Сутність поняття глобалізації у сучасному політичному процесі

Глобалізація - це процес формування єдиного світового військово-політичного, фінансово-економічного й інформаційного простору, що функціонує майже винятково на основі високих та комп'ютерних технологій, у якому обмеження, що накладаються географією на соціально-культурний уклад, слабшають, і в якому люди це ослаблення все більш усвідомлюють. Термін "глобалізація” став одним із найпопулярніших у різноманітних галузях суспільних наук: від політології й економіки до культурології та демографії. Спектр проблем глобалізації надзвичайно широкий: це політичні режими, торгівля, фінансові ринки, імміграція, циркуляція наркотиків, зброя масового знищення, довкілля, інтелектуальна власність, боротьба з хворобами та тероризмом тощо.

Сутність глобалізації - у різкому розширенні й ускладненні взаємозв'язку та взаємозалежності як людей, так і держав, що виражається в процесах формування планетарного інформаційного простору, світового ринку капіталів, товарів і робочої сили, у глобалізації фінансових ринків, в інтернаціоналізації проблем техногенного впливу на природне середовище, міжетнічних і міжконфесійних конфліктів і безпеки, над швидкому розвиткові електронної комерції, "екуменічному менеджменті" тощо. Здійснення глобалізаційного процесу в політичній та економічній площині простежено у роботах З.Бжезинського. С.Хантінгтона. Я.Тінбергена. А.Тойнбі, А.І.Уткіна. Є.А.Позднякова. М.Г.Делягіна: наших співвітчизників О.Зінчснко. А.Арсєєнка. В.Кременя. ВТкачснка. В.Шахова. В.Мадіссона, В О.Дергачова. І.О.Василснко. О.Г.Білоруса, О ВЗернсцькоїта багатьох інших. В останні десятиліття на авансцену політичного й інтелектуального життя світового співтовариства виступив впливовий напрямок глобалістики. що зробив об'єктом своїх досліджень форми та засоби рішення виникаючих перед людством проблем - від погрози термоядерної війни до екологічної катастрофи, від небезпек демографічного вибуху до наслідків некерованого розвитку науки і техніки, від виснаження природних ресурсів до розриву між "багатою Північчю" та "бідним Півднем", що все більш розширюється тощо. Активну участь У розробці цих ідей беруть такі авторитетні неурядові організації, як Асоціація сприяння ООН. Фонд Стенлі. автори стокгольмським ініціатив: особливо велику роль у цій області грають Римський клуб та Міжнародний інститут прикладних досліджень, так звана Паризька група. Рада з вивчення людства й інші організації.

 Вирішений вкрай загостреної нерівномірності політичного, соціально-економічного, науково-технічного, демографічного, культурного розвитку в умовах нової історичної ситуації вимагає переміщення питань щодо вирішення глобальних проблем у площину конкретної політики. Зростає необхідність концентраті зусиль на розробці в рамках міжнародного співробітництві! конкретних питань глобальної стратегії.

Об'єктивні параметри глобалізації такі:

технологічний прогрес, що призвів до різкого скорочення транспортних і комунікаційних

опрацьовування, збереження і використання інформації:

лібералізація торгівлі й інші форми економічної протекціонізму і зробили світову торгівлю більш вільною:

особливості культурного розвитку: формування глобалізованих "однорідних" ЗМІ. мистецтва, поп-культури. повсюдного використання англійської мови в якості загального засобу спілкування та ін..

розвиток глобальної системи зв'язку. ЗМІ, Що створили матеріальну базу єдиного світового інформаційного простору;

ріст ступеня насиченості даного простору науково-технічною інформацією, вигідність і

доцільність інтеграції в сфері наукових розробок і їхнє впровадження,

розвиток глобальної системи транспортних комунікацій:

зростаюча вразливість основних центрів сучасної цивілізації в зв'язку з розвитком насту пальних озброєнь (особливо зброї масового знищення); необхідність врахування глобальних екологічних наслідків війн, розвитку виробництв, науки і техніки;

набуття зростаючої значущості якості людських

ресурсів.

