ХУДОЖНІ ОБРІЇ УКРАЇНСЬКОЇ ПРОЗИ 11 страница

«Роздум. Чи встигну я цей камінь обтесати...» (1968). Поезія Малишка характеризується не тільки ліричною схвильованістю, довірливими інтонаціями, але й інтелектуальністю, роздумами над сутністю буття, життя і смерті, боротьби добра зі злом, місцем митця і його слова у житті. У філософській медитації «Роздум. Чи встигну я цей камінь обтесати...» ліричний герой міркує над недовговічністю буття людини. Смертним є і митець, однак вічне його мистецтво. Поет оперує не лексикою селянського світу, як це було в часи Шевченка, який звертався до Музи, щоб «риштувать вози в далекую дорогу», а сучасними науково-технічними поняттями й словами: «Бо поїзд мій вечірній у долині / Не може довго ждати, в нього свій / Маршрут і обрій. Лінія й робота». Це закономірності природи, яким підлягають усі. Малишко уподібнює поета скульпторові, в руці якого тільки молот і різець, за допомогою яких тяжкою працею майстер втілює свій задум, творячи справжню красу. Процес праці митця — це натхнення, поривання, напруження духовних і фізичних сил, словом, творчості, в процесі якої і постає витвір мистецтва. Він немов оживає, як оживає й рідна мова в поезії. Малишко возвеличує українську мову, називаючи її «матір’ю життя, від колисання й до твердого ложа». Рідна мати саме рідною мовою передає дитині мову народу, його традиції, культуру, які допомагають їй жити й творити, відчувати себе частинкою нації.

Поезія А.Малишка висвітлює по-своєму його добу. Йдучи складними дорогами життя, поет проніс не дидактичний «посох» співця партійних догм, а Шевченківський заповіт любові до України, її народу і культури. Про це він зізнався, створюючи цикл «Україно моя»: «У той тяжкий час, можливо, більше ніж будь-коли, ми зрозуміли, що народ вічний, що силі його немає краю, як не може бути кінця його мові, його пісням, його творчості». Така настанова й визначила шлях його художніх шукань: поет міцно спирався на етико-моральні засади свого народу, його пісні, фольклору, черпаючи з них, мов із могутнього джерела, натхнення й образи. На цій основі Малишко витворив неповторний художній світ, пісні, що зажили серед народу і стають безсмертними.

       ЗАПИТАННЯ І ЗАВДАННЯ

Висвітліть життєвий і творчий шлях А.Малишка. Аргументуйте свої думки уривками з творів поета.

Яке місце в творчості Малишка посідає образ матері? В чому гуманістичний пафос поезії «Мати», створеної в роки Другої світової війни?

Які почуття викликає у вас «Пісня про рушник»? Самостійно проаналізуйте пісні поета «Ранки солов’їні», «Білі каштани», «Стежина», «Ми підем, де трави похилі...» В чому своєрідність їх народнопісенної основи?

Визначте пафос циклу «Україно моя». Схарактеризуйте його в контексті творів інших поетів періоду війни. Поясніть естетичні функції народнопоетичних тропів у циклі.

Чим приваблює вас інтимна лірика Малишка воєнної пори?

Які питання порушує митець у медитативно-філософській ліриці 60-х рр. ?

Напишіть твір на одну з таких тем: «Поетичний образ матері в ліриці А.Малишка», «Чим приваблює мене пісенна лірика А.Малишка?», «Величний образ України в ліриці П.Тичини, М.Рильського, В.Сосюри, А.Малишка періоду Другої світової війни», «Чому поезія А.Малишка є глибоко народною?».

       СПИСОК РЕКОМЕНДОВАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

Барабаш С. Чарівні джерела поезії. Естетичні функції фольклоризму в поетиці А.Малишка. — К., 1990.

Гаєвсська Н. Андрій Малишко. — К., 1991.

Дем’янівська Л. Андрій Малишко. Життя і творчість. — К., 1985.

Костенко А. Андрій Малишко. Біографічна повість. — К., 1987.

Малишкові дороги. Спогади про А.Малишка. — К., 1975.

Павличко Д.Сонця і правди сурмач // Малишко А. Твори: В 10 т. — Т. 1. — К., 1972.

Творчість Андрія Малишка в контексті літературного процесу ХХ століття. — К., 1997.