Дати настання деяких сезонних явищ на території України

Завдання 2. Скласти легенду до діаграми сезонного спектру, використовуючи відповідну кольорову гаму і штриховку. Фази формування сталого снігового покриву, переходу температури через –5⁰С на початку зими; переходу температури через –5⁰С наприкінці зими, переходу температури через 0⁰С, фази нестійкого снігового покриву і зсідання снігового покриву позначити різними відтінками блакитного і штриховкою. Другу фазу весни, що відповідає першим проявам вегетації, і третю фазу осені (між закінченням листопаду і появою першого нестійкого снігового покриву) позначити штриховкою. Фенофази початку вегетації (бутонізація, цвітіння) і відмирання рослин позначити жовтим кольором, а фенофази активного розвитку рослин (плодоносіння, дозрівання плодів) – зеленим. Провести аналіз сезонного спектру досліджуваної території. Зробити узагальнюючі висновки.

Контрольні питання

1. Назвіть типи динаміки та часових структур геосистем.

2. Дайте визначення термінам «характерний час», «стан (області станів) геосистеми», «інваріант», «тренд».

3. Назвіть типи амплітуди коливань (області станів) у ритмічних (циклічних) змінах ландшафтів.

4. Чим обумовлена добова і сезонна динаміка геосистем?

5. Розкрийте сутність поняття «стекс», основні ознаки виділення стексів.

6. Назвіть основні чинники багаторічної динаміки геосистем.

7. Дайте визначення поняттям «ландшафтна сукцесія», «флуктуація геосистеми».

8. Поясніть, чим відрізняються динаміка та еволюції ЛТС?

9. Відмінні риси сезонної динамки мішано-лісової, лісостепової і степової зон України.

Лабораторне заняття № 8

Тема: Дослідження морфолітогенного компонента ландшафту. Геоморфологічна карта території

Мета:Ознайомитись з морфолітогенним компонентом ландшафту, визначити роль геологічної будови певної території у формуванні ландшафтів, закріпити навички роботи з атласами та галузевими картами.

Обладнання: атласи, ландшафтна карта території, кольорові олівці.

Основні відомості

Геоморфологічна карта дозволяє відобразити рельєф, встановити за рисунками горизонталей різноманітні форми та елементи рельєфу.

Форми рельєфу – це окремі частини земної поверхні, що характеризуються особливостями зовнішнього вигляду, розмірами, походженням та складаються з елементів (поверхонь, ліній, точок).

За зовнішніми (морфологічними) особливостями та взаємному відношенню всі форми рельєфу можна підрозділити на такі групи: додатні та від’ємні, замкнуті та незамкнуті, прості та складні.

Типом рельєфу називають групи форм, що закономірно повторюються в межах тієї чи іншої ділянки земної поверхні та є наслідком спільності походження та розвитку. Для кожного типу рельєфу звичайно характерне переважання якого-небудь певного рельєфоутворюючого фактора. Тому виділяють ерозійний, льодовиково-акумулятивний, карстовий, еоловий та інші типи рельєфу.

    За класифікацією всі форми рельєфу земної поверхні можна розділити на групи:

1. Планетарні форми.

2. Мегаформи рельєфу.

3. Макроформи рельєфу.

4. Мезоформи рельєфу (площа – сотні та тисячі квадратних метрів). Вертикальна почленованість рельєфу досягає 200-300 м, частіше – десятків метрів. Додатними формами рельєфу цієї групи будуть тераси в долинах річок, від’ємними – балки, яри тощо.

5. Мікроформи рельєфу (площа – одиниці, десятки, сотні квадратних метрів). Приклади: прируслові вали, конуси виносу балок, ярів, промоїни тощо.

До форм мезорельєфу відносять балки, яри, долини річок тощо.

Балка – це форма рельєфу, що характеризується такими параметрами: довжина до декількох кілометрів, середня ширина днища – 30-100 м, глибина – 25-30 м.

