НАРОДНИЙ РУХ УКРАЇНИ ТА ФОРМУВАННЯ ГРОМАДЯНСЬКОГО СУСПІЛЬСТВА В УКРАЇНІ

Демократизація українського суспільства, яка почалася після набуття Україною незалежності, являє собою складний розвиваючий процес. Розбудова української державності, фор­мування її політичної системи зумовлюють збільшення ролі політичних партій та громадських організацій. Саме їх зусил­лями має розвиватися в нашій державі громадянське суспільс­тво, притаманне розвинутим демократіям. До здобуття незалежності Україна не мала конституційної моделі української правової держави. Конституція України зразка 1978 року у складі СРСР не передбачала навіть поняття "громадянське суспільство". Природним продуктом і сере­довищем тоталітарного режиму, що десятиліттями панував в Україні, було масове суспільство, для якого характерна відсут­ність незалежних від держави об'єднань громадян, цілковите одержавлення суспільного життя. Пріоритет в окреслені ролі державно-правового регулюван­ня та формуванні основних інститутів громадянського суспіль­ства в Україні, на нашу думку, належить першим громадськім організаціям і партіям 80-90-х років XX ст., насамперед, На­родному Руху України. Слід відзначити, українська суспільна традиція має свої вкорінені традиції громадянства — церковні братства, За­порізька Січ, організація суспільного життя якої ґрунтувалася на системі прав коленого члена цього військового співтоварис­тва та добровільно взятих ним на себе обов'язків. їх не було цілком перервано й за часів Російської імперії та Радянського Союзу. Наприкінці 80-х і початку 90-х років Народний Рух України разом з Українською Гельсінською Спілкою, Всеукраїнським товариством "Меморіал", Товариством української мови очолив боротьбу українського народу за незалежність, демократію, права і свободи людини та нації за створення в Україні грома­дянського суспільства. В Програмі Народного Руху України за перебудову вперше в офіційній радянській пресі повстали вимоги суспільно-політичної організації про взаємовідносини суспільство — держава: - побудова в Україні суспільства, яке базується на засадах гуманізму, демократії та соціальної справедливості; - створення в Українській РСР громадянського суспільства, що гарантує забезпечення економічних підвалин політичної і соціальної свободи коленої особистості; - обмеження втручання держави в економічне та соціокультурне життя; - забезпечення сприятливих умов для функціонування доб­ровільних асоціацій і спілок як форми реалізації творчої енер­гії та ініціативи громадян; - зведення до мінімуму патерналістської функції держави у ставленні до народу. Держава має служити суспільству і перебувати під його пов­ним контролем. Створення громадянського суспільства у кінце­вому наслідку, на думку лідерів Руху, має зняти протиставлен­ня окремої особи суспільству і державі, уможливить здійснення принципу "вільний розвиток коленого є умовою вільного роз­витку всіх". Рух виступає за демонтаж існуючої в той час в Українській РСР "сталінської моделі соціалізму" й перетворення республі­ки в демократичну правову державу, побудовану з урахуван­ням національно-історичних особливостей України. Засадами правової держави в Українській РСР, за принци­пами програми Руху, мають бути: - верховенство права над політикою; - панування закону в усіх ділянках суспільного життя; - обов'язковість закону для самої держави та її органів у їхніх відносинах з громадянином; - здійснення принципу "все, що не заборонено, — дозволе­но" у стосунках громадян з державою та організацій нижчої ланки з вищою; - такий механізм правотворчості, коли проекти законів вироб­ляються безпосередньо в законодавчих органах, а найважливіші з них виносяться на референдуми та всенародні обговорення; - правове забезпечення гласності в діяльності державних органів і громадських організацій, відкритості ста­тистики, всебічного інформування громадян, реальної можли­вості висловлювати свою думку з питань державного життя, процедури врахування цієї думки; - правове гарантування державного захисту прав і свобод людини, забезпечення прав народу; - взаємна відповідальність держави і особи; - незалежний суд та судовий захист усіх без винятку прав громадян. Рух прагнув до забезпечення в Україні урядування народу самим народом і досвід розвинутих країн світу підтверджує, що розвиток громадянського суспільства здійснюється на ос­нові саморегуляції, а його члени намагаються обмежити вплив держави на процеси, які в ньому відбуваються. Основними по­казниками розвинутості громадянського суспільства за Про­грамою Руху за перебудову є гарантоване забезпечення прав людини, рівень свободи, демократії, захищеності приватної власності, розвиток підприємницького сектора. Як бачимо, у Програмі Руху за перебудову: - окреслена роль державно-правового регулювання у форму­ ванні основних інститутів громадянського суспільства; - запропоновано процес гуманізації державно-правових за­сад громадянського суспільства у відповідності до міжнародних стандартів прав людини; - обґрунтовані основні тенденції формування і подальшого розвитку громадянського суспільства в Україні. Економічною основою громадянського суспільства згідно Програми Руху є наявність приватної і колективної (недержав­ної) власності. Соціальною основою громадянського суспільства мають виступати соціальні групи, що мають різноманітні інтереси. Політико-правову основу громадянського суспільства утво­рюють політичний плюралізм, демократичне законодавство. Права людини захищені в такому суспільстві законом; вони мають пріоритет стосовно прав держави. І, нарешті, духовною, культурною і моральною основою громадянського суспільства є базові суспільні цінності, що слугують гуманізмові, формуванню особистості громадяни­на — вільного і діяльного, але такого, який дотримується за­гальноприйнятих суспільством соціальних норм. Таким чином, Руху належить пріоритет у розробці програм­ної концепції взаємодії держави і громадянського суспільства і принципів побудови громадянського суспільства в Україні. Лідери Руху майже 20 років тому сформулювали принципи правового забезпечення діяльності основних інститутів грома­дянського суспільства. Програмні рухівські принципи побудо­ви правової держави та громадянського суспільства покладені в основу норм діючої Конституції України.

Поява інших (перших) опозиційних організацій проти КПРС:

Ліберальні -

«Демократичний союз» (голова В. І. Новодворська) - перша опозиційна партія в СРСР, заснована 8 травня 1988 р.,

Демократична партія Росії (голова М. І. Травкін),

Націонал-патріотичні -

Ліберально-демократична партія (голова В. В. Жириновський), заснована 13 грудня 1989,

Національно-патріотичний фронт «Пам'ять», існував з 1987 року,

Соціал-демократичні -

Соціал-демократична партія Росії;