Соціальний розвиток особистості

Визначення соціального розвитку особистості

Феноменологія соціального розвитку особистості

Рушійні сили

Джерела соціального розвитку особистості

Зумовлюють внутрішні фактори соціального розвитку особистості

1. Потенціал у вигляді:

– вроджених задатків,

– набутих здібностей.

2. Взаємозв’язок і взаємозумовленість чинників:

– біологічного, – психологічного,

– фізіологічного, – соціального.

3. Органи чуття як передумова сприймання та інтерпретації інформації:

– рівень розвитку,

– індивідуальні особливості фізіології та функціонування.

4. Вроджені безумовні рефлекси як передумова первинного пристосування до оточення.

Зумовлюють зовнішні фактори соціального розвитку особистості

Все, що оточує людину, і з чим вона взаємодіє
(безпосередньо чи опосередковано):

1. Мікрорівень – конкретні групи, в яких особистість безпосередньо залучається до соціальних норм та цінностей, і які виступають своєрідними трансляторами соціально-історичного досвіду,

2. Макрорівень – загальне соціальне оточення, в кому особистість безпосередньо та опосередковано залучається до соціальних норм та цінностей.

Механізми соціального розвитку особистості

І. Внутрішні

Забезпечують реалізацію внутрішніх джерел та потенційного рівня
соціального розвитку особистості

1. Неусвідомлювані механізми соціального розвитку особистості:

– афіліація як потреба дитини у спілкуванні та взаємодії з іншими людьми (переважно з тими, в кому вона відчуває найбільшу потребу і спілкування з якими забезпечує відчуття захищеності);

– емоційна заразливість дитини (емпатія);

– емоційна зумовленість активності і прагнень дитини (увага і ласка від оточуючих людей);

– наслідування у неусвідомлюваному засвоєнні дитиною першого соціального досвіду (система ставлень, норми і способи дій, вчинки);

– навіюваність дитини як значний руховий механізм соціальних дій і вчинків дитини, її ставлень і реакцій; найбільша сила навіювання – в особі, що є для дитини авторитетом;

– допитливість як прояв орієнтувального рефлексу і передумова пізнання і творчості у різних сферах соціальної активності особистості;

– активність як внутрішня властивість організму і психіки дитини, що виявляється в загальній динаміці поведінки; характер активності зумовлює інтенсивність, а сфера її прояву – спрямованість соціального розвитку особистості.

2. Усвідомлювані механізми соціального розвитку особистості:

1) усвідомлювані механізми, пов'язані з розвитком психіки людини:

– саморозвиток психіки на основі вищих психічних функцій (мислення, мовлення), які виступають як регулятори символічного опосередкування розумових дій і відповідної поведінки;

– свідомі механізми емоційної регуляції поведінки (уникнення дій, що призводять до негативних емоційних переживань, і прагнення до дій, за якими слідують позитивні емоції);

– свідомі механізми довільної та вольової саморегуляції поведінки;

2) усвідомлювані механізми, пов'язані з розвитком свідомості людини:

– соціальна схильність особистості до розвитку як результат еволюційного розвитку людини (соціогенезу);

– схильність особистості до довільної регуляції діяльності і поведінки як основа соціальної перспективи, оскільки це зумовлює самоконтроль та вольовий рівень соціальної активності;

– інтелектуальна схильність (когнітивні потреби, бажання, інтереси, прагнення, цілі, ідеали), від якої залежить здатність до пізнавальної та предметної діяльності і відповідно до соціального розвитку.

ІІ. Зовнішні

Виступають як засіб управління процесом соціального розвитку особистості
(стимулюють, активізують або стримують дію внутрішніх механізмів).

1. Механізми безпосереднього впливу середовища на мікрорівні:

– якість батьківського уходу за дитиною на ранніх етапах онтогенезу;

– система і якість родинних зв’язків і відносин;

– властивості безпосереднього середовища життєдіяльності і виховання (соціально-психологічні, предметні, соціально-економічні, духовні тощо);

– особистісні якості авторитетних особистостей, тобто тих, чиї думки та / або діяльність і соціальна поведінка мають особливе значення для дитини;

– власне виховний вплив, що цілеспрямовано здійснюється середовищем.

2. Механізми впливу середовища на макрорівні
(безпосереднього та опосередкованого):

– вплив формальних і неформальних нормативних обмежень суспільства (правових, моральних, релігійних, ідеологічних, національних тощо);

– вплив явищ матеріальної і духовної культури соціуму (мистецтво, література, ЗМІ, віртуальний простір тощо).

Визначення соціалізації особистості

Аспекти поняття «соціалізації особистості»

Як процес соціального формування особистості – соціальне становлення і розвиток особистості відповідно до характеру взаємодії людини із середовищем проживання, адаптації до нього з урахуванням індивідуальних особливостей.

Як умова формування особистості – наявність того соціуму, що необхідний людині для природного соціального розвитку як особистості.