Фізико-георгафічне районування України

Контрольні питання

1. Розкрийте сутність поняття «фізико-географічне районування».

2. Назвіть основні регіональні таксономічні одиниці.

3. Які принципи покладено в основу регіональної класифікації?

4. Що є вирішальним чинником у формуванні зональних і азональних ознак ландшафтів?

5. Назвіть регіональні одиниці, що мають одночасно зональний і азональний характер.

6. За яким основним критерієм відбувається фізико-географічне районування гірських територій?

7. За якими критеріями виділяються фізико-географічні сектори, фізико-географічні райони?

8. Назвіть одиниці, за якими відбувається фізико-географічне районування України.

Лабораторне заняття № 7

Тема: Сезонний спектр розвитку ландшафтів

Мета:Ознайомитись із сезонною динамікою розвитку геосистем, сформувати навички побудови сезонного спектра розвитку ландшафтів із використанням ландшафтних карт, закріпити навички роботи з ландшафтними та галузевими картами, користуватись атласами, робити узагальнення та висновки.

Обладнання: Атлас України, атлас Запорізької області, кліматичні карти Запорізької та Харківської областей, кольорові олівці, лінійка.

Основні відомості

Існування сезонної ритміки в динаміці ПТК пов’язане з нахилом земної осі й положенням Землі стосовно Сонця, що зумовлює різну кількість сонячної енергії по сезонах року. Особливо динамічними є ландшафти влітку, коли їх енергетичні ресурси бувають найбільш великими. Процеси функціонування ПТК у цей час відбуваються інтенсивно. Навесні інтенсивність процесів зростає (тимчасове оглеювання ґрунту, активізація ерозійних процесів та ін.). Восени ці процеси уповільнюються, а взимку згасають, спостерігається геохімічний спокій. У різних природних зонах має місце різна сезонна ритміка в ландшафтах. Закономірності сезонної ритміки ландшафту вивчає наука фенологія.

Амплітуда коливань у ритмічних (циклічних) змінах ландшафтів різна. Кількість теплоти й світла, яку дістає ландшафт у певний сезон, місяць і день, не є абсолютно постійними величинами. Вони коливаються залежно від зміни сонячної активності, що впливає на інші фізико-географічні процеси.

Розрізняють три типи амплітуди: нормальну, небезпечну й катастрофічну. Нормальна амплітуда коливання не призводить до сильних змін. Наприклад, раннє чи пізнє зсідання снігу та ін. Небезпечна амплітуда викликає порушення нормального режиму розвитку ландшафту, особливо біогенних компонентів (повернення холоду під час цвітіння плодових дерев). Катастрофічні амплітуди викликають сильні зміни властивостей ПТК. Прикладом може бути утворення на гірських схилах зсувних цирків тощо.

За умов наявності «нормальних амплітуд ритмів» динамічні прояви найчастіше стабілізують ПТК, сприяють відновленню їхнього корінного стану, мають місце зворотні зміни. Катастрофічні амплітуди ритмів природних процесів призводять до незворотних змін ПТК, до їхньої трансформації.

Якщо порушена літогенна основа, то ландшафт не відтворюється (наприклад, після виверження вулканів, землетрусів, обвалів у горах та ін.). Ці процеси сильно змінюють стан ПТК, виходять за межі динаміки, зміни є незворотними, тобто повернення до минулого стану не відбудеться.

Такі зміни ведуть до зміни інваріанта ПТК. Інваріант ПТК – це певна сукупність його станів, яка не призводить до якісної перебудови ПТК. У рамках одного інваріанта відбуваються зворотні зміни на відміну від незворотних якісних змін, з якими пов’язані зміни самого інваріанта ПТК.

Процес зміни станів ПТК (фацій) В.Б. Сочава назвав сукцесією геосистем, а динаміку визначив як зміну станів ПТК у рамках одною інваріанта, у той час як розвиток є зміною самого інваріанта.

Одним із головних завдань дослідження динаміки ландшафту є вивчення його річних й добових циклів. Це потребує довготривалих стаціонарних спостережень, особливо геохімічних і геофізичних. Метод балансів враховує всі статті прибутку й видатку в їх кількісних одиницях. Вивчається зміна протягом року теплового й водного режимів – баланс теплоти і вологи, функціональні зв’язки між балансом теплоти і вологи та балансом мінеральних речовин, між тепловим і водним режимами та міграцією солей у ландшафті, біогенним кругообігом, механічною і хімічною денудацією, фенофазами біоценозів і т.д. Потім шляхом математичного аналізу розраховують залежності між різними величинами.

    Обертання Землі навколо Сонця зумовлює сезонну ритміку багатьох процесів та характеристик геосистеми, іншими словами, періодизацію річного циклу геосистеми. Існує багато варіантів поділу року на сезони, фази, періоди. Крім внутрішньорічних фаз, зумовлених обертанням Землі навколо Сонця, виділяються стани меншої тривалості, зумовлені циркуляційними процесами в атмосфері (наприклад, вторгненням теплих та вологих повітряних мас).

    Річний цикл поділяють на окремі «стани» (області станів) – стекси – відрізки року тривалістю не менше доби, що виділяються за сезонною ритмічністю, погодою та динамічною тенденцією зміни вертикальної структури геосистеми. Основні ознаки виділення стексів:

ü характер зовнішніх факторів, що зумовлюють формування стексу (виділяють стекси: нівальні, плювіальні, пірогенні, еолові, гравігенні);

ü термічні умови (виділяють стекси: морозні або кріотермальні, дуже прохолодні або нанотермальні, прохолодні або мікротермальні, помірно теплі або мезотермальні, теплі або макротермальні, жаркі);

ü зволоженість геосистеми (виділяють стекси: екстрагумідні, гумідні, семіаридні, аридні);

ü тенденції зміни вертикальної структури (виділяють стекси: стабілізації структури, створення структури, руйнування структури, ускладнення структури, трансформації структури).

Інструкція

Завдання 1. Користуючись даними таблиці 4, побудувати діаграму сезонної динаміки геосистеми певної території, де вказати дати та періоди певної фази річної динаміки ландшафтних процесів. Для цього на аркуші формату А4 у альбомній орієнтації накреслити смугу розміром 2х12 см, розділивши її на 12 відрізків, кожен з яких відповідає 1-му місяцю річного циклу. Місяці позначити римськими цифрами під діаграмою. На діаграмі вказати вертикальними лініями переходи між фазами річного циклу (наприклад, між періодом формування сталого снігового покриву і фазою переходу температури через –5⁰С наприкінці зими; між фазою переходу температури через –5⁰С наприкінці зими і фазою переходу температури через 0⁰С тощо).

Таблиця 4