сутності законодавчого процесу, його не можна розглядати у відриві від функціонування державного механізму, оскільки він має грунтуватись на конституційних засадах діяльності органів державної влади.
Законодавчий процес хоч частково, але врегульований.