Річкова долина – відносно вузьке видовжене зниження рельєфу, що створене річками та має уклін у бік течії води в річці, тобто від верхів’я до низовин. Елементи долини річки – днище, схили, тальвег з руслом річки. Заплава – пласке днище річкової долини, що затоплюється під час паводку, у межах якого в низьких берегах протікає річка. Річкові тераси – горизонтальні або злегка нахилені площадки різної ширини, що протягуються вздовж схилів долини та звернені до русла добре вираженими, частіше зривистими схилами.

Інструкція

Завдання 1. За допомогою текстової легенди польової ландшафтної карти визначити орографічні умови території: основні форми та елементи рельєфу.

На польовій ландшафтній карті території дослідження зустрічаються кілька різних комплексів урочищ: А– комплекс урочищ і підурочищ плоских полого-схилових рівнин межиріч; Б – підурочища корінних схилів річкових долин; В –комплекс урочищ і підурочищ річкових долин, що включає заплаву, першу надзаплавну терасу, другу надзаплавну терасу, долини ручаїв і лощини.

За допомогою легенди до польової ландшафтної карти побудувати геоморфологічну карту території дослідження. Рівнини (плоскі і полого-схилові) позначити жовтим кольором; корінні схили річкових долин – жовто-коричневим. Елементи річкової долини (заплава, надзаплавні тераси) позначити різними відтінками зеленого кольору; долини ручаїв – штриховкою. Межі форм рельєфу позначити жирною лінією.

Завдання 2. Скласти легенду (кольорову і текстову) до геоморфологічної карти території, де вказати форми та елементи рельєфу (додаток А).

Контрольні питання

1. Розкрийте зміст геоморфологічної карти.

2. Поясніть терміни «форми рельєфу», «типи рельєфу».

3.  Охарактеризуйте форми рельєфу земної поверхні за морфологічною класифікацією.

4. Які форми відносяться до мезорельєфу?

Лабораторне заняття № 9

Тема: Дослідження морфолітогенного компонента ландшафту.

Карта четвертинних відкладів території дослідження

Мета:За допомогою ландшафтної карти певної території побудувати галузеву карту четвертинних відкладів; закріпити навички роботи з атласами та галузевими картами.

Обладнання: Атлас України, ландшафтна карта території дослідження.

Основні відомості

У залежності від ступеня впливу один на одного всі компоненти можна розмістити в певний та суворо постійний ряд (починаючи з найбільш «сильних»):

1. Масиви гірських порід та рельєф (морфолітогенні).

2. Повітряні маси, клімат, поверхневі та підземні води (гідрокліматогенні).

3. Рослинність, тваринний світ та ґрунти (біогенні).

Найбільш стійкий по відношенню до зовнішніх впливів компонент, що найбільш повільно змінюється – літогенна основа ландшафту. Один процес або декілька формують певний тип схилів. Кожний генетичний тип схилу характеризується своїм «набором» поверхонь, особливостями їх мікрорельєфу. Для куест, наприклад, властиві обвально-осипні та делювіальні схили, що відрізняються крутизною, наявністю стінок відриву, складом пухких відкладів, інтенсивністю переміщення пухкого матеріалу, мікрорельєфом. 

Вплив літогенної основи на інші компоненти ландшафту є визначальним, але пасивним. Він виражається в тому, що компоненти, які відносно легко змінюються, особливо біогенні, повинні підлаштовуватись під літогенну основу та змінюватись. Теплоємність та вологоємність ґрунтів і порід знаходиться в прямій залежності: чим більше вологи втримує порода, тим більше тепла потрібно на її прогрівання. Тому глини, суглинки, піски, торф, що є сусідніми на одній поверхні, будуть відрізнятись за температурою та зволоженням: глини більш холодні від суглинків, суглинки більше холодні, ніж піски. Чим більше різниця у водно-тепловому режимі ґрунтів та порід сусідніх фацій, тим більше контраст у цих фаціях за складом рослинних асоціацій та властивостями ґрунтів, тим більш чіткою є між ними межа.

Існує декілька класифікацій осадових порід. Однак, найвідомішою є класифікація, за якою осадові породи поділяють на чотири групи: уламкові та глинисті, хемогенні та біогенні (органогенні).

