Із промови на Варшавському сеймi Л. Деревинського, шляхтича з Волинi (1620 р.)

Боротьба між синами Святослава. Початок князювання Володимира

У рік 6485 [977]. Пішов Ярополк на Олега, брата свого, на Деревлянську землю. І вийшов супроти нього Олег, і приготувались вони обидва до бою, і коли зітнулися війська, переміг Ярополк Олега. І побіг тоді Олег з воями своїми в город, що зветься Вручий. А був міст через рів до воріт городських, і [люди], давлячи один одного, спихнули Олега з мосту в урвище. І падало багато людей з мосту, і подавили [тут] і коней, і людей.

І Ярополк, ввійшовши у город Олегів, узяв волость його і послав шукати брата свого. І, шукавши, його не знайшли, та сказав один древлянин: "Я бачив учора, як спихнули його з моста". І послав Ярополк шукати його. І волочили трупи з рову од ранку й до полудня, і знайшли Олега насподі під трупами, і, винісши, поклали його на коврі. І прийшов Ярополк до нього, і плакав, і сказав Свенельду: "Дивись, адже ти сього хотів". І погребли Олега на [високому] місці коло города Вручого, і єсть могила його коло Вручого й до сьогодні. І взяв волость його Ярополк. А в Ярополка була жона - грекиня - [раніше] ж була вона черницею, та привів був її отець його Святослав і віддав її за Ярополка, бо гарна вона була з лиця.

Коли ж почув це Володимир у Новгороді, що Ярополк убив Олега, то, убоявшись, утік він за море. А Ярополк посадив посадників своїх у Новгороді і володів один у Русі...

У рік 6488 [980]. Прийшов Володимир з варягами до Новгорода і сказав посадникам Ярополковим: "Ідіте до брата мойого і скажіте йому: "Володимир іде на тебе, готуйся насупроти битися".

І сів він у Новгороді, і послав [отроків] до Рогволода, князя полоцького, мовлячи: "Хочу взяти дочку твою за жону". Він тоді запитав дочку свою: "Чи хочеш ти за Володимира?" А вона сказала: "Не хочу я роззути Володимира, а Ярополка хочу". Рогволод же прийшов був із замор'я і мав волость свою в Полоцьку. А Тур [сів] у Турові; од нього ж і туровці прозвалися.І прийшли отроки Володимирові, і повідали йому всю річ Рогніді, дочки Рогволода, князя Полоцького. Володимир тоді зібрав воїв багато - варягів, і словен, і чуді, і кривичів - і пішов на Рогволода. У сей же час хотіли видати Рогнідь за Ярополка. І прийшов Володимир на Полоцьк, і вбив Рогволода і синів його двох, а дочку його Рогнідь узяв за жону і пішов на Ярополка.

І прийшов Володимир до Києва з воями многими. І не зміг Ярополк стати супроти Володимира, і заперся Ярополк з людьми своїми і з воєводою Блудом. І стояв Володимир, окопавшись, на Дорогожичі - межи Дорогожичем і Капичем, - і єсть рів [той] і до сьогодні.

Володимир тим часом послав до Блуда, воєводи Ярополкового [послів], обманливо мовлячи: "Посприяй мені! Якщо уб'ю я брата свойого - буду мати тебе за отця свойого і велику честь бо дістанеш ти од мене. Не я бо почав братів убивати, а він. Я ж того убоявся і прийшов на нього". І сказав Блуд до посланих Володимиром: "Я буду з тобою в приязні".

О злая облудо людськая! Як ото Давид говорить: "Той, що їсть хліб мій, підняв на мене облуду".

...Отак і Блуд зрадив князя свого, діставши од нього почесті многі. Сей і був повинен за ту кров.

Бо сей Блуд, запершись із Ярополком [у Києві], часто слав до Володимира [послів], кажучи йому іти на приступ до города з боєм, [а] сам замишляв убити Ярополка. Та [через] городян не можна [було] вбити його. Блуд, отож, не змігши, як би його погубити, замислив [учинити це] обманом, кажучи йому не виходити на битву з города. І мовив при цім Блуд Ярополкові: "Кияни посилають до Володимира, говорячи: "Іди на приступ до города з боєм. Ми видамо, -мовляв, - тобі Ярополка. Утікай із города".

