Потреби особистості
І. Основні:
1) вітальні – життєві, необхідні для біологічного виживання;
2) соціальні – необхідні для виживання серед інших людей та соціалізації особистості:
- потреби «для себе» – усвідомлюються суб’єктом як соціальні права,
- потреби «для інших» – усвідомлюються суб’єктом як соціальні обов’язки;
3) ідеальні – необхідні для розвитку особистості (пізнання, творчість);
ІІ. Допоміжні:
1) потреби у компетентності – необхідність володіння певними знаннями і навичками,
2) потреба у подолання перешкод на шляху до цілі (у психології для позначення цього стану використовують термін «воля»).
Особистісні передумови
- прагнення розширювати сферу спілкування та впливу;
- прагнення досягати взаєморозуміння у відносинах з іншими людьми;
- прагнення підвищувати соціальний статус;
- прагнення розвивати і підвищувати само ефективність.
Рушійні сили
Протиріччя
- виникають на стику:
1) внутрішніх умов та зовнішніх впливів,
2) декількох зовнішніх умов;
- розв’язуються на стику власної активності особистості та зустрічної активності середовища.
Умови формування
- соціальні зв’язки в процесі життя;
- соціальні контакти в процесі взаємодії і спілкування.
- ставлення до соціальних та міособистісних відносин,
- стосунки з іншими людьми (кого любить, поважає, кому симпатизує, чи є взаємність),
- здатність до саморозкриття, вияву власної індивідуальності,
- характер здійснення активності (цілеспрямована чи реактивна),
- розуміння іншого учасника взаємодії,
- здатність створювати принципово новий продукт (в межах власного досвіду),
- здатність будувати програми поведінки та діяльності на основі набутого досвіду.
Рівні соціально-психологічної активності особистості
1. Вчинок
це практична дія, опосередкована процесом взаємодії і спілкування між людьми:
- суб'єктивним значення мети діяльності,
- рівнем активації свідомості,
- ціннісно-смисловою і мотиваційною сферою особистості,
- самооцінкою і рівнем домагань,
- статусно-рольовими параметрами особистості,
- нормативним регулюванням активності у конкретній групі чи суспільстві
2. Соціальна поведінка
це відносно узгоджена і послідовна сукупність соціально значущих вчинків особистості
3. Соціальне життя
це упорядкована система взаємодій індивідів (сукупність видів і форм сумісної діяльності людей), спрямованих на:
- забезпечення умов і засобів існування,
- реалізацію інтересів, цінностей, потреб (у т. ч. потреб у спілкування, встановленні контактів)
Сфери взаємозв’язку та взаємовпливу соціального життя і соціальної поведінки
Соціально-психологічна (комунікативна) компетентність – інтегральна якість особистості, яка:
- включає сукупність знань (комунікативних, перцептивних інтерактивних),
- забезпечує орієнтування в соціальних ситуаціях,
- зумовлює здатність встановлювати міжособистісні відносини,
- зумовлює здатність приймати правильні рішення щодо стратегії і способів поведінки у взаємодії і спільній діяльності,
- забезпечує досягнення поставлених цілей.
Розвивається і розгортається в єдності внутрішньої (психічної) і зовнішньої (практичної діяльності)
– з одного боку – соціально-психологічні властивості особистості розвиваються, формуються і виявляються у соціумі;
– з іншого боку – соціальне середовище значною мірою визначається особистісними можливостями індивіда.
Комунікативне ядро особистості
це особистісна якість, утворена динамікою та ієрархією її різних зовнішніх і внутрішніх комунікацій
Комунікація (як спілкування у широкому розумінні) – спектр зв’язків та взаємодій, що передбачають:
- безпосередні чи опосередковані контакти.
- реалізацію соціальних відносин.
- регуляцію соціальних процесів,
- ціннісне ставлення до себе та до оточення,
- обмін інформацією,
- сприймання, розуміння, пізнання інших,
- відтворення соціальної поведінки,
- співпереживання,
- вплив на людей та групи.
Последнее изменение этой страницы: 2018-04-12; просмотров: 506.
stydopedya.ru не претендует на авторское право материалов, которые вылажены, но предоставляет бесплатный доступ к ним. В случае нарушения авторского права или персональных данных напишите сюда...
