Інфляція та грошові реформи

Програмні питання:

5.1 Суть, причини та наслідки інфляції

5.2 Шляхи усунення загрози інфляції (с.в.)

5.3 Сутність та види грошових реформ, особливості їх проведення в Україні

5.1

Інфляція – процес знецінення грошей, що виявляється як постійне підвищення загального рівня цін унаслідок перевантаження сфери обігу грошовою масою, не забезпеченою матеріальними цінностями.

Темп інфляції для певного року можна обчислити так:

Основними формами вияву інфляції є:

Ø знецінення грошових знаків відносно вартості звичайних товарів, тобто падіння купівельної спроможності грошової одиниці;

Ø поглиблення розриву між рівнями цін на внутрішньому ринку країни та на ринках інших країн і світовому ринку загалом;

Ø знецінення національних грошей стосовно іноземної валюти;

Ø зниження валютного курсу національних грошей.

Незважаючи на те, що інфляцію в різних країнах вчені розуміють по-різному, її слід розглядати як наслідок внутрішніх і зовнішніх причин.

Зовнішні причини такі:

– зростання цін на світових ринках;

– скорочення надходжень від зовнішньої торгівлі;

– від'ємне значення зовнішньоторговельного балансу;

– посилення інтернаціоналізації господарських зв'язків між державами, що супроводжується загостренням конкуренції на світових ринках капіталів.

Внутрішні причини такі:

– деформація економіки;

– монополія держави на грошову емісію;

– монопольне становище великих виробників та їх диктат цін на ринках;

– монополія профспілок на ринку праці та можливість їх впливу на рівень оплати праці;

– непомірно високі податки або процентні ставки за кредит;

– порушення пропорцій відтворення між виробництвом і споживанням, попитом і пропозицією.

Таким чином, до найважливіших інфляційних причин зростання цін можна віднести такі:

Диспропорційність – незбалансованість державних видатків і прибутку, дефіцит державного бюджету. Часто цей дефіцит покривається за рахунок використання "друкарського верстату", що призводить до збільшення грошової маси, тобто до інфляції.

Інфляційно небезпечні інвестиції – здебільшого мілітаризація економіки. Військові асигнування ведуть до утворення додаткового платоспроможного попиту, а як наслідок – до збільшення грошової маси. Надмірні військові асигнування звичайно є головною причиною хронічного дефіциту державного бюджету, а також збільшення державного боргу, для покриття якого випускаються додаткові паперові гроші.

Відсутність чистого вільного ринку і досконалої конкуренції як його частини. Сучасний ринок чималою мірою олігополістичний. Оскільки олігополіст зацікавлений у скороченні виробництва і пропозиції товарів, створюється дефіцит, що використовується ним для утримання чи підвищення цін на товари.

Інфляційні очікування – виникнення в інфляції самопідтримувального характеру. Населення і господарські суб'єкти звикають до постійного підвищення рівня цін. Населення вимагає підвищення заробітної плати і запасається товарами наперед, очікуючи на їх швидке подорожчання. Виробники ж побоюються підвищення цін з боку своїх постачальників, які водночас закладають у ціну власних товарів прогнозоване ними зростання цін на комплектуючі і розкручують цим самим маховик інфляції.

Інфляція класифікується на такі види:

1. Залежно від характеру інфляції і темпів наростання інфляційних процесів:

Ø помірна інфляція характерна повільним зростанням цін (до 10% на рік);

Ø галопуюча інфляція (від 10 до 200% на рік);

Ø гіперінфляція (до 1000% і більше на рік).

2. Залежно від зростання цін за товарними групами:

Ø збалансована інфляція визначається пропорційною зміною цін на різні товари;

Ø незбалансована інфляція визначає зміну цін різних товарів відносно один до одного в різних пропорціях.

3. Залежно від ступеня передбачення:

Ø очікувана інфляція – прогнозоване зростання цін;

Ø неочікувана інфляція – не прогнозоване зростання цін.

4. Залежно від поширення інфляційних процесів:

Ø локальна інфляція має місце в межах окремих країн;

Ø світова інфляція охоплює групу країн або цілі регіони.

Ø розв'язання проблем дефіциту державного бюджету. Дефіцит державного бюджету повинен покриватися не додатковою емісією грошей, а через державні позики, які можна буде погасити;

Ø реформи оподаткування, скорочення податкових ставок;

Ø структурна перебудова і конверсія військового виробництва;

Ø регулювання валютного курсу;

Ø приватизація;

Ø засоби збільшення норм заощаджень і зменшення їх ліквідності;

Ø скорочення платоспроможного попиту внаслідок проведення грошової реформи;

Ø підвищення процентних ставок за кредит;

Ø заморожування підвищення цін, коли має місце зростання попиту на ринку споживчих товарів і коли маса цих товарів не може збільшуватися.

Також інфляція має цілу низку наслідків, а саме:

1. Зниження життєвого рівня населення у формах:

а) зниження реальної вартості особистих заощаджень;

б) скорочення поточних реальних доходів.

При цьому поточні реальні доходи населення знижуються навіть за умови індексації, оскільки протиінфляційні компенсації відстають від темпу зростання цін (при гіперінфляції важко передбачити рівень зростання цін) і не покривають скорочення доходів населення.

2. Ефект інфляційного оподаткування (зниження реальної вартості накопичених грошей).

Серед протиінфляційних заходів можна виділити такі:

· грошові обмеження, обмеження доходів населення через заморожування заробітної плати;

· зовнішні (зростання цін на світових ринках; скорочення надходжень від зовнішньої торгівлі; від'ємне сальдо зовнішньоторговельного балансу);

· внутрішні (деформація економіки; монополія держави на грошову емісію; монопольне становище великих виробників і їх диктат цін на ринках; монополія профспілок на ринку праці та їх можливість впливу на рівень оплати праці; непомірно високі податки або процентні ставки за кредит).

5.3

Тривалі та глибокі кризові явища в економіці й особливо в грошовому обігу країни завжди вимагають розроблення та здійснення заходів, покликаних змінити ситуацію і поліпшити стан грошового обігу й економіки в цілому. Ці заходи можуть набувати форми часткових і подовжених у часі дій виконавчої й законодавчої влади або форми концентрованих за часом і місцем дій, спрямованих на кардинальну зміну ситуації. У такому разі зазвичай говорять про господарську або грошову реформу.

Грошова реформа – це повна або часткова структурна перебудова наявної грошової системи країни з метою оздоровлення грошей чи поліпшення механізму регулювання грошового обороту.

Залежно від ознаки класифікації розрізняють декілька видів грошових реформ (табл. 5.2.1).

Таблиця 5.2.1