Опитування на семінарах             Індивідуальні завдання

Оцінка         Бал                          Оцінка              Бал

2                     0                                  2                  0-2

3                     1                                  3                    5

4                      2                                  4                    7

5                      3                                  5                   10

Лабораторно-практична                    Захист рефератів  

Робота

Оцінка              Бал                         Оцінка       Бал

2                     0-2                              2              0

3                       5                               3               6

4                       7                               4               8

5                      10                              5               10

Участь у наукових конференціях, олімпіадах, конкурсах:

§ участь у інститутських заходах – 5 бал.;

§ зайняте призове місце – 8 бал.;

§ участь у заходах інших вузів – 8 бал.;

§ зайняте призове місце – 10 бал.

Плани практичних занять з курсу

Методичні рекомендації з підготовки до семінарських занять

Семінарські заняття є необхідною складовою частиною навчально – виховного процесу у вищій школі, однією з головних форм вивчення студентами гуманітарних та суспільних дисциплін, зокрема курсу „ Історія України”. Вони допомагають студентам закріпити, поширити й поглибити ті знання, які були одержані на лекціях і здобуті при самостійній роботі з джерелами та літературою. Семінар – це школа самостійного мислення і висловлювання студентів, розвитку їх ораторських та дискусійних здібностей. Крім того – це форма навчання, яка виявляє рівень та якість самостійної роботи студентів з джерелами та літературою при підготовці до семінару, засвоєння ними лекційного матеріалу.

На семінарах студенти перетворюють свої знання у свідомість, підіймають їх до наукового рівня, вироблюють навички самостійної підготовки рефератів, доповідей, інформацій, публічних виступів, вміння брати участь в творчих дискусіях, поважати іншу думку. На семінарських заняттях студенти мають можливість поєднувати вивчення теоретичних положень з практикою, з актуальними проблемами соціально – політичного, економічного й культурного розвитку України.

У практиці проведення семінарських занять використовуються різноманітні форми та методи: система доповідей, розгорнута бесіда, обговорення рефератів, конвент-аналіз історичних джерел тощо. В окремих випадках доцільно проводити семінари у формах диспутів, дискусій, „круглого столу” і т.д.

Треба мати на увазі, що успіх семінару, якою б формою та метою він не проводився, завжди залежить від рівня підготовки та участі кожного студента в ньому.

В підготовці студента до семінару можна виділити такі етапи:

1. уважне ознайомлення з планом семінару і списком рекомендованої літератури та джерел;

2. вивчення фактичного матеріалу по кожному з питань семінару, використовуючи навчальну літературу й конспекти лекцій;

3. ретельне вивчення першоджерел з теми семінару і зробити необхідні записи. При цьому треба дати повні вихідні дані джерела: його назву, відомості про автора, вказати, коли, у зв’язку з чим, де вперше документ було надруковано;

4. скласти тезисний план, або розгорнутий план відповіді з усіх питань семінару;

5. рекомендується продумати та записати власні висновки з теми.

Таким чином, студент не тільки збагачує свої знання, але й виробляє в собі такі необхідні якості, як уміння аналізувати різноманітні історичні джерела, узагальнювати відомості. До кожної теми семінару подано орієнтований план занять, список літератури і джерел.

Семінарська робота починається з обговорення її обґрунтування (постановка питання). Обґрунтування теми семінару повинно бути викладено трьома - п’ятьома фразами. Слід намагатися до того, щоб не казати жодного зайвого слова. Обґрунтування теми необхідно формулювати не „з паперу”. Вільний виступ стимулює роботу мислення, надає навички безпосереднього спілкування з аудиторією, стимулює участь студентів в обговоренні виступу.

З першого семінару слід засвоїти головний закон будь-якого семінару: обговорення виступів проводиться не у вигляді „доповнень”, а у порядку оцінки того, що було вимовлено попередніми виступаючими по даному питанню. Думки повинні бути аргументовані фактами.

Розібравшись з обґрунтуванням теми семінару, слід перейти до розгляду запропонованого виступаючим студентом плану відповіді.

