Студопедия
АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция
|
Структура соціальної установки (М. Сміт)
Доповнення щодо складових поведінкового компоненту
соціальної установки (M. Zanna, I.Rempel)
Форми існування соціальних установок
| Стереотип
| - сталий образ або уявлення про соціальний об’єкт різних соціальних суб’єктів, що виражають звичний спосіб сприйняття, поведінки і ставлення щодо даного об’єкту;
- штампи свідомості, що вироблені соціальним середовищем і приписують ті чи інші дескриптивні (реальні), ціннісні та прескриптивні (нормативні) значення соціальним групах та їхнім типовим представникам;
- види стереотипів:
1) автостереотипи (уявлення про свою соціальну групу або спільноту та її типових представників),
2) гетеростереотипи (уявлення про інші соціальні групі або спільноті та її типових предстваників);
- структура стереотипів:
а) когнітивний компонент – спрощені та поверхові явлення про об’єкт,
б) домінує в установочні системі й однозначно вказує, що «добре / погано» щодо певного об’єкта,
3) поведінковий – система інтенцій та реальних дій щодо певного об’єкта.
| | Упередження
| - від стереотипу відрізняється тим, що в ньому домінує когнітивний компонент (певні думки чи знання про певний об’єкт),
- ці знання ірраціональні, спотворені, тобто такі, що не відповідають новому досвіду чи змінам у реальній дійсності;
- така суб'єктивна думка є первинною, вона зумовлює ставлення і відповідну поведінку індивіда щодо певного об’єкта.
|
Види соціальних установок
| І. За об’єктом
| | Парціальні
| - особові, часткові установки щодо одиничного об’єкта;
- походять з індивідуального досвіду суб'єкта.
| | Узагальнені
| - установки щодо сукупності однорідних об’єктів;
- походять з міжособової і масової комунікацій.
| | ІІ. За модальністю
(установка як індикатор речей і явищ, на які спрямовані життєві інтереси людини)
| | Позитивні
| - виявляють позитивне ставлення до об’єкта,
- «за» об’єкт.
| | Негативні
| - виявляють негативне ставлення до об’єкта;
- «проти» об’єкта.
| | Нейтральні
| - виявляють індиферентне ставлення до об’єкта.
| | ІІІ. За рівнем регуляції поведінки
(залежно від того, на який об’єктивний чинник діяльності спрямована установка)
| | Смислові
| - забезпечують сприймання системи суспільних і групових норм і цінностей;
- зумовлюють збереження цілісності поведінки у ситуаціях невизначеності чи конфлікту, визначаючи певну лінію поведінки особистості;
- відображають світогляд, ціннісні орієнтації, переконання, особистісні смисли людини.
|
| Цільові
| - зумовлені усталеними напрямками і способами задоволення потреб особистості, результативністю діяльності, соціальними санкціями поведінки людини;
- визначають стійкість спрямованості та перебігу певних дій особистості.
| | Операційні
| - зумовлені стереотипністю мислення, конформністю, креативністю особистості, а також ступенем стабільності соціального оточення;
- проявляються у процесі розв’язання конкретних завдань на підставі врахування умов ситуації та прогнозування їх розвитку.
|
Диспозиційний підхід до структури особистості (В. О.Ядов)
| Диспозиції
| - комплекс схильності, готовності до певного сприйняття умов діяльності та до певної поведінки за цих умов;
- регулюють соціальну поведінку і діяльність людини.
| | Ієрархічна диспозиційна система особистості
| - система диспозицій особистості є результатом:
1) попереднього досвіду,
2) впливу соціальних умов;
- нижчі рівні диспозиційної системи:
а) відносно самостійні,
б) забезпечують адаптацію до мінливих умов;
- вищі рівні диспозиційної системи здійснюють загальну саморегуляцію поведінки.
|
|
