Лист турецького султана Мухамеда ІV до Богдана Хмельницького 1655 р. Константинополь

«Богдану Хмельницькому, гетьману Вiйська Запорiзького, доброго здоров'я з yciм лицарством i остаточної перемоги над ворогом, щоб Бог зводив помогти, зичимо.

Вашi посли Ромас i Якiв вiддали перед нами поклiн при передачi ваших листiв. Ретельно витлумаченi, цi листи були вiддaнi мeнi при всьому моєму ceнaтi моїм шановним вiзиром i мeнi витлумаченi. У цьому своєму листi ти повiдомляєш мeнi, що хан Махмед-Гiрей зимою разом з ляхами i рiзними людьми нашої землi як з молдаванами, так i з угорцями з'єднавшись, воював проти вас i присягу зламав. Повiдом i те, що мусив взяти на допомогу Москву, бачачи довкола себе ворога. При цьому пишеш до нас, аби ми вас прийняли пiд нашу руку й оборону згiдно з давнiми вашими листами. Ми вас як вiрних i зичливих наших слуг iз згоди всього нашого сенату беремо пiд нашу оборону i обiцяємо допомагати проти кожного вашого ворога. Угорцi спочатку не вiдкривали дверей перед вашими послами до мене. Тепер, ретельно зрозумiвши з вашого листа, ми послали до вcix наших земель, щоб про те знали i в. М., не даючи жодного приводу для невдоволення, в приязнi з в. М. жили, не пiдносячи на вас руки. Бо я оголосив по всix цих моїх землях, що ви, все Вiйсько Запорiзьке, залишаєтеся, вирiзняючи вас з ycix вiрних i зичливих моїх слуг. Тому й ти, Богдан Хмельницький, гетьман, своє Вiйсько запорізьке держи у стриманостi; просимо, щоб козаки нe вступали в нашу ,державу як морем, так i суходолом, i не важилися її пустошити, пам’ятаючи про те, що ми наказали вciм нашим землям жити з вами в приязнi. Особливо ж постарайтеся, щоб московські козаки не ходили морем в цi нашi держави i не пустошили державу. Також якщо хто б, чи близький, чи далекий, мав би стати нашим ворогом i намiрився воювати проти нас, то щоб ви з Вiйськом були готові i воювали проти того ворога. Ми також, коли хто б мав бути вам ворогом i воював би проти вас, обiцяємо дати допомогу за першим зверненням. А оскiльки для ліпшої вiри i певностi ви вимагали вiд нас присяги, то наша присяга така є: насамперед закликаємо у свiдки того, хто створив все з нiчого, насамперед землю i небо i вcix нас, того, що пiд його рукою ми живемо, вcix пророкiв, котрих як ми, так i ви визнаємо. Цi нехай будуть свiдками на цьому світі, що я з усiєю моєю державою хочу дотримати цю мою присягу.

Ти також, гетьман Хмельницький, з yciм Вiйськом Запорiзьким, малим i великим, щоб виконав нам присягу у тому, що мaєтe бути нам в усьому вiрними i зичливими слугами i так, як i ми, свою присягу в. м. виконали. Якщо ви будете нам нашими вiрними слугами, то i ми будемо вас мати за вiрних i зичливих своїх слуг. Як ранiше ви жили в приязнi з небiжчиком, ханом Іслам-Гipeєм, так i тепер живiть у тiснiй приязнi з нинiшнiм ханом, також i з молдаванами, волохами, угорцями, як з нашими слугами, щоб були у приязнi. Цю приязнь пам'ятаючи, щоб залишалися в нiй довгi роки i не забували про неї. А при цих ваших послах ми посилаємо до вас нашого Шахiн-агу, з яким посилаємо, згiдно з нашим звичаєм, шiсть каптанiв, якi б ви прийняли як подяку i не забували про нас. Бо як читаємо Ti чотири книги, данi нам Мойсеєм, на котрих ми й виконали нашу присягу, якщо це ваше посольство тепер добре закiнчилося i коли вже присягли, то треба в цiй приязнi жити довгi роки. І того вiд вас вимагаємо, щоб ви, пам'ятаючи про нашу присягу, котру ми вам присягнули на приязнь, то й ви б взаємно присягнули i через свого посла освiдчили б тепер свою присягу, щоб i ми були впевненi у вашiй зичливоcтi.

Дано у Константинополi".

§ У чому полягала позицiя турецького султана щодо козацької держави? Чим пояснити таку позицiю?

№3

1.Назвіть причини й характерні ознаки роздробленості на Русі.

2.Заповніть таблицю „Дві хвилі козацько-селянських повстань

к.XVI – п.XVII ст.”

3.Яка теорія походження Київської Русі здається вам більш аргументованою? Поясніть чому?

4.Аналіз документа.