Оцінити план – зрозуміти, чи всі питання відповідають наявному фактичному матеріалу, чи вірно вони сформульовані, чи вдалі порядок та логіка їхнього розгляду.

Після цього можна перейти до викладення відповіді. При цьому слід намагатися відповідати аргументовано та стисло. Звичайний виступ не повинен перевищувати трьох – п’яти хвилин. Починаючи свій виступ, студент повинен знати, яким висновком він закінчить.

Студентам слід мати на увазі, що під час виступів вони можуть користуватися своїми конспектами лекцій, першоджерел, тезами, або розгорнутими планами. Важливо, щоб кожен студент взяв активну участь в обговоренні та з’ясуванні всіх питань, які винесені на семінар.

Обговорення відповідей на запитання є головним на семінарі. Воно передбачає оцінку постанови питання, плану викладення, вірності висунутих тез, переконливості аргументів, точності та мальовничості мови.

Щоб забезпечити активну участь в обговоренні всього, що було сказано на занятті, є доцільним робити записи у червоних зошитах, під гас виступів виступаючих.

Особливо важливі для більш повного з’ясування змісту теми, що вивчається – висновки, доповнення, корективи і оцінки ходу і підсумків семінару, які робляться викладачем. Все це і те нове важливе, що висловили студенти - колеги на семінарі, треба, перш за все глибоко уяснити та запам’ятати, а також записати стисло у свій конспект. Потім, при підготовці до підсумкового контролю знань всі ці додаткові нотатки дуже знадобляться й допоможуть компенсувати витрати часу, а головне засвоїти і показати глибокі і системні знання.

Плани семінарських занять

ЗМ-1

Тема 1. Східні слов’яни.

1.1.Теорії походження східних слов’ян.

1.2.Східнослов’янські племена на українських землях.

1.3.Етногенез українців.

ЛІТЕРАТУРА:29,31,36,48,114,123.

Тема 2. Україна періоду В.Великого.

2.1. Початок правління. Реформи князя.

2.2. Передумови та причини прийняття християнства в Київський Русі.

2.3. Хрещення Русі.

2.4. Історичне значення запровадження християнства.

ЛІТЕРАТУРА:29,39,42,47,48,52,101,152,153.

Тема 3. Галицько-Волинська держава та її значення.

3.1. Утворення Галицько-Волинської держави.

3.2. Політика Данила Галицького.

3.3. Галицько-Волинська держава за наступників Данила Романовича. Занепад держави.

3.4. Культура Галицько-Волинської держави.

ЛІТЕРАТУРА:21,28,36,39,52,57,114,123.

Тема 4. Політичне та соціально-економічне становище українських земель у складі Речі Посполитої.

4.1. Люблінська унія та її наслідки.

4.2. Соціально-економічний розвиток України. Запровадження панщини.

4.3. Міста і магдебурзьке право. Ремесла, підприємницьке виробництво, торгівля.

4.4. Виникнення братств. Криза православ’я. Берестейська церковна унія.

ЛІТЕРАТУРА:11,21,48,52,57,114,129,150,164.

Тема 5. Україна напередодні національно-визвольної війни українського народу (кінець XVI-перша половина XVII ст.).

5.1. Посилення соціального і національного релігійного гніту в Україні.

5.2. Визвольний рух в Україні в кінці 16 ст. Козацькі повстання.

5.3. Гетьман Н. Конашевич-Сагайдачний. Запорізькі козаки в битвах проти турків.

5.4. Козацькі повстання 20-30-х XVII ст. Ординація 1638 року.

ЛІТЕРАТУРА:48,53,57,72,105,108,123,172,173.

ЗМ-2

Тема 6. Українські землі наприкінці XVII-на початку XVIII ст.

6.1. Становище української держави в годи гетьманування І. Мазепи.

6.2. Гетьман П. Орлик та його Конституція України.

6.3. Посилення колоніальної політики Російської імперії щодо України.

6.4. Правління гетьманів П. Полуботка та Д. Апостола.

ЛІТЕРАТУРА:2,9,22,29,39,48,52,57,114,127.