Класифікація конституційних прав і свобод людини та громадянина.

Конституційні норми різних країн щодо прав, свободи і обов’язків людини і громадянина можна поділити на 1) громадянські і політичні права й свободи, проголошені буржуазними революціями; 2) соціально-економічні права, які ґрунтуються на соціалістичному вченні; 3) колективні, або солідарні, права, проголошені головним чином країнами третього світу. Права й свободи, які стосуються перших двох позицій, це права й свободи, що належать кожному індивідові. Права третьої позиції можна назвати правами людини і народів (право на здорове навколишнє середовище, право на страйк, громадянську непокору, право політичної опозиції).
За іншою класифікацією можливе виділення загальних і особливих прав, свобод та обов’язків людини і громадянина. Критерієм класифікації тут слугує те, що в одних випадках вони стосуються всіх громадян (право на відпочинок), а в інших – тільки певних (окремих) груп громадян (жінок, дітей).
І насамкінець: права й свободи людини і громадянина можуть бути згруповані за сферами життєдіяльності індивіда. Такого роду класифікація уявляється особливо важливою, бо вона показує межі охорони прав людини і громадянина у різних сферах. Критерієм тут є однорідність матеріального змісту прав, свобод і обов’язків та однотипність норм, що її закріплюють. За цією класифікацією у Конституції України виділяють три основні групи прав і свобод та одну групу обов’язків.
1. Громадські права і свободи людини.
2. Політичні права і свободи громадян України.
3. Економічні, соціальні та культурні права й свободи людини і громадянина.
4. Конституційні обов’язки людини і громадянина.
Класифікація конституційних прав, свобод і обов’язків будується не довільно, а із врахуванням наявності в суспільстві різних сфер діяльності, якісно різних за змістом суспільних відносин; взаємовідносин держави і громадянина у сфері правоохоронної діяльності держави, спрямованої на захист життя, здоров’я, індивідуальної свободи і безпеки, честі й гідності людини, взаємовідносин у політичній, соціальній, економічній та культурній сферах.
Беручи до уваги окремі сфери діяльності держави і громадян та керуючись відомими міжнародними пактами й чинною Конституцією України, можна виділити такі групи основних прав та свобод громадян України:
1) громадянські права й свободи;
2) політичні права і свободи;
3) економічні права і свободи;
4) соціальні права і свободи;
5) культурні права та свободи.
3 Верховна Рада України – парламент України.

Виходячи з принципу поділу влад на законодавчу, виконавчу та судовугілки, який закріплений у “Загальних засадах” Конституції України, єдиним органом законодавчої влади в нашій державі є Верховна Рада України. Саме тому Верховну Раду не слід розглядати як вище стоящий орган щодо інших загальнодержавних органів (Президента України, Кабінету Міністрів, Конституційного та Верховних Судів) та органів місцевого самолврядування. Адже Конституція не встановлює принципу єдності представницьких органів, а інші ради визначаються не як органи держави, а як органи місцевого самоврядування може здійснюватися виключно через прийняття законів, які обов”язкові до виконання на території україни всіма без винятку суб”єктами.

Верховна Рада України складається з однієї палати. Таку ж саму структуру мають парламенти багатьох країн світу, наприклад Болгарії, Греції, Литви та єнші. Але існують парламенти зі складнішою структурою. Так, парламенти Росії, Франції, США та багатьох інших країн складаються з двох палат, парламент Південно-Африканської Республіки раніше складався з трьох, а парламент колишньої Югославії – з шести палат.

Верховна Рада України обирається вільними виборами на основі загального, рівного і прямого виборчого права шляхом таємного голосування стороком на чотири роки. Вибори до Верховної Ради України можуть бути черговими та позачерговими.

У відповідності з ч. 1 ст. 77 Конституції чергові вибори до верховної Ради відбуваються в останню неділю березня четвнртого року повноважень діючого її складу

Позачергові вибори до парламенту України відбуваються тоді, коли він дастроково припиняє свої повноваження. Це може статися за умови, що протягом тридцяти днів однієї чергової сесії плденарні засідання Верховної Ради не можуть розпочатися, внаслідок чого президент України достроково припиняє її повноваження та призначає нові вибори, які й будуть називатися позачерговими. Такі вибори повинні відбуватися протягом шістдесяти днів їз дня опублікування президентського указу про дострокове припинення повноважень попереднього складу парламенту. Слід мати на увазі, що причини, через які пленарні засідання Верховної Ради не можуть розпочатися, повинні корінитися в її діяльностя. Це може бути, наприкоад, відсутність кворуму (кількості народних депутатів України, необхідної дл визнання засідань Верховноїх Ради правомочними вирішувати питання, віднесенні до її компетенції) як результат відмови як результат відмови частинчастинии депутатів зареєструватися учасниками планарного засідання, безрезультатність спроб обрати Голову Верховної Ради, який повинен вести її засідання. Але в кожному разі такі причини мають свідчити про нездатність данного складу депутатів Верховної Ради розв”яувати питання організації своєї власної роботи.