Уламкові породи утворилися внаслідок механічного руйнування інших порід. Їх поділяють на грубоуламкові, або псефіти, піщані, або псаміти, і пилуваті, або алеврити.

Грубоуламкові породи складаються переважно з уламків різних порід розміром понад 1 мм у діаметрі.

Піщані породи (псаміти) складаються з уламків мінералів і гірських порід розміром від 0,1 до 1 мм у діаметрі. Вони поділяються на розсипчасті (піски) і зцементовані (пісковики). За походженням піски можуть бути морськими, річковими, озерними, еоловими, флювіогляціальними.

Пилуваті породи (алеврити) складаються з уламків діаметром від 0,1 до 0,01 мм. Вони займають проміжне положення між пісками і глинами. До них належать суглинки, леси, лесоподібні суглинки.

Суглинок – осадова уламкова гірська порода, яка містить 25-50 % глинистих частинок, решта – піщані частинки.

Лес – тонкозерниста пухка однорідна порода сірувато-жовтого або палевого кольору, пориста, карбонатна, неверствувата. Складається з дрібних (пилуватих) зерен кварцу з домішками інших мінералів. Походження лесів остаточно не з’ясоване, втім є кілька гіпотез щодо їхнього утворення: еолова, алювіальна, делювіальна. Помічено їхній зв’язок з водно-льодовиковою діяльністю.

Лесовидні суглинки менш однорідні, ніж лес, менш пористі, іноді верствуваті. Переважно на схилах. Утворюються внаслідок перевідкладання лесу або продуктів вивітрювання інших гірських порід.

Глинисті породи, або пеліти,складаються з частинок діаметром до 0,01 мм. Це найпоширеніша група осадових порід, вона становить понад 60 % їхнього загального об’єму. До цієї групи належать глини і аргіліти.

Глини є переважно продуктами хімічного вивітрювання порід різного складу. Їх поділяють на елювіальні, або залишкові (каоліни), й перевідкладені (крім типових глинистих мінеральних, містять частинки кварцу, польового шпату, слюди). За походженням бувають озерними, морськими, річковими, льодовиковими.

Аргіліти є зцементованими й ущільненими глинистими породами, які, на відміну від глин, не розмокають у воді і не мають пластичності.

Хемогенні породи утворюються внаслідок випадіння речовини з водних розчинів, а біогенні – перетворенням органічних речовин.

Хемогенні породи поділяються на карбонатні (вапняк, вапнистий туф, доломіт); кременисті (гейзерит, кремінь, опока), залізисті (бурий залізняк, сидерит), марганцеві (піролюзит, манганіт), хлоридні (галоїдні – кам’яна сіль, калійні солі ), сульфатні (гіпс, ангідрит, ), алітні (глиноземисті – латерит, боксит) і фосфатні (фосфорити).

Біогенні (органогенні) породиподіляються на карбонатні (вапняк – черепашковий, кораловий, водоростевий; крейда, мергель); кременисті (діатоміт, трепел); каустобіоліти (торф, буре вугілля, кам’яне вугілля, сапропеліт, антрацит, горючі сланці, нафта, асфальт, озокерит, горючі гази, янтар).

Морена – увесь матеріал, який транспортувався внаслідок руху і танення льодовика, неоднорідний і не відсортований за розміром (пісок – це результат руйнування великих уламків скель). Виділяють морени поверхневі, які утворюються на поверхні льодовика; внутрішні – утворюються при потраплянні уламків порід у тріщини; донні – уламковий матеріал вмерзає у дно льодовика під час його пересування.

Особливим типом морени є флювіогляціальні (водно-льодовикові) відклади, що нагромаджуються в районі переднього краю при таненні льодовика. Матеріал перемивається і впорядковується, відсортовується: грубоуламкові породи – піщані породи – глини.

Продуктами вивітрювання є елювій, делювій, колювій, еолові відклади.

Елювій (eluvio – вимивати) кора вивітрювання – продукт вивітрювання гірничих порід, різноманітних за механічним складом, що залягають на місці свого утворення. Характеризуються відсутністю шаруватості і відсортованості.