Розселення слов'ян

...По довгих же часах сiли слов'яни по Дунаєвi, де єсть нинi Угорська земля i Болгарська. Од тих слов'ян розiйшлися вони по 3емлi i прозвалися iменами своїми – [од того], де сiли, на котрому мicцi. Ti, що, прийшовши, сiли по рiчцi на ймення Морава, i прозвалися моравами, а другi чехами назвалися. А се – тi caмi слов'яни: бiлi хорвати, серби i хорутани. Коли ж волохи найшли на слов'ян на дунайських, i осiли мiж них, i чинили їм насильство, то слов'яни тi, прийшовши, сiли на Вiслi i прозвалися ляхами. А вiд тих ляхiв [пiшли однi, що] прозвалися полянами, другi ляхи [прозвалися] лютичами, iншi – мозавшанами, ще iншi – поморянами.

Так само й тi ж слов'яни, прийшовши, сiли по Днiпру i назвалися полянами, а iншi деревлянами, бо осiли в лiсах; а другi сiли межи Прип'яттю i Двiною i називалися дреговичами; а iншi сiли на Двiнi i назвалися полочанами – од рiчки, яка впадає в Двiну i мaє назву Полотаод сеї [рiчки] вони прозвалися полочанами. Слов'яни ж [що] сiли довкола озера Iльменя, прозвалися своїм iмeнeм – [словенами]; i зробили вони город, i назвали його Новгородом. А другi ж сiли на Деснi, i по Сейму, i по Сулi i назвалися сiверянами.

І так розiйшовся слов'янський народ, а вiд його [iмeнi] й дiстали [свою] назву слов'янськi письмена. Коли ж поляни жили особно по горах сих [київських], то була тут путь iз Варягiв у Греки, а iз Гpeкiв [у Варяги]: по Днiпру, а у верхів`ї Днiпра – волок до [рiки] Ловотi, а по Ловотi [можна] увiйти в Iльмень, озеро велике. Iз цього ж озера витiкає Волхов i впадає в озеро Нево, а.устя того озера входить у море Варязьке. І по тому морю [можна] дiйти до самого Риму, а од Риму прийти по тому ж морю до Цесарограда, а вiд Цесарограда прийти в Понт-море, у яке впадає Днiпро-рiка. Днiпро ж витiкає з Оковського лiсу i плине на пiвдень, а Двiна iз того самого лiсу вибігає i йде на пiвнiч, i входить у море Варязьке. Iз того ж лiсу витiкає Волга на cxiд i вливається сiмдесятьма гирлами в море Хвалiйське. Тому-то iз Pyci можна йти по Волзi в Болгари i в Хвалiси, i на cxiд дiйти в удiл Симiв, а по Двiнi – у Варяги, а з Варяriв – i до Риму, од Риму ж – i до племенi Xaмового. А Днiпро впадає в Понтiйське море трьома гирлами; море це зовуть Руським. ...

[Уci племена] мали ж свої обичaї, i закони: предкiв своїх, i заповiти, кожне – свiй норов. Так, поляни мали звичай своїx предкiв, тихий i лагiдний, i. поштивiсть до нeвicтoк своїx, i до сеcтep, i до мaтepiв своїх, а невiстки до cвeкpiв своїх i до дiверiв велику пошану мали. І весiльний звичай мали вони: не ходив жених по молоду, а приводили [її] ввечерi; а на завтра приносили [для її роднни те], що за неї дадуть. А деревляни жили подiбно до звiрiв, жили по-скотськи: i вбивали вони один одного, [i] їли все нечисте, i весіль, у них не було, а умикали вони дiвчат коло води. А радимичi, i вятичi, i сiверяни один обичай мали: жили вони в лiсi, як ото всякий звiр, їли все нечисте, i срамоcлiв'я [було] в них перед батьками i перед невiстками. І сходилися вони на iгpищa, на пляси i на всякi бiсiвськi пiснi,i тут умикали жiнок собi, з якою ото хто умовився. Мали ж вони по двi i по три жони. А коли – хто вмирав – чинили вони тризну над ним, а потiм розводили великий вогонь i, поклавши на вогонь мерця, спалювали [його]. А пiсля цього, зiбравши кості; вкладали [їx] y невеликий посуд i ставили на придорожньому стовпi, як [це] роблять вятичi й нинi. Сей же обичай держали i кривичi, й iншi погани, не вiдаючи закону Божого, бо творили вони caмi собi закон.

§ Визначте територiї розселення слов'янських племен, згаданнх у тeкcтi. Які з них мешкали на землях сучасної Укрaїни?

§ Проанaлізуйте побут та вiрування слов'ян.

§ Яка територiя, на думку автора лiтопису, є батькiвщиною слов'ян?

№4

1.Визначте причини заснування і причини загибелі античних колоній у Північному Причорномор`ї.

2.Заповніть таблицю „Основні етапи об`єднання Литви і Польщи”

3.Як відбувалася християнізація Київської Русі? В чому полягає прогресивна роль християнства?

4.Аналіз документа