Студопедия
АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция
|
Структура соціальної психології
Структура соціальної психології у кожний історичний період її розвитку є результатом взаємодії двох протилежних і взаємопов’язаних процесів:
1) диференціації, тобто розділення соціальної психології на іі складові, розділи;
2) інтеграції соціальної психології з іншими ( не тільки психологічними) галузями науки.
Галузі сучасної соціальної психології
За провідною орієнтацією на різні методи аналізу соціально-психологічних явищ
| Метод аналізу
| Галузі соціальної психології
| Основні функції
| | Теоретичний
| Теоретична соціальна психологія
| Описова
| | Емпіричний
| Емпірична (побутова) соціальна психологія
| Пояснювальна
| | Експериментальний
| Експериментальна соціальна психологія
| Прогностична
| | Практичний
| Практична (приакладна) соціальна психологія
| Функція влпиву
|
За видами життєдіяльності людини і соціальних спільностей
- психологія праці (психологія управління, інженерна психологія);
- психологія спілкування;
- психологія соціального пізнання;
- психологія творчості;
- психологія гри тощо.
За реалізацією соціально-психологічних знань у різних сферах суспільного життя
| - психологія промислова;
- психологія підприємництва;
- психологія освіти;
- психологія науки;
- психологія економіки;
- психологія торгівлі;
| - психологія політики;
- психологія реклами;
- психологія сім’ї;
- психологія масових комунікацій;
- психологія спорту;
- психологія мистецтва.
|
За основними об’єктами вивчення
- соціальна психологія особистості;
- психологія міжособистісної взаємодії (спілкування, конфлікту);
- психологія малих груп;
- психологія міжгрупової взаємодії;
- психологія великих соціальних груп і масових явищ.
Методи соціальної психології
| Соціально-психологічне дослідження – вид наукового дослідження що проводиться з метою встановлення психологічних закономірностей взаємодії індивідуального та колективного суб'єктів.
|
Основні джерела інформації про соціально-психологічні явища
1) характеристики реальної поведінки особистості і групи:
- вчинки і дії,
- вербальна і невербальна поведінка,
- образ і спосіб життя тощо;
2) особливості індивідуальної та групової свідомості:
| - соціальні установки,
- ціннісні орієнтації,
- оцінки і ставлення,
| - переконання,
- соціальні уявлення,
- соціальні очікування;
| 3) малоусвідомлювані та неусвідомлювані характеристики особистості і групи:
- імпліцитні уявлення,
- соціальні стереотипи,
- архетипи;
4) характеристики матеріальної та духовної діяльності особистості і групи;
5) окремі події життєдіяльності особистості і групи, ситуації соціальної взаємодії, міжособистісні стосунки тощо.
| 1. Спостереження – безпосереднє сприйняття та фіксація соціально-психологічних явищ.
| | Види спостереження
| | За роллю
спостерігача
| - включене спостереження, при якому спостерігач приймає участь і взаємодії або є членом досліджуваної групи;
- невключене спостереження, при якому спостерігач не вступає у контакт з досліджуваними.
| | За умовами
організації
| - польове спостереження, яке проводиться у природних умовах життя особистості і групи;
- лабораторне спостереження, яке проводиться у штучних умовах.
| | 2. Метод аналізу документів (архівний)
| | Види документів
| | За способом
фіксації інформації
| - рукопис;
- друковані документи;
| - фотодокументі;
- відеодокументи.
| | За цільовим
призначенням
| - природні;
- спеціальні;
| - цільові.
| | За ступенем
персоніфікації
| - особові;
- безособові.
|
| | За статусом
| - офіційні;
- неофіційні
|
| | Способи аналізу документів
| | Якісний
| - неформалізований;
- вивчення змісту та інтерпретація текстової інформації (комунікативних повідомлень, невербальних проявів).
| | Кількісний
| - формалізований;
- спеціальна процедура контент-аналізу (спосіб переведення інтерпретованої текстової інформації у кількісні показники, наступна математико-статистична обробка цих показників).
| | 3. Опитування – отримання інформації про об’єктивні чи суб'єктивні факти зі слів опитуваних (респондентів)
| | 2 типи опитування
| | Інтерв’ю
| Анкетування
| | - очне опитування;
- у формі безпосередніх питань – відповідей.
| - заочне опитування;
- у формі самостійного заповнення опитувальника респондентами
| | Види інтерв’ю:
- стандартизоване – не змінюється для усіх респондентів;
- нестандартизоване – загальний план коректується ситуацією та відповідями респондента.
| Види анкетування:
- закрита анкета – передбачається вибір відповіді з поданого переліку;
- відкрита анкета – передбачаються відповіді вільного змісту.
| | Переваги методу: більш інформативне, ніж інтерв’ю.
Недоліки методу: великий вплив особистості респондента, що може впливати на зниження об’єктивності отриманої інформації.
| Переваги методу: можливість масового використання, професійна доступність.
Недоліки методу: формалізованість анкети не дає можливість її коректування відповідно до індивідуальних особливостей кожного респондента.
| | 4. Соціометричний метод(Дж. Л. Морено)
| | Мета
| Вивчення позицій індивідів в системі неофіційних ділових і емоційних відносин.
| | Соціально-психологічні
чинники
| Метод дозволяє описати неформальну статусно-рольову структуру групи на основі виявлення структури міжособистісних відносин шляхом фіксації взаємних почуттів симпатії і неприязні серед членів групи
| | Процедура
| 1) вимірювання ступеня згуртованості / роз'єднаності в групі;
2) виявлення соціометричних позицій, тобто співвідносного авторитету членів групи по ознаками симпатії / антипатії, де на крайніх полюсах виявляються «лідер» групи та «ізольований»;
3) виявлення внутрігрупових підсистем, згуртованих утворень, на чолі яких можуть бути свої неформальні лідери.
| | 4. Метод групової оцінки особистості
| | Мета
| Отримання характеристики людини через взаємні оцінки членів групи
| | Соціально-психологічні
чинники
| Метод заснований на феномені групових уявлень про кожного члена групи як результаті взаємного пізнання людей в процесі спілкування і сумісної діяльності
| | Процедура
| - оцінюються якості людини за пропонованим переліком (20-180),
- зміст якостей визначається цілями дослідження.
| | | | | | | |
| 5. Тести не є специфічним соціально-психологічним методом, однак широко використовуються для діагностики особистості, груп, їхньої взаємодії
| | 6. Шкали вимірювання соціальних установок
| | Мета
| Кількісне вимірювання спрямованості та інтенсивності психологічної готовності особистості до певної поведінки щодо різних категорій соціальних стимулів (праця, політика, соціальні групи, ситуації взаємодії, інші люди))
| | Специфіка
| Вимірюють одномірну змінну, а не розподіл думок щодо різних соціальних явищ.
| | Процедура
| - попередня побудова шкали,
- застосування певного методу шкалування та інтерпретації.
| | 7. Експеримент – спеціально організована процедура, спрямована на встановлення каузальних зв’язків між соціально-психологічними явищами, що вивчаються
| | Ознаки експерименту
| | Створення експериментальної ситуації
| Штучне моделювання соціально-психологічних явищ, що вивчаються або жорсткий контроль природних умов дослідження
| | Варіювання змінних
| Активний вплив дослідника на соціально-психологічні явища, що вивчаються та вимірювання реактивних форм поведінки досліджуваних особистостей та груп.
|
|