Колювій – матеріал, що утворюється внаслідок обвалів, зміщення по схилу (кам’яні ріки).

Делювій (deluvio – змивати) – матеріал, який знесений і відкладений по схилу або у основи атмосферними водами, характеризується добре вираженою шаруватістю.

Дефляція – вивітрювання, розвіювання гірських порід на поверхні землі повітряними потоками.

Еолові відклади – осідання на суші уламків порід, що транспортуються вітром: піщані – утворюють різні форми рельєфу (коси, піщані пустелі – бархани, дюни); глинисті – елювіальні й перевідкладені; пилові – леси, лесоподібні суглинки.

Алювій (аlluvio – намиви, наноси) відклади, утворені внаслідок акумулятивної діяльності річок. Відклади в дельтах річок, де рух і швидкість течії є мінімальними. Виділяють алювій, що утворюється рівнинними і гірськими річками.

Алювій, утворений діяльністю рівнинних річок, утворює горизонти: нижній (русловий алювій) – галька, гравій, пісок; верхній (заплавний алювій) – суглинки, пісок, торф. Горні річки утворюють лише русловий алювій (валуни, галька), а заплавний алювій не утворюється. Внаслідок діяльності річок утворюються надзаплавні тераси: ерозійні – докорінні породи, розмиті рікою; акумулятивні – нанесені алювіальні відклади; ерозійно-акумулятивні – корінні породи, що частково перекриті алювієм.

Інструкція

Завдання 1. Проаналізувати, користуючись польовою ландшафтною картою, дані про четвертинні (антропогенні відклади) місцевості. За допомогою ландшафтної карти побудувати карту четвертинних відкладів території дослідження.

При складанні карти необхідно дотримуватись кольорової гами та індексів, загальноприйнятих для позначення відкладів певних геологічних періодів (додаток Б).

Позначення гірських порід

Ο – осадові;                              m – морські;

g – льодовикові;                                 l – озерні;

ƒ – водно-льодовикові                      pr – відклади

(флювіальні);                                     проблематичного походження

d – делювіальні;                                 a – алювіальні;

p – пролювіальні;                     v – еолові;

ар – алювіально-пролювіальні; e – елювіальні;

c – колювіальні.

Рівнини, складені мореною без водно-льодовикових пісків, позначити блакитним кольором (індекс qII₂); рівнини, складені мореною з водно-льодовиковими пісками (fII₂) – синім кольором; морена, перекрита флювіогляціальними відкладами (gfII₄) на карті позначається чергуванням смуг блакитного і синього кольору.

Давній алювій (індекс aIII₄) – позначити темно-зеленим кольором, сучасний алювій (aIV) – зеленим; пролювій (pIV) – світло-зеленим; делювій (dIV) – жовто-зеленим; алювіально-делювіальні відклади (adIV) позначити чергуванням смуг зеленого і жовто-зеленого кольору. Дочетвертинні відклади (до Q) – малиновим.

Роботу оформити на аркуші формату А4 у альбомній орієнтації.

Завдання 2. Користуючись картами четвертинних відкладів атласу України, скласти детальну (текстову, кольорову та індексну) легенду до карти четвертинних відкладів території.

Завдання 3. Проаналізувати четвертинні відклади як морфолітогенний компонент ландшафту. Зробити висновки щодо четвертинних відкладів, що сформувалися в комплексах урочищ рівнин межиріч, корінних схилах річкових долин, комплексах урочищ річкових долин, лощин і боліт.

Контрольні питання

1. Які групи компонентів ландшафту виділяють в залежності від ступеня їх взаємного впливу?

2. Охарактеризуйте основні властивості літогенної основи.

3. Що таке четвертинні відклади, осадові породи?

4. Наведіть класифікацію осадових порід.

5. Поясніть поняття і терміни: відклади, створені мореною; флювіогляціальні відклади.

6. Які відклади є продуктами вивітрювання?

7. Які відклади є результатом діяльності річок?

Лабораторне заняття № 10

Тема: Дослідження біотичного компонента ландшафту.