Назвіть та проаналізуйте етапи укр. Державотворення 1917-1920рр.

Важливий історичний період формування української державності – це революційні роки, коли боротьба за державність України наприкінці 1917—1920 pp. відбувалася в умовах запеклої громадянської війни та іноземної інтервендії. У цій боротьбі можна виділити кілька етапів.

На пер­шому - етапі національну революцію очолювала Центральна Рада. В листопаді 1917 p. було проголошено Українську Народну Республі­ку (УНР).

Другий етап — це правління з кінця квітня 1918 p. гетьманщини в умовах окупації України австрійськими та німець­кими військами. Особливою проблемою в національному держав­ному відродженні було утворення в західних регіонах України в жовтні 1918 p. Західної Української Народної Республіки (ЗУНР).

І нарешті, майже паралельно з утворенням ЗУНР на більшій частині України, починаючи з листопада 1918 p., проходило відновлення УНР на чолі з Директорією і об'єднання її з ЗУНР. Це також був визначний етап в національно-державному будівництві. На жаль, наприкінці 1920 — на початку 1921 p. процес національного держа­вного відродження був перерваний перемогою об'єднаних радянсь­ких збройних сил, встановленням радянської влади на більшій частині України та окупацією західноукраїнських регіонів Поль­щею, Румунією, Чехословаччиною.

З перших днів національно-демократичної революції сталося згуртування національних сил в Україні, і виникнення загально­українського громадсько-політичного центру, покликаного очоли­ти масовий народний рух, — Української Центральної Ради. З часом Рада мала скликати український парламент і створити відповідальний перед ним уряд. Національний центр був започаткований Товариством українських поступовців (ТУП). Його політичним іде­алом була автономія України в складі перебудованої на федератив­них засадах Російської держави. На співпрацю з поступовцями погодилися й українські соціалісти. До Центральної Ради увійшли також представники православного духовенства, культурно-освіт­ніх, кооперативних, військових, студентських та інших організацій, громад і гуртків, представники наукових товариств (Українського наукового товариства, Товариства українських техніків та агроно­мів, Українського педагогічного товариства та ін.).

3 березня вважається офіційною датою заснування Центральної Ради і початком її історії. 19 березня у Києві відбулася стотисячна маніфестація, яка завершилася ухвалою резолюції про доручення Центральній Раді вступити у прямі переговори з Тимчасовим урядом щодо зазначе­них проблем.

Основні напрями державотворчої діяльності Директорії УНР.

Після відновлення Української Народної Республіки Директорія обрала компромісний шлях – між парламентською демократією та радянською республікою. Він полягав у створенні вертикалі трудових рад: від повітових та губернських на місцях – до Конгресу трудового народу в центрі. Система державного управління Директорії трансформувалася із соціалістичних “трудових рад” в авторитарне правління з ознаками перетворення його в президентську республіку. Особливість системи державного управління полягала в тому, що, попри задекларованість “трудового принципу” чи принципу загального виборчого права, визначальними завжди залишалися авторитарні методи правління. Постійні побіжні заходи і дії диктували відповідні воєнному часу методи державного правління Директорії і не давали можливості створити сталу систему. Однак усе зроблене Директорією Української Народної Республіки в плані конституційного процесу свідчить про значні якісні зрушення і в сутності цієї форми української державності.

З огляду на те, що Директорія УНР не виконала своєї головної мети - зміцнення і збереження самостійної української державності – можна говорити про формальну поразку українських визвольних змагань 1917 – 1920 рр. Ці процеси були лише етапом становлення українського суспільства і держави.

Негативною рисою державного будівництва в Україні у 1917-1920 рр. була слабкість, а часто й повна відсутність спадкоємності різних форм української національної державності, нехтування наступним політичним режимом попередніх здобутків і прорахунків у державотворенні, впевненість провідних державних керівників у тому, що тільки вони діють бездоганно і без помилок.

Роль і місце УЦР в процесі українського державотворення.

Політичне становище в Україні протягом 1917-1918 рр., коли йшов процес відродження української державності, значною мірою вплинуло на пріоритети законотворчості українського уряду. Законодавча діяльність українського парламенту проходила у два періоди. Основою першого періоду (квітень – жовтень 1917 р.) законодавчої діяльності Центральної Ради мав переважно декларативний характер, про що свідчив зміст універсалів, декларацій та інструкцій. Його основним здобутком стали нині відомі універсали, яким судилося відіграти таку саму роль, що й “Декларація про державний суверенітет” 1991 року. Універсали формували основи української державності. Здобутком другого періоду законодавчої діяльності Центральної Ради (грудень 1917 – квітень 1918 рр.) стало проголошення Конституції Української Народної Республіки, що, як історичний документ, продемонструвала теоретичні можливості та досягнення українського лібералізму XXст. Творці Конституції мислили демократично і були гуманними політичними діячами, які мріяли створити правову модель суспільного порядку для населення України. З поваленням Української Центральної Ради закінчився перший етап відродження української державності, який охопив шлях від вимоги національно-територіальної автономії до проголошення повної незалежності України.

Аналіз нормативно-правових актів дає нам можливість констатувати, що економічна політика Центральної Ради була мало ефективною у відношенні фінансів та промисловості, економічна політика гетьманського уряду носила вузький класовий характер і не мала підтримки серед трудових класів.

36 .Розкрийте зміст внутрішньої політики гетьмана Павла Скороппадського , якими були її здобутки інедоліки ?