Сутність спрощеної системи оподаткування та нарахування Єдиного соціального внеску

За умов ринкової економіки важлива роль належить малому бізнесу. Його підтримка, у тому числі через систему оподаткування, є одним із способів подолання економічної кризи в економіці. На перших етапах становлення системи оподаткування в Україні малому підприємництву надавались певні пільги. Особливо це стосувалося оподаткування прибутку малих підприємств. Згодом податкові пільги для малого підприємництва практично було ліквідовано, що негативно вплинуло на його розвиток.

З метою реалізації державної політики щодо розвитку й підтримки малого підприємництва, підвищення його ролі в розвитку національної економіки з 1 січня 1999 року внесено зміни в оподаткування суб'єктів малого підприємництва.

Указані зміни пов'язані зі спрощенням системи оподаткування (встановлення єдиного податку), обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва. Такими визнано:

-юридичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності будь-якої організаційно-правової форми та форми власності, що в них за рік середньооблікова чисельність працюючих не перевищує 50 осіб, а величина виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік не перевищує 1 млн. гривень;

-фізичних осіб, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи, а кількість осіб, які перебувають у трудових відносинах з такою особою, включаючи членів її сім'ї, за рік не перевищує 10 осіб і величина виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) не перевищує 500 тис. гривень.

Виручкою від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) вважається сума, фактично отримана суб'єктом підприємницької діяльності на поточний рахунок або в касу за здійснення операцій з продажу.

Суб'єкти підприємницької діяльності - юридичні особи, які перейшли на спрощену систему оподаткування за єдиним податком, не мають права застосовувати інший спосіб розрахунків за відвантажену продукцію, крім готівкового та безготівкового розрахунків грішми.

Для переходу на спрощену систему оподаткування суб'єкт малого підприємництва має подати письмову заяву в орган державної податкової служби за місцем державної реєстрації не пізніше ніж за 15 днів до початку наступного звітного (податкового) періоду (кварталу), за умови сплати всіх установлених податків та зборів за попередній звітний (податковий) період.

Суб'єкти підприємницької діяльності - фізичні особи, мають право вибирати спосіб оподаткування доходів, одержуючи свідоцтво про сплату єдиного податку. Новостворені та зареєстровані в установленому Порядку суб'єкти малого підприємництва, які подали заяву на право застосування спрощеної системи оподаткування, стають суб'єктами вказаної системи оподаткування з того кварталу, в якому здійснено їхню державну реєстрацію.

Суб'єкт малого підприємництва може відмовитися від застосування спрощеної системи і повернутися до загальної системи оподаткування з початку наступного звітного (податкового) періоду (кварталу). Для цього необхідно подати заяву до відповідного органу державної податкової служби за 15 днів до закінчення звітного податкового періоду.

Спрощена система оподаткування в Україні застосовується протягом 12 років і є затребуваною серед суб'єктів підприємництва. Вона застосовується поряд із загальною системою оподаткування, тобто є самостійним вибором платника податків.

Щодо застосування терміна "рік" у розумінні Указу N 727/98, то постановою N 507 визначено, що під терміном "рік" вживається термін "календарний рік", що розпочинається 1 січня та триває по 31 грудня включно. З 2011року фізичні особи-підприємці надають до органу державної податкової служби податкову декларацію за місцем своєї податкової адреси за результатом календарного року протягом 40 календарних,що настають за останнім календарним днем звітного року,в якій також зазначаються авансовані платежі з податку на доходи.

Відповідно до проекту Податкового кодексу України, що був опублікований у червні 2010, планувалося, що спрощену систему оподаткування не зможуть застосовувати банки, кредитні спілки, ломбарди, лізингові компанії, довірчі товариства, страхові компанії; установи накопичувального пенсійного забезпечення, інвестиційні фонди і компанії, інші фінансові установи, визначені законом, громадські організації, суб'єктів господарювання, створених без мети отримання прибутку (неприбуткові організації); страхових (перестрахових) брокерів, страхових агентів; реєстраторів цінних паперів.

