СКЛАДАННЯ ОБ'ЄКТНИХ КОШТОРИСІВ

Об'єктні кошториси складаються на об'єкти в цілому шляхом підсумовування даних локальних кошторисів, з угрупованням робіт і витрат згідно з відповідними графами кошторисної вартості «будівельних робіт», «монтажних робіт», «обладнання, меблів і інвентаря», «інших витрат».

В об'єктних кошторисах за даними локальних кошторисів показуються кошторисна трудомісткість і кошторисна заробітна плата.

Якщо вартість об'єкта може бути визначена згідно одному локальному кошторису, то об'єктний кошторис не складається. В цьому випадку роль об'єктного кошторису виконує локальний кошторис.

При збігу понять «об'єкта» і «будівництва» у зведений кошторисний розрахунок вартості будівництва включаються також дані з таких локальних кошторисів.

 В об'єктному кошторисі по рядкам й у підсумку приводяться показники одиничної вартості на 1 м³ обсягу, 1 м² площі будівель і споруд, 1 пог. м довжини мереж та інші.

За підсумком об'єктного кошторису довідково показуютьсязворотні суми, які є підсумком зворотних сум, визначених у всіх локальних кошторисах, що ставляться до цього об'єкта.

Об'єктні кошториси складаються на будівництво кожного окремої будівлі і споруди та визначають загальний розмір всіх витрат, пов'язаних зі зведенням даного об'єкта.

Об'єктні кошториси складаються на основі локальних кошторисних розрахунків.

Об'єктні кошториси враховують вартість всіх видів будівельних і монтажних робіт, витрати на устаткування, придбання й інвентар.

СКЛАДАННЯ ДОГОВІРНОЇ ЦІНИ

Договірна ціна - це кошторис вартості підрядних робіт, за якої підрядна організація, що визначена виконавцем робіт, згодна виконати об'єкт замовлення.

Договірна ціна входить до складу вартості будівництва й використається при проведенні взаєморозрахунків.

Договірні ціни можуть установлюватися твердими, динамічними й періодичними.

Твердий кошторис (тверда договірна ціна), як правило, установлюється для будівництва тривалістю до 1,5 років.

Тверді договірні ціни встановлюються незмінними на весь обсяг будівництва та не уточнюються, за винятком випадків, якщо:

а) замовник змінює в процесі будівництва проектні рішення, що викликає зміну обсягів робіт і вартісних показників;

б) у процесі будівництва в проектній документації й інвесторських кошторисах виявлені безперечні помилки, які не були виявлені на стадії тендерної пропозиції та складання договірної ціни, а підрядник не є виконавцем проектно-кошторисної документації;

в) виникають обставини непереборної сили - надзвичайні обставини й події, які не можуть бути передбачені сторонами при укладанні договору (контракту).

Динамічні договірні ціни встановлюються відкритими й можуть уточнюватися протягом усього строку будівництва, при цьому маса прибутку, врахований у договірній ціні на початок будівництва, не уточнюється, крім випадків, наведених у пункті даних методичних вказівок.

Періодичні договірні ціни встановлюються відкритими й мають елементи як динамічної, так і твердої договірної цін.

Особливість такої ціни полягає в тому, що на обсяги робіт, планованих на певний період, як правило, це річний план, установлюється тверда договірна ціна (фіксована частина ціни). Формування й застосування фіксованої частини періодичної договірної ціни провадиться за правилами як для твердої договірної ціни.

По закінченню періоду, у якому діяла тверда ціна в складі періодичної договірної ціни, вартість залишків робіт може уточнюватися з подальшим установленням твердої ціни на весь залишок або його частину.

При узгодженні договірної ціни замовник, розглядаючи її складові, перевіряє вартість матеріальних ресурсів, що не повинна перевищувати сформовану в регіоні за цінами виробників, крім випадків, підтверджених відповідними обґрунтуваннями й розрахунками.

До таких випадків, зокрема, ставляться:

- особливі вимоги до технічних характеристик і якості матеріалів, виробів і конструкцій;

- технологічні умови здійснення будівництва.

Після узгодження договірної ціни складається контракт на виконання робіт. У контракті вказується документ, покладений в основу визначення вартісних показників; указується вид договірної ціни: твердий, динамічний або періодична; порядок і строки уточнення договірної ціни; умови фінансування й розрахунків за обсяги виконаних робіт; гарантії замовника й підрядника та ін.

