Студопедия
АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция
|
Я-концепція» особистості як соціально-психологічний феномен
| Визначення «Я-концепції»
| | Л. Е. Орбан-Лембрик
| Відносно стійка та певною мірою усвідомлена система уявлень індивіда про себе («Я-образи»), на основі якої він вибудовує ставлення до себе (самооцінка) і свою взаємодії з іншими.
| | В. М. Дружинін
| - складний інтегральний образ (картина), який включає сукупність уявлень особистості про себе («Я-образи») разом з емоційно оцінними компонентами цих уявлень (самооцінка);
- формується в процесі життя людини на основі взаємодії з її соціально-психологічним оточенням;
- реалізує мотиваційно-регуляторну функції в поведінці особистості.
|
| Різні підходи до розуміння соціально-психологічної феноменології «Я-концепції»
| | Функціоналістичний підхід (У. Джемс)
| - глобальне «Я» (особистість) містить два аспекти:
1) емпіричний об’єкт (Me) – аспект, що піддається пізнанню,
2) суб'єктивна оцінююча свідомість (І) – аспект, що здійснює пізнання;
- «Я» як об’єкт містить у собі чотири аспекти:
1) духовне «Я», 3) соціальне «Я»,
2) матеріальне «Я», 4) тілесне «Я»;
- ці аспекти утворюють для кожної людини «Я-концепцію», тобто унікальний образ, сукупність уявлень про себе як про особистість;
- оцінювання особистістю себе здійснюється за певними закономірностями співставлення результатів діяльності з домаганнями на успіх (формула Джемса):
| | Гуманістичний підхід (К. Левін)
| | - поведінка є продуктом сприймання індивіда, яке за своє природою е феноменологічним, оскільки психологічна реальність індивіда (яка утворюється завдяки сприйманню ним себе і оточення) – це не об’єктивна реальність як така, а продукт суб'єктивного сприйняття індивіда в момент здійснення поведінки;
- «Я-концепція» – центральна, інтегруюча точка феноменального поля індивіда (тобто його реальності, що суб’єктивно сприймається й усвідомлюється), навколо неї організуються усі образи й уявлення;
- «Я-концепція» – це одночасно і продукт сприйняття, і сукупність уявлень, в якій містяться цінності, що привнесені із соціокультурного середовища;
- з формуванням «Я-концепції» поведінка в цілому починає нею регулюватись;
- відносно узгоджена у часі та ситуативних контекстах, в цьому полягає її прогностична цінність;
- потреба у позитивному ставленні інших людей виникає паралельно з формуванням «Я-концепції»; через засвоєння досвіду позитивної оцінки себе іншими людьми виникає потреба у власному позитивному ставленні до себе (тобто потреба у позитивній самооцінці);
- для зняття розходжень між даними поточного життєвого досвіду і «Я-концепцією» використовуються різні захисні стратегії;
- існує одне головне мотиваційне спонукання – потреба в самоактуалізації, тобто підтриманні та підвищенні цінності своєї «Я-концепції».
| | Психодинамічний підхід (Е. Берн)
| | - «Я-концепція» – структурована сукупність установок індивіда на себе;
- у структуру цієї сукупності установки групуються у три категорії:
1) реальне «Я» (яким індивід уявляє себе на даний момент),
2) соціальне «Я» (як, на думку індивіда, його уявляють інші люди),
3) ідеальне «Я» (яким індивідові хотілося б бути);
- структурно-динамічний характер «Я-концепції»:
а) структурний характер – образ «Я» (як структура уявлень про себе) складається з когнітивних складових установок (рольові, статусні, майнові, ціннісні та ін. характеристики людини); усі ці складові утворюють ієрархію з точки зору суб’єктивної значущості, оскільки входять в образ «Я» з різною вагою;
б) динамічний (процесуальний) характер – емоційно-оцінні компоненти установок (самооцінка);
- джерелом оцінних суджень індивіда про себе, тобто джерелом самооцінки є:
1) соціокультурні стандарти і норми соціального оточення,
2) соціальні реакції інших людей на індивіда (їхня суб'єктивна інтерпретація індивіда та його поведінки),
3) індивідуальні критерії та стандарти, засвоєні індивідом в процесі життя»
- фактично індивід реалізує два процеси самооцінки:
1) порівняння реального «Я» з ідеальним «Я»,
2) порівняння реального «Я» з соціальним «Я».
| | Символічний інтеракціонізм
| | Теорія «дзеркального Я» (Ч. Кулі)
- «Я-концепція» формується в процесі символічної взаємодії індивіда з іншими людьми в його різноманітних первинних групах;
- механізм формування «Я-концепції» – суб'єктивна інтерпретація індивідом зворотного зв’язку від інших як джерела даних про себе (формування самооцінки).
Теорія «узагальненого іншого» (Дж. Мід)
- головною умовою розвитку «Я-концепції» є здатність індивіда приймати роль іншого, завдяки чому він може оцінити та інтеріоризувати установки цього іншого щодо себе;
- головне джерело формування «Я-концепції» та внутрішньої регуляції поведінки індивіда – поєднання таких оцінних уявлень «узагальненого іншого».
|
Узагальнюючи усі наведені положення, структуру «Я-концепції» можна представити наступним чином.
Структура «Я-концепції»
|