    Не зможуть застосовувати спрощену систему оподаткування:

Фізичні особи, якізаймаються такими видами діяльності:

- роздрібний продаж підакцизнихтоварів (крім діяльності фізичнихосіб, пов'язаної зроздрібним продажем пива);

- торгівля виробами з дорогоціннихметалів та дорогоцінногокаміння, - дорогоцінного каміння органогенного утворення;

- діяльність у сфері права;

- діяльність у сфері бухгалтерського обліку та аудиту;

- діяльність з консультування з питань комерційної діяльності та управління;

- діяльність з управління підприємствами, допоміжна діяльність у сфері державного управління;

- діяльність у сфері інжинірингу, геології та геодезії;

- технічні випробування та дослідження;

- рекламнадіяльність;

- підбір і забезпечення персоналом;

- посередницькі послуги з купівлі, продажу, оренди та оцінювання нерухомого майна.

Фізичні та юридичні особи, якізаймаються такими видами діяльності:

- діяльність у сфер ігрового бізнесу;

- обмін іноземної валюти;

- виробництво підакцизнихтоварів;

- діяльність, пов'язана з експортом, імпортом та оптовим продажем підакцизних товарів;

- оптовий та роздрібний продаж пально-мастильнихматеріалів (крім роздрібного продажу пально-мастильних матеріалів (в ємностях до 10 літрів);

- видобуток і виробництво дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення; оптова, роздрібна торгівля промисловими виробами з дорогоцінних металів, що підлягають ліцензуванню відповідно до Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності»;

- діяльність у сфері фінансового посередництва;

- організація, створення належних умов для здійснення торгівлі іншими фізичними або юридичними особами та оренди торгових місць на ринках та/або у торговельнихоб'єктах;

- спільна діяльність без утворення юридичної особи, визначена пунктом               7.7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»;

- видобуток і реалізація корисних копалин;

- діяльність з надання в оренду земельних ділянок, житлових та нежитлових приміщень та/або їх частини;

- діяльність з надання послуг стільникового зв'язку;

- продаж товарів (послуг) через мережу Інтернет із використанням електронних коштів;

- діяльність з надання послуг Інтернет-провайдерів;

- діяльність з перепродажу предметів мистецтва, колекціонування та антикваріату, діяльність з організації торгів (аукціонів) виробами мистецтва, предметами колекціонування або антикваріату;

- діяльність з надання послуг у сфері телерадіомовлення відповідно до Закону України «Про телебачення і радіомовлення»;

- діяльність з проведення розслідувань та забезпечення безпеки;

- оптова торгівля і посередництво в оптовій торгівлі;

- зовнішньоекономічна діяльність.

Актуальним є питання переходу на спрощену систему оподаткування суб'єктів господарювання, що мають філії. Необхідно врахувати, що платником єдиного податку може бути лише суб'єкт підприємницької діяльності зі статусом юридичної особи, тому філії без статусу юридичної особи не можуть перейти на спрощену систему оподаткування, обліку та звітності окремо від юридичної особи.

У разі, якщо підприємство переходить на спрощену систему оподаткування, обліку та звітності разом з філіями, то при подачі заяви про видачу Свідоцтва про право сплати єдиного податку до органу ДПС вказується також ідентична інформація щодо філій. Перелік філій зазначається у Свідоцтві про право сплати єдиного податку.

За весь період дії спрощеної системи оподаткування ставки єдиного податку залишались незмінними. Як і у 1998 році максимальна ставка цього податку для фізичних осіб-підприємців становить 200 грн. на місяць (у 1998 році 200 грн. = $ 75; у 2009 році = $25,5, у 2011 -320 грн). За результатами 2009 року середнє податкове навантаження на фізичнихосіб-підприємців зі сплати єдиного податку в розрахунку на місяць становило 184 грн.

Рішення про перехід на спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єкт господарювання може прийняти не більше одного разу за календарний рік, самостійно обравши одну з таких ставок єдиного податку:

6% суми виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) без врахування акцизного збору – у разі сплати ПДВ;

10% суми виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), за винятком акцизного збору, – у разі включення ПДВ до складу єдиного податку.

