Розгляд індивідуальних трудових спорів в КТС

Працівник має право звернутись до КТС у 3-місячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про пору­шення свого права У справах про стягнення заробітної плати термін звернення не обмежений Комісія зобов'язана розглянути трудовий спір протягом 10 днів з моменту реєстрації заяви Спір розглядається у присутності працівника, який подав заяву, представника профспілкового органу або адвоката (за бажанням працівника) І представника роботодавця Відсутність праців­ника при розгляді спору за його заявою можлива лише за його письмовою згодою, але якщо ні він, ні його представник не

183

з'явилися, розгляд заяви відкладається Повторність таких дій без поважних причин зумовлює зняття заяви з розгляду

Крім вказаних осіб, на засідання КТС можуть бути викли­кані свідки, можливе проведення технічних, бухгалтерських та Інших перевірок спеціалістами, законною є вимога до роботодав­ця про подання необхідних розрахунків та документів У ході засідання ведеться протокол, який потім підписується головою (його заступником) І секретарем Рішення приймається більшіс­тю голосів У рішенні вказується особа чи орган, який звернувся в комісію, суть спору, наводиться мотивувальна частина рішення та деякі Інші реквізити, зазначені в ст 227 КЗпП Засідання КТС вважається правомочним, якщо на ньому були присутні не менше двох третин від загальної кількості обраних членів

Виконання рішення здійснюється роботодавцем протягом З днів після закінчення 10-денного строку, передбаченого для його оскарження

У разі недотримання вимог закону щодо виконання рішення КТС видає працівнику посвідчення, що має силу виконавчого листа Строк подачі посвідчення до державної виконавчої служ­би—З місяці Таке посвідчення про результати вирішення спору не видається, якщо працівник або роботодавець звернулися Із заявою про вирішення трудового спору до місцевого суду

Розгляд індивідуальних трудових спорів у суді

У місцевих судах розглядаються відповідно до ст 231 КЗпП І в порядку, передбаченому главою XV цього Кодексу, трудові спори за заявами

• працівника чи роботодавця, коли вони не згодні з рішенням
КТС підприємства, установи, організації (підрозділу),

• прокурора, якщо він вважає, що рішення КТС суперечить
чинному законодавству, у випадках, коли він може згідно Із
законодавством звертатися до суду

У таких випадках суд виступає вторинним органом після КТС у розгляді трудового спору Працівник також має право безпосередньо звертатися до суду за вирішенням трудового спору без звернення до КТС

Поряд Із таким загальним правилом законодавством перед­бачено безпосередню компетенцію суду, тобто випадки, коли трудовий спір одразу підлягає розгляду судом (без звернення

184

до КТС) Безпосередньо в місцевих судах розглядаються тру­дові спори за заявами

• працівників підприємств, установ, організацій, де комісії
по трудових спорах не обираються,

• працівників про поновлення на роботі незалежно від під­
став припинення трудового договору, про зміну дати І формулю­
вання причини звільнення, оплату за час вимушеного прогулу
або виконання нижчеоплачуваної роботи, за винятком спорів
працівників, вказаних в ч 3 ст 221 І ст 222 КЗпП,

• керівника підприємства, установи, організації (філії, пред­
ставництва, відділу та Іншого відокремленого підрозділу), його
заступників, керівних працівників, які обираються або призна­
чаються на посади органами державної влади І управління, а
також громадськими організаціями та Іншими об'єднаннями
громадян, з питань звільнення, зміни дати І формулювання
причини звільнення, переведення на Іншу роботу, оплати за
час вимушеного прогулу І накладення дисциплінарних стяг­
нень, за винятком спорів працівників, вказаних у ч 3 ст 221 І
ст 222 КЗпП,

• роботодавця про відшкодування працівниками матеріаль­
ної шкоди, заподіяної підприємству, установі, організації (тру­
довий спір за заявою працівника про відшкодування шкоди,
заподіяної йому власником, може розглядатися у КТС),