І послухав його Ярополк, і побіг із города, і, прийшовши, заперся в городі Родні на усті Росі. А Володимир увійшов у Київ.

І обложили [вої Володимирові] Ярополка в Родні, і був голод великий у ньому, і єсть примовка й до сьогодні: "Біда, як у Родні". І сказав Блуд Ярополкові: "Чи бачиш ти, скільки воїв у брата твойого? Нам їх не перебороти. Тому мирися ти з братом своїм", - обманюючи його, це говорив вiн. І мовив Ярополк: "Нехай буде так". І послав Блуд до Володимира [посла], кажучи: "Збувся, мовляв, нaмip твiй. Я приведу, мовляв, Ярополка до тебе, а ти приготуй [людей] убити його". Володимир же, це почувши [i] увiйшовши у двiр теремний отчий, що про нього ми ранiш сказали, ciв тут iз воями i з дружиною своєю.

І сказав Блуд Ярополковi: "Пiди до брата свойого i скажи йому: "Що ти мeнi не даси – те я вiзьму". Пiшов тодi Ярополк, i сказав йому [боярин його] Варяжко: "Не ходи, княже. Уб'ють тебе. Утiкай в Печенiги i ти приведеш воїв".

І не послухав вiн його, i прибув Ярополк до Володимира. І коли входив вiн у дверi, пiдняли його два варяги двома мечами пiд груди, а Блуд зачинив дверi i не дав услiд за ним увiйти своїм. І так убитий був Ярополк.

Варяжко ж, побачивши, що вбито Ярополка, утік iз двору в Печенiги i багато воював з печенiгами проти Володимира. І той ледве прихилив його [до себе], поклявшись йому.

Володимир же став жити з жоною брата, грекинею, а була вона вагітна. Biд неї вiн i родив Святополка. А вiд гpixовного кореня лихий плiд буває. Тому що була раніш мати його черницею, а по-друге, [оскiльки] Володимир жив iз нею, не одружившись, то був вiн плодом перелюбства. Тим-то й отець його не любив, бо був вiн од двох батькiв: од Ярополка i вiд Володимира.

І став княжити Володимир у Києвi один. І поставив вiн кумири на пагорбi, поза двором теремним: Перуна дерев'яного, а голова його [була] срiбна, а вус – золотий, i Хорса, i Дажбога, i Стрибога, i Сiмаргла, i Мокош. І приносили їм [люди] жертви, називаючи їх богами, i приводили синiв своїх, i жертвували [їх цим] бiсам,. i оскверняли землю требами своїми. І осквернилася жертвами їхнiми земля Руськая i пагорб той. Але преблагий бог не хоче cмepтi грiшникам; на тiм пагорбi нинi є церква святого Василiя [Великого], як ото ми потiм скажемо. Та ми до попереднього повернемось.

Володимир же посадив Добриню, вуя свого, в Новгородi. І Добриня, прийшовши в Новгород, поставив кумир Перуна над рiкою Волховом, i приносили йому жертви люди новгородськi, яко богу.

Був же Володимир переможений похiттю до жiнок, [i] було йому приведено шiсть жон: Рогнiдь, що її посадив вiн на [рiчцi] Либедi, де ото є нинi сiльце Передславине, i вiд неї родив чотирьох синiв: Iзяслава, Мстислава, Ярослава, Всеволода i двох дочок: [Передславу та Премиславу]; вiд грекинi [вiн родив] Святополка; Biд чехинi [Аллогії] – Вишеслава, а він другої [чехині Малфріді] – Святослава [і] Станислава; від болгарини – Бориса і Гліба. І наложниць [було] у нього триста у вишгороді, триста – вБілгороді, а двісті – на Берестовім...

§ Поясніть причини гострих князівських усобиць.

§ У який спосiб Володимир став великим київським князем?

§ Визначте позицiю автора "Повicтi" щодо змальованих ним подiй. Чи згоднi Ви з нею?

№16

1.Що таке козацький реєстр? Які привілеї й обов`язки мали реєстрові козаки?

2.Зробіть порівняння положення України до та після підписання „Березневих статтей”

3.Чому з найдавніших часів люди жили колективами? Простежте, як змінювалися форми співжиття людей.

4.Аналіз документа.