Повноваження Верховної Ради, обранної на позачергових виборах, не можуть бути припиненні протягом одного року її функціонування. Такен правило зумовленне недіці протягом одного року її функціонування. Такен правило зумовленне недоцільністю законодавчого органу, а також суттєвих затрат, пов”язаних з виборчими кампаніями. Дострокове припинення повноважень Верховної Ради не допускається і в останні шість місяців строку повноважень президента України, що спрямолванно на запобігання створенню можливих політичних та організаційних ускладнень у період виборчої президентської кампанії.

2. Статус народного депутата України.

Верховна рада України складається з 450 народних депутатів України (конституційний склад Верховної Ради). Народними депутатами можуть бути лише громадяни україни, що на день виборів досягли 21 року, мають право голосу і проживають в Україні протягом останніх п»яти років.

Депутат повинен бети громадяннимом україни, бо саме громадянство визначає наявність повноцінних правових зв»язків між особою та державою. Встановлення вікового цензу у 21 рік зумовленно необхідністтю для народного депутата України певного життєвого досвіду, на який можна було б спиратися при виробленні й прийнятті рішень загальнодержавного значення. Проживання протягом останніх 5 років на території держави покликане забезпечити депутату знання і розуміння проблем, які стоять перел державою і суспільством.

Особа, чка має перелічені ознаки, не може бути обранною до верховної Ради України лише за наявності не погашенної й незнятою у встановленному законом порядку судимості. Лише наявність судимості за злочин, вчинений неумисно, не є юридичною перепоною для обрання народним депутатом України.

Народні депутати України здійснюють свої повноваження на постійній основі. Це означає. Що вони повинні відмовитися від іншої депутатської посади й не можуть перебувати на державній сліжбі.

Білет №8.
1.Предмет та система науки конституційного права.

Основним предметом правового регулювання конституційного права України є суспільні відносини, які виникають і діють в процесі здійснення влади народом України.
Предмет конституційного права опосередковує собою чотири групи (блоки) суспільних відносин.
1. Відносини, які складають основоположні засади народовладдя, суверенітету народу.
Суверенітет народу – це природне право народу бути верховним і повновладним на своїй території. Суверенітет буває потенційним і реальним. Потенційним суверенітетом володіє практично будь-який етнос, незалежно від того, має він свою державність чи ні, оформився він у таку історичну спільність, як народ, визнаний він іншими державами і націями чи ні.
Реальний суверенітет – це втілення в життя суверенних прав народу, його волі йти таким шляхом, який він вважає найкращим. Суверенна воля народу України, вільно сформована і втілена у відповідних документах (передусім у Конституції України), і є єдиним джерелом державної влади.
2. Відносини, які опосередковують будівництво (будову), устрій держави як організації влади народу і для народу.
Влада – необхідний спосіб організації суспільства, процесів, що відбуваються в ньому, в тому числі за рахунок авторитарних методів, які передбачають можливість нав’язування волі суб’єкта влади, застосування в разі потреби примусу.
3. Відносини, які опосередковують основоположні засади функціонування держави.
Головними з них є гуманізм, демократизм, розподіл влад, виразом якого є механізм противаг, взаємного контролю гілок влади, їх врівноваженості.
Такі засади забезпечують стабільність і належну цілеспрямованість функціонування держави, її соціальний характер.
4. Відносини, що визначають характер зв’язків між державою і конкретною особою. Це:
а) відносини громадянства, під якими, звичайно, розуміють постійний правовий зв’язок між особою і державою, що надає їм відповідні права й покладає певні обов’язки;
б) відносини фундаментальних прав громадян України: економічних, політичних, соціальних, культурних, екологічних;
в) відносини гарантій реалізації прав і свобод;
г) відносини, що випливають із факту відповідальності держави перед особою і навпаки.