• працівників у питанні застосування законодавства про працю,
яке відповідно до чинного законодавства попередньо було вирішено
роботодавцем І профспілковим органом підприємства, установи,
організації (підрозділу) в межах наданих їм прав

Безпосередньо в місцевих судах розглядаються також спори про відмову у прийнятті на роботу

• працівників, запрошених на роботу в порядку переведення
з Іншого підприємства, установи, організації,

• молодих спеціалістів, які закінчили вищий навчальний
заклад І в установленому порядку направлені на роботу на певне
підприємство, в установу, організацію,

• вагітних жінок, жінок, які мають дітей віком до 3 років
або дитину-шваліда, а також одиноких матерів за наявності
дитини віком до 14 років,

• виборних працівників після закінчення строку повнова­
жень,

• Інших осіб, з якими роботодавець відповідно до чинного
законодавства зобов'язаний укласти трудовий договір, наприк­
лад Інвалідів І неповнолітніх, направлених на роботу в рахунок
броні, осіб, які були звільнені у зв'язку Із направленням на

185

роботу за кордон, призовом на строкову або альтернативну (невійськову) службу і повернулись після закінчення цієї роботи чи служби.

Звернення до місцевого суду із заявою про вирішення трудо­вого спору можливе протягом 3 місяців з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права (як і в строках звернення до КТС), а у справах про звільнен­ня—в місячний строк з дня вручення копії наказу про звіль­нення або з дня видачі трудової книжки. По справах про стяг­нення заробітної плати термін звернення не обмежений. Щодо питань стягнення з працівника суми матеріальної шкоди, за­подіяної підприємству, установі, організації, то власник (упов­новажений ним орган) може звернутися до суду протягом 1 року з дня виявлення шкоди. Такий же строк передбачений і при зверненні до суду вищестоящого органу або прокурора. В разі пропуску позовних строків з поважних причин суд може поновити ці строки. У разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду без обмеження будь-яким строком.

Поновлення на роботі незаконно

Звільнених працівників та оплата

За вимушений прогул

Судова практика свідчить, що найбільша кількість спорів, що вирішується в судах, пов'язана зі звільненням працівників. Стаття 235 КЗпП передбачає, що в разі звільнення без закон­ної підстави або в разі незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі ор­ганом, який розглядає трудовий спір. Одночасно вирішуються вимоги про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більше, як за 1 рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше 1 року не з вини працівника, то виплата середнього заробітку здій­снюється за весь час вимушеного прогулу.

Якщо вимушений прогул був викликаний неправильним формулюванням причини звільнення, затримкою видачі тру­дової книжки з вини роботодавця або затримкою роботодавцем виконання рішення суду про поновлення на роботі, то оплаті підлягає весь час вимушеного прогулу у розмірі середнього заробітку працівника.

186

При розгляді трудових спорів у питаннях про грошові вимоги, крім вимоги про оплату працівникові середнього за­робітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи (ст. 235 КЗпП), орган, який розглядає спір, має право винести рішення про виплату працівникові належних сум без обмеження будь-якими тер­мінами.

Службова особа, винна у незаконному звільненні чи пере­веденні працівника, затримці видачі трудової книжки чи затрим­ці виконання судового рішення, несе повну відповідальність і обов'язок відшкодування шкоди, заподіяної підприємству (влас­нику) у зв'язку з оплатою працівникові вимушеного прогулу. При цьому такий обов'язок може покладатися судом на службову особу при допущенні нею будь-якого порушення, а не лише явного, як передбачалось раніше чинним законодавством.

Рішення про поновлення на роботі підлягає негайному ви­конанню і вважається виконаним з дня видання роботодавцем про це наказу.

У разі скасування судових рішень про стягнення заробітної плати чи інших виплат, що випливають з трудових правовід­носин, повернення виконання допускається лише тоді, коли скасоване рішення ґрунтувалося на повідомлених позивачем неправдивих відомостях або підроблених документах. В інших випадках виплачені суми стягненню з працівника не підлягають.