Основною перевагою використання спрощеної системи оподаткування для платників податків є звільнення їх від сплати низки податків, зборів і внесків до фондів соціального страхування.

Єдиний податок — місцевий (п.10.1.2 Податкового кодексу України)податок, що стягується в Україні з підприємств і фізичних осіб — суб'єктів підприємницької діяльності, які обрали спрощену систему оподаткування.

Мінімальна ставка податку 20 грн., максимальна — 200 грн.Переклад поняття «Єдиний податок» на англійську як «SingleTax» — неправильний, оскільки в англійській мові «SingleTax» зазвичай асоціюється з ідеєю про єдиний податок, заснований на цінності землі.

До платника єдиного податку автоматично не застосовується низка штрафів і санкцій, які могли б застосувати податкові органи для звичайної системи оподаткування.

Також спрощена система оподаткування, обліку та звітності дає змогу невеликому підприємству зменшити чисельність штату бухгалтерії і завдяки цьому підняти свою рентабельність через зменшення витрат на оплату праці.
Єдиним недоліком, на думку суб'єктів підприємництва, є оподаткування єдиним податком за ставкою 6% за умови сплати ПДВ. Справа в тому, що 6% податку береться з суми виручки, включаючи ПДВ, яке надходить від покупців, а це економічно не правильно.

Отже, якщо суб'єкт малого підприємництва вирішив обрати спрощену систему оподаткування, то першим кроком для того, щоб стати платником єдиного податку, є отримання Свідоцтва про право сплати єдиного податку. Для цього суб'єкт господарювання повинен подати письмову заяву до органу податкової служби за місцем державної реєстрації із зазначенням обраної ставки. Заява подається не пізніше 15 днів до початку наступного (звітного) податкового періоду за умови відсутності заборгованості зі сплати податків на дату подання заяви.

Наявність у платників єдиного податку – юридичних осіб заборгованості по страхових внесках на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, не може бути підставою для відмови у реєстрації суб'єкта малого підприємництва в якості платника єдиного податку.

Платники єдиного та фіксованого податку сплачують єдиний внесок на загальнообов’язкове державне соціальне страхування.

Платники єдиного податку не є платниками таких податків і зборів, визначених Податковим кодексом України:

- податок на прибуток підприємств;

- ПДФО (для фізичних осіб – підприємців);

- ПДВ з операцій з постачання товарів та послуг, місценадання яких розташоване на митній території України, за винятком податку на додану вартість, що сплачується юридичними особами, які обрали ставку оподаткування 6 %;

- Земельний податок, крім земельного податку за земельні ділянки, що не використовуються для ведення підприємницької діяльності;

- Плата за користування надрами;

- Збір за спеціальне використання води;

- Збір за спеціальне використання лісовихресурсів;

- Збір за провадження деякихвидівпідприємницькоїдіяльності.

У разі переходу з 01.01.2011р. суб’єкта господарювання на спрощену систему, його звільнено від сплати наступних податків і зборів:

- Податок на додану вартість з операцій із поставки товарів і послуг, місце надання яких знаходиться на митній території України, за винятком ПДВ, що сплачується юридичною особою , які обрали ставку оподаткування 6 %;

- Податок на прибуток підприємств;

- Земельний податок, крім земельного податку, за земельні ділянки, які не використовуються для здійснення підприємницької діяльності;

- Плата за користування надрами;

- Збір за спеціальне використання води;

- Збір за спеціальне використання лісових ресурсів;

- Збір за здійснення деяких видів підприємницької діяльності.

Суб'єктам господарювання, що мають намір перейти на сплату єдиного податку за ставкою 10%, слід нагадати про необхідність подання заявки про анулювання реєстрації платника ПДВ і повернення такого Свідоцтва до податкового органу, про що робиться відповідна відмітка у заяві про видачу Свідоцтва про право сплати єдиного податку. У такого платника втрачається право на нарахування податку при здійсненні операцій з продажу товарів (робіт, послуг), виписування податкових накладних, отримання податкового кредиту при здійсненні операцій з придбання товарів (робіт, послуг), отримання бюджетного (експортного) відшкодування.