Людські ресурси являють собою сукупність різноманітних якостей людей,визначаючи їхній освітньо-кваліфікаційний рівень та економічні виробничі характеристики, і є узагальнюючим показником людського чинника соціального розвитку. Основними чинниками набуття важливого значення людськими ресурсами є:

 зміна економіки від товаровиробної до обслуговуючої, тобто переважання сфери послуг над сферою промислового виробництва, з останньої над сільськогосподарською сферою; зміна соціальної структури суспільства, де провідне місце відводиться фаховій (а не майновій) стратифікації, значне збільшення частки дипломованих спеціалістів у всіх галузях суспільного виробництва:

зосередження теоретичного знання в якості головних інститутів суспільства, оскільки теоретичному знанню приділяється центральне місце V визначенні всієї суспільної політики.

При цьому очевидно, що виникла і набуває все більшу значущість регіонального та загальносвітового масштабу проблема загострення протиріч між зростаючою економічною і політичною взаємозалежністю країн і народів - з одного боку, і зберігання за державою суверенітету і. відповідно, ролі активного суб'єкта міжнародних відносин - з іншого. Роль держави і як головного суб'єкта політичної влади, і як головного носія монополії на легітимне насильство, і як найважливішого суб'єкта міжнародних відносин з відповідними модифікаціями не тільки не зменшиться, але й у деяких аспектів

Підсилиться.

Деякі вчені припускають, що світова політика незабаром перестане існувати на рівні держав, перемістившись, з одного боку, на наднаціональний рівень глобальних груп капіталів і технологій, з іншого - на внутрішній рівень політичного життя країни, що контролює основну частину цих капіталів і технологій. Політичні, соціальні, культурні та інші процеси ведуть як до планетарної модернізації "націй-держав", гак і до їхньої локалізації.

Сьогодні держава як така переживає період фундаментальних цивілізаційних змін. Констатуймо існування двох суперечливих напрямків: з одного боку - глобалізації (загальнокультурні тенденції, Інтернет. фінанси. МНК. інтенсифікація світової торгівлі, тенденція до системної конвергенції): з іншого -регіоналізація торгівлі. "демасифікації“ виробництва, споживання, способу життя, групування по інтересах, орієнтиру на так зване інформаційне суспільство та заперечення первинного значення в економіці фінансів, праці, ресурсів землі й інших засобів виробництва. Останні півтора-два десятиліття спостерігається зріст доцентрових інтеграційних процесів, у ході яких різні країни і народи стають усе більш залежними одне від одного. Якщо до Другої світової війни у світі нараховувалося кілька десятків міжурядових і неурядових організацій, то в даний час число перших складає вже декілька сотень, а других - біля 2.5 тисяч. Немаловажну роль у сучасному світі грають групи держав, всесвітні і регіональні організації: такі, як Організація Об'єднаних Націй (ООН). Європейський союз (ЄС). Організація американських держав (ОАД). Організація країн-експортерів нафти (ОПЕК) та ш. Немаловажним чинником світової політики стали щорічні наради так званої "великої вісімки" (семи індустріально найбільш розвинених країн плюс прийнята до їхнього числа Росія) - США. Германії. Франції. Великобританії. Японії. Італії. Канади - з найважливіших економічних і зовнішньополітичних питань. Головна увага на нарадах "вісімки", як правило, приділяється рішенню таких питань, як забезпечення економічного росту, згладжування незбалансованості зовнішньоекономічних зв'язків. інфляції, безробіття тощо. В той самий час все більша увага приділяється військово-стратегічним і зовнішньополітичним питанням тощо. Через такі зміни багато попередніх концепцій розвитку глобальної економіки потребують коригування У розробці нових концепцій беруть участь різні міжурядові та неурядові організації.

Міжнародний інститут прикладних досліджень у Відні. Паризька група. Асоціація сприяння ООН. Рада з вивчення людства, інститут "Відкрите суспільство" (Фонд Сороса) та інші фонди. Вивчення глобальних процесів політичного, економічного, демографічного, екологічного характеру привело до усвідомлення необхідності моделювання усього світу як єдиної системи.