Аналіз наявності, складу і динаміки джерел формування капіталу.

Одним з основних джерел фінансування підприємницької діяльності є власний капітал. Згідно П (С)БО 2 власний капітал – це частина в активах підприємства, що залишається після вирахування його зобов’язань. При цьому під зобов’язаннями розуміють заборгованість підприємства, яка виникла в наслідок минулих подій і погашення якої, як очікується, призведе до зменшення ресурсів підприємства, що втілюють в собі економічні вигоди.

 Власний капітал формується за рахунок коштів власників (учасників) товариства і власних фінансових ресурсів самого підприємства і відображається у першому розділі пасиву балансу підприємства. Власний капітал відповідає абсолютній величині перевищення балансової вартості його активів над зобов’язан­нями. Основними складовими власного капіталу є статутний капітал (пайовий капітал), додатковий капітал, резервний капітал, нерозподілений прибуток, а також коригуючі статті — неоплачений та вилучений капітал.

Суть власного капіталу також визначається рядом функцій які він виконує. Серед них варто виділити:

‑довгострокове функціонування;

-відповідальність і захист кредиторів;

-компенсація завданих збитків;

-кредитоспроможність;

-стабільність економіки;

-фінансування ризику при здійсненні ризикових операцій є

-забезпеченням;

-незалежності і влади;

-розподіл доходів і активів.

Переваги власного капіталу полягають в простоті залучення, високій віддачі та забезпеченні стійкості і платоспроможності підприємства в довгостроковому періоді.

 Недоліки ж використання власного капіталу наступні, обмеженість обсягів залучення, а відповідно і розширення діяльності, висока вартість та невикористання можливості приросту рентабельності за рахунок залучення позик.

Також для більш детального з’ясування суті і значення власного капіталу для підприємства, як джерела фінансування варто виділити такі його складові:

1) статутний капітал – це загальна вартість активів, які є внеском власників, учасників капіталу підприємства або виділені державою на правах повного господарського відання.. Це та сума капіталу, в межах якої засновники підприємства (зокрема АТ, ТОВ) несуть матеріальну відповідальність перед його кредиторами. Саме тому зменшення статутного капіталу за наявності заперечень кредиторів не допускається. Для окремих організаційно-правових форм ведення бізнесу в Україні законодавчо встановлено мінімальний розмір статутного капіталу. Так для ТОВ його розмір повинен становити 100 мінімальних заробітних плат за умови внесення 50 % його суми до проведення державної реєстрації. Для АТ розмір статутного фонду встановлено в розмірі 1250 мінімальних заробітних плат.

2) в окремих підприємств складовою власного капіталу є пайовий капітал. Ця стаття передбачена для кредитних спілок, споживчих товариств, колективних сільськогосподарських підприємств, житлово-будівельних кооперативів, в яких статутний капітал формується за рахунок пайових внесків. Пайовий капітал — це сукупність коштів фізичних i юридичних осіб, добровільно розміщених у товаристві відповідно до установчих документів для здійснення його господарсько-фінансової діяльності.

3) додатковий вкладений капітал – це сума, на яку вартість реалізації випущених акцій перевищує їх номінальну вартість.

4) інший додатковий капітал – це сума дооцінки неооборотних активів, вартість активів безкоштовно переданих підприємству від інших юридичних та фізичних осіб.

5) резервний капітал – це сума резервів, створених відповідно до чинного законодавства або установчих документів за рахунок чистого прибутку. Направляється, головним чином, на:

- погашення непередбачених витрат;

- виплату боргів у разі ліквідації підприємства;

- виплату дивідендів, якщо не вистачає коштів дивідендного фонду і за умови, що фактичний сформований розмір резервів перевищує мінімально допустимий рівень.

6) нерозподілений прибуток - це прибуток, що був невикористаний підприємством.

7) неоплачений капітал - сума капіталу, яка на дату реєстрації підприємства заявлена, але фактично не внесена засновниками;

8) вилучений капітал - це фактична собівартість акцій власної емісії, вилучених товариством у своїх акціонерів.

Порядок розрахунку та методи оцінки показників, що характеризують обіг акцій на вторинному ринку.

Аналіз ризиків впровадження інвестиційних проектів: методи зниження ризику.

Впровадження будь-якого інвестиційного проекту спрямоване на отримання максимально можливого ефекту, тобто очікуються результати від реалізації інвестиційного проекту. Ці результати можуть бути виражені у досягненні певного рівня економічних показників, тобто максимізувати прибутки, нарощувати або розширювати виробництво та ін.

Необхідно обґрунтувати показники ефективності інвестицій з високим ступенем достовірності й точності, урахувати всі фактори, якім можуть впливати на ефективність проекту, оцінити можливі ризики.

Складність розрахунку ефективності зумовлюється тим, що у практичній роботі важко правильно оцінити всі сторони діяльності як на етапі здійснення інвестицій, так і під час експлуатації інвестиційного проекту, точно спрогнозувати і домогтися високого ступеня достовірності інформації.

Рекомендується здійснювати комплексну оцінку ефективності інвестиційних проектів, оскільки окремі показники не дозволяють у повному обсязі проілюструвати реальну ситуацію інвестиційного об'єкта. На основі отриманих показників розраховується міра ризикованості інвестиційного проекту, з метою максимального ухилення від збитків шляхом відхилення несприятливих інвестиційних проектів, а також вживання відповідних заходів щодо зменшення ризиків.

При оцінці ефективності інвестиційного проекту порівняння різночасних показників здійснюється шляхом приведення (дисконтування) їх до вартості в початковому періоді. Для приведення різночасних затрат, результатів і ефектів використовується норма дисконту (г), що дорівнює прийнятій для інвестора нормі доходу на капітал.

Оцінка ефективності інвестиційного проекту здійснюється на основі наступних показників: чистий приведений (дисконтований) дохід, індекс доходності, індекс ( коефіцієнт) рентабельності, термін окупності, внутрішня ставка доходності. Ці показники використовуються при порівняльному аналізі альтернативних проектів, однак можуть використовуватися як критерії і звичайно застосовуються при визначенні комерційної і бюджетної ефективності проекту.