Процедура зняття з обліку платника ПДВ при переході на спрощену систему оподаткування регламентується Положенням N 79. При цьому зазначені платники зобов'язані повернути до податкового органу за місцем реєстрації оригінал Свідоцтва платника ПДВ і всі завірені податковим органом його копії, а також подати до податкового органу податкову декларацію з ПДВ, до якої мають бути включені всі операції за останній звітний період, за якими виникали податкові зобов'язання (у тому числі з умовним продажем товарних залишків та основних фондів), та внести до бюджету суми ПДВ, що підлягають сплаті згідно із зазначеною декларацією.

Суб'єкт малого підприємництва, що переходить на спрощену систему оподаткування та обрав ставку єдиного податку 6%, але до цього не був платником ПДВ, підлягає обов'язковій реєстрації як платник ПДВ, починаючи з першого числа того звітного періоду (кварталу), з якого здійснено перехід на спрощену систему оподаткування за ставкою єдиного податку 6%.

Якщо суб'єкт малого підприємництва отримав відмову податкового органу в реєстрації платником ПДВ, то такий платник єдиного податку втрачає право на застосування спрощеної системи оподаткування за ставкою 6% і повинен перейти на загальну систему оподаткування або змінити ставку єдиного податку на 10%.

У разі зміни платником місця перебування в середині року потрібно враховувати, що чинне законодавство зобов'язує платників податків до кінця бюджетного року сплачувати податки до бюджету за попереднім місцем реєстрації, тому для переходу на спрощену систему оподаткування на наступний календарний рік суб'єкт підприємництва – юридична особа в установлені терміни подає заяву до податкового органу за попереднім місцем реєстрації. У цій же податковій інспекції в установленому порядку видається свідоцтво. Це свідоцтво дає право на застосування спрощеної системи оподаткування і є чинним за новим місцем перебування, але після закінчення терміну його дії повертається до податкового органу, що його видав.

 З 1 січня 2011 року набрали чинності Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» та Податковий Кодекс України. Останніми роками пенсійні питання є чи не найактуальнішою темою серед населення України.

Довгий період часу (понад 11 років) фізичні особи – спрощенці сплачували внески до Пенсійного фонду на добровільних засадах. Лише з 01.07.2010 року відповідна категорія платників законодавчо зобов’язана сплачувати страхові пенсійні внески. Зазначені зміни в пенсійному законодавстві не тільки дають можливість більшого наповнення бюджету Фонду, але й зупинили використання спрощеної системи оподатковування як способу ухилення від сплати страхових внесків та забезпечують набуття права на майбутню пенсію фізичних осіб, які обрали спрощену систему оподаткування.

Починаючи з 1 січня 2011 року, податок і єдиний внесок сплачується окремо. Сума податку, розмір якого встановлює мiсцева рада за мiсцем державної реєстрацiї приватних підприємців – "спрощенців," повністю зараховується до місцевого бюджету і відщеплень з неї до Пенсійного фонду України не проводиться.

При цьому до 2011 року єдиний податок містив в собі не лише чистий податок, це було поєднання декількох видів платежів, розщеплення яких проводило Держказначейство. Тобто, підприємець сплачував єдиний податок, який поступав на рахунок казначейства, яке проводило відщеплення від податку і перераховувало податок – на рахунок місцевого бюджету, 42% від суми – на рахунок місцевого управління Пенсійного фонду та ще декілька відсотків – на рахунки відповідних місцевих фондів соцстраху та безробіття.

З 1 січня 2011 року порядок сплати єдиного податку і єдиного внеску змінився. Це закріплено постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2010 №1196 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 16.03.2000 №507», в якій, зокрема, передбачено, що «розподіл сплачених суб’єктом малого підприємництва сум єдиного податку Державною казначейською службою не здійснюється.

