Студопедия
АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция
|
Двосторонній характер соціалізації особистості
| Феноменологія соціалізації особистості
| | Види соціалізації
| За характером впливу на особистість різних обставин життя
1) стихійна, 3) соціальна контрольована,
2) відносно спрямована, 4) самокерована.
| | Потенціал соціалізації
| – визначає схильності людини в розвитку;
– в процесі соціального розвитку може бути реалізований, примножений, послаблений чи взагалі не здійснений;
– два види схильностей людини в розвитку (за соціальною значущістю та перспективністю):
1) позитивні схильності – найбільш доцільний базис соціальних задатків для стимулювання розвитку людини в процесі соціалізації; на основі цього базису вона у подальшому може домогтися найбільших результатів у вдосконаленні та самореалізації як особистість;
2) негативні схильності – ті характерні особливості, що обмежують людину у можливостях соціального розвитку, або мають чітко виражений негативний соціальний характер, що може негативно відбитись на її соціальному розвиткові.
| | Чинники успішності соціалізації
| 1) зміна поведінки особистості відповідно до умов і вимог соціального середовища (стабільні умови здійснення взаємодії та реалізації стосунків у соціумі та актуальні вимоги конкретних ситуацій спілкування і діяльності);
2) суспільні та групові очікування щодо змістовно-процесуальних аспектів соціальної поведінки і діяльності індивіда;
3) прагнення індивіда відповідати висунутим до нього соціальним очікуванням.
| | Сфери соціалізації
| – простір, в якому відбувається процес розширення та примноження соціальних зв’язків індивіда із зовнішнім світом;
– основні сфери соціалізації особистості:
1) діяльність, в якій людина виражає свою суспільну сутність, проявляє особистісні смисли, виявляє самостійність, ініціативу, творчість та професіоналізм, засвоює нові види активності,
2) спілкування, в якому відбувається поглиблене розуміння себе та інших учасників комунікативного процесу, збагачення змісту взаємодії та сприйняття людьми одне одного
3) самосвідомість, що передбачає становлення «Я-концепції» особистості, осмислення свого соціального статусу, засвоєння соціальних ролей, формування соціальної позиції, моральної орієнтації.
| | Агенти соціалізації
| – люди, за допомогою яких людина соціалізується під час навчання, комунікації, прилучення до культури;
– агенти розрізняються за:
1) значущістю для людини,
2) характером вибудовування взаємодії і спілкування,
3) напрямом здійснюваного ними впливу,
4) засобами, які вони використовують, впливаючи на індивіда, що соціалізується;
– вікові закономірності ролі і впливу агентів соціалізації:
1) дитинство – батьки, члени сім’ї, сусіди, друзі, вихователі, перша вчителька,
2) підлітковий вік – однолітки, батьки,
3) юність, молодість – однокласники (одногрупники), чоловік (дружини), колеги по роботі,
4) дорослість – колеги, діти, онуки.
| | Інститути соціалізації
| – конкретні групи, в яких людина долучається до системи суспільних норм і цінностей та соціальних зв'язків;
– є частиною соціальних інститутів суспільства;
– характеризуються стійкою формою організації спільної діяльності, усталеним комплексом нормативів, що її регулюють;
– інститути соціалізації є різновидами особливих соціальних зв'язків, що забезпечують цілісність взаємодії людини і суспільства (через заданий набір доцільно орієнтованих стандартів поведінки в конкретних ситуаціях);
Соціальні інститути суспільства – історична складені або створені спільними зусиллями форми організації життєдіяльності людей; впливають на поведінку людей через суспільно встановлені правила задоволення потреб:
1) інститут сім’ї (способи задоволення потреб у продовженні роду),
2) держава (способи задоволення потреб у безпеці та довготривалому виживанні).
3) виробництво (способи задоволення потреб у забезпеченні засобів існування),
4) інститут освіти (способи задоволення потреб у передачі суспільно-історичного досвіду, потреб у розвитку) тощо.
|
Стадіальність соціалізації
| Стадії соціалізації
| Етапи становлення особистості, засвоєння нею соціального досвіду.
| | Критерії визначення стадій
| Зумовлені віковими закономірностями змістовно-процесуальних аспектів соціалізації
– залучення індивіда до діяльності (міра засвоєння знань, умінь і навичок та способи їх відтворення);
– рівень розвитку самосвідомості особистості;
– провідні інститути соціалізації, що здійснюють домінуючий вплив на процес становлення та розвитку індивіда на цій стадії;
– способи соціалізації (опосередковані провідною діяльністю стосунки з іншими людьми, які визначають соціальний розвиток особистості на відповідному віковому етапі);
– соціально-психологічні механізми соціалізації (вплив суспільства на особистість через соціальні інститути).
| | Стадії соціалізації особистості за віковим критерієм
| | Дж. Ловінгер
| 1. Досоціальна стадія (вік немовляти).
2. Імпульсивна стадія (раннє дитинство).
3. Самозахисна стадія (раннє дитинство).
4. Конформістська стадія (пізнє дитинство / підлітковий вік).
5. Свідома стадія (підлітковий вік / юність).
6. Автономна стадія (юність / зрілість).
7. Інтеграційна стадія (дорослість).
| | Р. Кеган
| 0. Інкорпоративна стадія (вік немовляти).
1. Імпульсивна стадія (2-7 років).
2. Імперська стадія (7-12 років).
3. Інтерперсональна стадія (13-19 років).
4. Інституційна стадія (рання дорослість).
5. Інтеріндивідуальна стадія (дорослість).
| | Стадії соціалізації особистості за характером участі у трудової діяльності
| | Г. Андрєєва
| 1. Дотрудова стадія:
а) етап ранньої соціалізації – імітація і копіювання дітьми поведінки дорослих; ігрова діяльність, коли діти усвідомлюють поведінку як виконання ролі; групові ігри, під час яких діти вчаться розуміти, чого від них очікує група;
б) етап навчання – цілеспрямована діяльність по отриманню суспільно значущих знань ф формування системи практичних навичок.
2. Трудова стадія пов'язана із зрілістю особистості, реалізацією та поглибленням нею соціального досвіду:
а) етап вищої школи;
б) етап трудового колективу.
3. Післятрудова стадія пов'язана з реалізацією потенціалу людей пенсійного віку:
а) етап виходу на пенсію;
б) етап самореалізації на пенсії.
|
|