ОСНОВНІ ФОНДИ. ЇХ СКЛАД І СТРУКТУРА

Основні фонди в будівництві являють собою сукупність матеріально-речовинних цінностей, що діють як у сфері матеріального виробництва, так і в невиробничій сфері.

Основні фонди є майном підприємства (будівельних організацій) і становлять його сутність.

Джерелами формування майна підприємств і відповідно основних фондів можуть бути:

- грошові й матеріальні внески засновників;

- доходи, отримані від реалізації будівельно-монтажних робіт, а також від інших видів господарської діяльності;

- доходи від цінних паперів;

- кредити банків і інших кредиторів;

- капітальні вкладення й дотації з бюджетів відповідних рівнів;

- інші джерела, не заборонені законодавством.

Рис. 4.1 – Схема основних фондів

Основні виробничі фонди або безпосередньо беруть участь у процесі створення будівельної продукції, або створюють необхідні умови для його здійснення.

До основних виробничих фондів будівництва ставляться наступні кошти праці: робочі машини й обладнання, силові машини й обладнання, транспортні засоби, виробничі будівлі та споруди.

Основні невиробничі фонди безпосередньо не беруть участь у створенні будівельної продукції та призначені для задоволення соціально-побутових потреб працівників будівельних організацій. Невиробничі фонди будівельних організацій включають об'єкти житлового та комунального господарства, культурно-побутового обслуговування, охорони здоров'я й освіти.

Фізичний та моральний знос

У процесі виробничого використання основні фонди поступово зношуються й у результаті втрачають свою первісну й споживчу вартість. Розрізняють фізичний та моральний знос основних фондів. Фізичний знос являє собою прояв впливу на основні фонди природно-кліматичних (атмосферні опади, сонце, мороз та ін.) і технічних (змінність, експлуатаційні навантаження, якість технічного обслуговування та ін.) умов. Величина фізичного зносу основних фондів залежить від безлічі факторів, у тому числі від якості їхнього виготовлення, запроектованих технічних характеристик, від властивостей матеріалів, з яких вони зроблені та ін. Рівень фізичного зносу перебуває в безпосередній залежності від ступеня експлуатації основних фондів і зростає зі збільшенням змінності їхнього використання, завантаженості протягом робочої зміни та ін.

Фізичний знос характеризується двома показниками: ступенем зношування, вираженим у відсотках, і вартістю, вираженої в гривнях. Ступінь зношування основних фондів визначається коефіцієнтом фізичного зносу (К_и ) по формулі:

       (4.1)

де И — сума зношування основних фондів, тис. грн.; Ф_п — первісна (балансова) вартість основних фондів, тис. грн.

Фізичному зносу у вартісному вираженні відповідає частина вартості фондів, перенесена на собівартість будівельно-монтажних робіт.

Моральний знос основних виробничих фондів – це передчасне, до закінчення строку фізичної служби, знецінення основних виробничих фондів в наслідок технічного прогресу.

Моральний знос проявляється у двох формах. Моральний знос першої форми виникає в результаті знецінювання старих основних фондів через зниження витрат виробництва в галузях, що поставляють основні фонди будівництву. У підсумку вартість нових основних фондів тієї ж конструкції стає нижче, ніж була в раніше випущених. Тому в процесі їхньої експлуатації на готову продукцію (будівельно-монтажні роботи) вони будуть переносити меншу по величині частку вартості, що робить їх відповідно більше ефективними й стимулює заміну старих фондів новими. Моральний знос першої форми (М¹_и) може бути визначений по формулі:

       (4.2)

Споживча вартість основних фондів при моральному зносу першої форми не змінюється.

Моральний знос другої форми пов'язан з появою нової, більше продуктивної й економічної будівельної техніки, застосування якого приводить до зменшення відносної корисності старих машин і обладнання й вимагає їхньої заміни або модернізації. Моральний знос другої форми (М²_и) може бути визначено як:

(4.3)

де Ф_п і Ф¹_п – первісна вартість зразків старих та нових засобів праці, тис. грн.; П та П¹ – річна продуктивність зразків старих і нових коштів праці, натур. одиниці виміру (кубометри, тисячі штук і ін.); Т_н і Т_н¹ — нормативні терміни служби зразків старих і нових коштів праці, роки; Т₀ — строк, що залишився від служби старих засобів праці, роки.