Суб’єкт малого підприємництва сплачує:

- 43 % нарахованого єдиного податку на рахунки відповідного бюджету;

- 57 % нарахованого єдиного податку на рахунки органів Пенсійного фонду України як частину суми єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування»

Отже, що змінилось:

Перша зміна – це те, що “розподіл сплачених суб’єктом малого підприємництва сум єдиного податку Державною казначейською службою не здійснюється”. Тобто, держказначейство тепер вже не проводить розщеплення єдиного податку, який сплачує підприємець. Тепер вираховувати суми і сплачувати їх на різні рахунки доведеться підприємцю особисто.

При цьому, 57 % єдиного податку треба сплатити до Пенсійного фонду, але як частину єдиного соціального внеску ( від 200 грн. податку сума складатиме 114,0 грн.).

Пенсійному фонду важливо, щоб підприємець сплатив не менше мінімального страхового внеску, який у січні – березні складає 326,53 грн. Тобто, виходить , якщо у підприємця в лютому 2011 року податок 200 грн., то на рахунок бюджету як податок він сплачує 86 грн. (43%), а на рахунок Пенсійного фонду 326,53 грн.

Отже, підприємцю тепер самостійно потрібно слідкувати за двома речами:

- за сумою податку, яку треба сплатити на рахунок бюджету (яка залежить від суми єдиного податку);

- за сумою єдиного соціального внеску, яку потрібно сплатити до Пенсійного фонду (яка залежить від розміру мінімальної зарплати).

Враховуючи розмір мінімальної заробітної плати, встановлений статтею 22 Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік», та розмір єдиного внеску, встановлений для фізичних осіб - підприємців (34,7%), мінімальний страховий внесок для таких платників у 2011 році буде змінюватись 4 рази та становитиме:

- з 1 січня - 326,53 грн. (941 грн. х 34,7%);

- з 1 квітня - 333,12 грн. (960 грн. х 34,7%);

- з 1 жовтня - 341,80 грн. (985 грн. х 34,7%);

- з 1 грудня - 348,39 грн.(1004 грн. х 34,7%).

За 2011 рік це складатиме 4049,52 грн.

Підприємці сплачують єдиний внесок у вигляді авансового платежу до 20-го числа, наступного за місяцем за який він сплачує. Сума єдиного внеску, сплачена у вигляді авансових платежів, ураховується платником при остаточному розрахунку, який здійснюється ним не пізніше 20 січня року наступного за звітним, тобто за 2011 рік – остаточний розрахунок до 20.01.2012 року. Базовим звітним періодом для таких підприємців є рік.Отже, при щомісячній сплаті терміни складаються у наступний ланцюжок: за січень 2011 року потрібно сплатити до 20-го лютого, за лютий – до 20-го березня, і так далі.

До 1 січня 2011 року сплата внесків до соціальних фондів залежала від системи оподаткування підприємців. Тобто підприємці на загальній системі в обов'язковому порядку сплачували внески до Пенсійного фонду та добровільно - до Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності , Фонду соціального страхування на випадок безробіття , Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань , єдиноподатники здійснювали обов'язкові доплати до Пенсійного фонду, у Фонді «нещасного випадку» вони могли реєструватися добровільно, а до решти фондів внесок сплачувався за рахунок розподілу єдиного податку; фікспатентники були зобов'язані провадити пенсійні доплати, а решту внесків сплачувати добровільно.

Тепер же підприємцями на будь-якій системі замість 4 внесків до вищезазначених фондів сплачується єдиний соціальний внесок(ЄСВ). Принцип обов'язкових і добровільних внесків зберігся за рахунок різних ставок ЄСВ незалежно від системи оподаткування підприємця.

Розмір «обов'язкової» ставки ЄСВ для підприємців установлено на рівні 34,7 % бази оподаткування. При цьому підприємець є особою, застрахованою в Пенсійному фонді та Фонді загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття.

Отже, застосування спрощеної системи оподаткування сприяє створенню сприятливих умов для започаткування власної справи та веденню бізнесу, зменшенню витрат та здійсненню підприємницької діяльності.