Студопедия
АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция
|
Соціальний розвиток особистості
Визначення соціального розвитку особистості
| Розвиток
| Загальнонаукове значення
Спрямовані закономірні кількісні і якісні зміни будь-чого під впливом зовнішніх і внутрішніх факторів
| Соціальний розвиток
| Спрямовані, закономірні кількісні та якісні зміни особистісних структур людини, яка від народження знаходиться в соціальному середовищі:
– зовнішні фактори соціального розвитку особистості – впливи соціального середовища,
– внутрішні фактори соціального розвитку особистості – закономірності психічного розвитку та її індивідуальні особливості.
| Феноменологія соціального розвитку особистості
| Характер
| 1) неперервний – полягає у постійній потребі соціальної трансформації (формування і зміна соціального досвід, соціального статусу, соціальних стосунків тощо);
2) нерівномірний – не має лінійного та постійного характеру, різні сфери особистості та її соціальної активності розвиваються непропорційно.
| Рівні
| 1) потенційний – визначаються індивідуальними особливостями людини, що можуть реалізовані за певних соціальних умов;
2) актуальний – наявний рівень соціального розвитку на певний момент у певних умовах.
|
Рушійні сили
| Протиріччя між:
– внутрішніми факторами – прагненнями особистості (потребами, мотивами, бажаннями) чи наявними особистісними можливостями (знання, навички, уміння, рівень розвитку когнітивних та регулятивних структур психіки);
– зовнішніми факторами – умовами, які не дозволяють реалізувати прагнення або висувають такі, вимоги до особистості, що вона їх не в змозі виконати через недостатній рівень розвитку.
| Джерела соціального розвитку особистості
| І. Внутрішні
| Зумовлюють внутрішні фактори соціального розвитку особистості
1. Потенціал у вигляді:
– вроджених задатків,
– набутих здібностей.
2. Взаємозв’язок і взаємозумовленість чинників:
– біологічного, – психологічного,
– фізіологічного, – соціального.
3. Органи чуття як передумова сприймання та інтерпретації інформації:
– рівень розвитку,
– індивідуальні особливості фізіології та функціонування.
4. Вроджені безумовні рефлекси як передумова первинного пристосування до оточення.
| ІІ. Зовнішні
| Зумовлюють зовнішні фактори соціального розвитку особистості
Все, що оточує людину, і з чим вона взаємодіє (безпосередньо чи опосередковано):
1. Мікрорівень – конкретні групи, в яких особистість безпосередньо залучається до соціальних норм та цінностей, і які виступають своєрідними трансляторами соціально-історичного досвіду,
2. Макрорівень – загальне соціальне оточення, в кому особистість безпосередньо та опосередковано залучається до соціальних норм та цінностей.
| Механізми соціального розвитку особистості
| І. Внутрішні
| Забезпечують реалізацію внутрішніх джерел та потенційного рівня соціального розвитку особистості
| 1. Неусвідомлювані механізми соціального розвитку особистості:
– афіліація як потреба дитини у спілкуванні та взаємодії з іншими людьми (переважно з тими, в кому вона відчуває найбільшу потребу і спілкування з якими забезпечує відчуття захищеності);
– емоційна заразливість дитини (емпатія);
– емоційна зумовленість активності і прагнень дитини (увага і ласка від оточуючих людей);
– наслідування у неусвідомлюваному засвоєнні дитиною першого соціального досвіду (система ставлень, норми і способи дій, вчинки);
– навіюваність дитини як значний руховий механізм соціальних дій і вчинків дитини, її ставлень і реакцій; найбільша сила навіювання – в особі, що є для дитини авторитетом;
– допитливість як прояв орієнтувального рефлексу і передумова пізнання і творчості у різних сферах соціальної активності особистості;
– активність як внутрішня властивість організму і психіки дитини, що виявляється в загальній динаміці поведінки; характер активності зумовлює інтенсивність, а сфера її прояву – спрямованість соціального розвитку особистості.
| 2. Усвідомлювані механізми соціального розвитку особистості:
1) усвідомлювані механізми, пов'язані з розвитком психіки людини:
– саморозвиток психіки на основі вищих психічних функцій (мислення, мовлення), які виступають як регулятори символічного опосередкування розумових дій і відповідної поведінки;
– свідомі механізми емоційної регуляції поведінки (уникнення дій, що призводять до негативних емоційних переживань, і прагнення до дій, за якими слідують позитивні емоції);
– свідомі механізми довільної та вольової саморегуляції поведінки;
2) усвідомлювані механізми, пов'язані з розвитком свідомості людини:
– соціальна схильність особистості до розвитку як результат еволюційного розвитку людини (соціогенезу);
– схильність особистості до довільної регуляції діяльності і поведінки як основа соціальної перспективи, оскільки це зумовлює самоконтроль та вольовий рівень соціальної активності;
– інтелектуальна схильність (когнітивні потреби, бажання, інтереси, прагнення, цілі, ідеали), від якої залежить здатність до пізнавальної та предметної діяльності і відповідно до соціального розвитку.
| ІІ. Зовнішні
| Виступають як засіб управління процесом соціального розвитку особистості (стимулюють, активізують або стримують дію внутрішніх механізмів).
| 1. Механізми безпосереднього впливу середовища на мікрорівні:
– якість батьківського уходу за дитиною на ранніх етапах онтогенезу;
– система і якість родинних зв’язків і відносин;
– властивості безпосереднього середовища життєдіяльності і виховання (соціально-психологічні, предметні, соціально-економічні, духовні тощо);
– особистісні якості авторитетних особистостей, тобто тих, чиї думки та / або діяльність і соціальна поведінка мають особливе значення для дитини;
– власне виховний вплив, що цілеспрямовано здійснюється середовищем.
| 2. Механізми впливу середовища на макрорівні (безпосереднього та опосередкованого):
– вплив формальних і неформальних нормативних обмежень суспільства (правових, моральних, релігійних, ідеологічних, національних тощо);
– вплив явищ матеріальної і духовної культури соціуму (мистецтво, література, ЗМІ, віртуальний простір тощо).
| | | |
Соціалізація особистості
Визначення соціалізації особистості
| У широкому розумінні
| походження і формування родової природи людини (йдеться про філогенез як історичний процес розвитку людства).
| У вузькому розумінні
| процес входження індивіда в суспільство, активного засвоєння ним соціального досвіду, соціальних ролей, норм, цінностей, необхідних для успішної життєдіяльності в певному суспільстві.
| Аспекти поняття «соціалізації особистості»
| Як процес соціального формування особистості – соціальне становлення і розвиток особистості відповідно до характеру взаємодії людини із середовищем проживання, адаптації до нього з урахуванням індивідуальних особливостей.
| Як умова формування особистості – наявність того соціуму, що необхідний людині для природного соціального розвитку як особистості.
|
Як прояв соціального формування особистості – соціальна реакція людини з урахуванням її віку та соціального розвитку в системі конкретних суспільних відносин; за характером цієї реакції визначається рівень соціального розвитку особистості.
| Як результат формування особистості – соціалізація є основною характеристикою людини та її особливостей як соціальної одиниці суспільства (відповідно до віку).
|
|