Студопедия КАТЕГОРИИ: АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция |
Обшук житла чи іншого володіння особи, за винятком невідкладних випадків, провадиться лише за вмотивованою постановою судді.Обшук інших об'єктів провадиться за вмотивованою постановою слідчого з санкції прокурора або його заступника. Проникнення в житло чи службове приміщення судді, в його особистий чи службовий транспорт, проведення там огляду, обшуку чи виїмки, прослуховування його телефонних розмов, особистий обшук судді, а так само огляд, виїмка його кореспонденції, речей і документів можуть провадитись тільки за вмотивованим рішенням суду, а за згодою самого судді в разі прийняття головою відповідного суду рішення про вжиття спеціальних заходів забезпечення безпеки (ст. 13 Закону України "Про статус суддів"). Мета обшуку — знайдення, вилучення та процесуальне закріплення засобів злочину, об'єктів злочинного посягання, слідів злочину, цінностей, що нажиті злочинним шляхом, інших речових доказів, предметів і документів, що мають значення для встановлення об'єктивної істини у справі та забезпечення відшкодування заподіяної злочином шкоди. Час проведення обшуку — денний (з 6.00 до 22.00), крім випадків, що не терплять зволікання. Фактичні підстави обшуку, ймовірні дані, які вказують на приховання в певному місці предметів та документів, що мають значення у справі. Ці дані можуть бути отримані: в ході допитів, очних ставок, огляду місця події або при здійсненні інших процесуальних дій, у процесі проведення оперативно-розшукових або адміністративно-процесуальних дій, що виконуються органами дізнання. Юридичною підставою обшуку є постанова особи, у провадженні якої перебуває справа, санкціонована прокурором, стосовно житла чи іншого володіння особи — вмотивоване рішення суду.  У невідкладних випадках, пов'язаних із врятуванням життя людей та майна чи з безпосереднім переслідуванням осіб, які підозрюються у вчиненні злочину, обшук житла чи іншого володіння особи може бути проведено без постанови судді. При цьому в протоколі зазначаються причини, що обумовили проведення обшуку без постанови судді. Протягом доби з моменту проведення цієї дії слідчий направляє копію протоколу обшуку прокуророві. До випадків, що не терплять зволікання, належать такі ситуації: а) обшук має бути проведений невідкладно у зв'язку з необхідністю знайдення та затримання злочинця, що розшукується, коли зволікання з обшуком може дозволити йому приховатися; б) у приміщенні, що перебуває у віданні певної особи, продовжується злочинна діяльність, виникла загроза вчинення нового злочину, заподіяння шкоди здоров'ю громадян; в) зволікання з обшуком може призвести до знищення важливих доказів у справі або приховання майна, нажитого злочинним шляхом; г) підстави для проведення обшуку встановлені в ході проведення невідкладної слідчої дії, а для отримання санкції знадобиться багато часу Про проведення обшуку або виїмки слідчий складає протокол у двох примірниках з додержанням правил статті 85 КПК. В протоколі зазначаються: підстави для обшуку або виїмки; приміщення чи інше місце, в якому було проведено обшук або виїмку; особа, в якої проведено обшук або виїмку; дії слідчого і результати обшуку або виїмки. Щодо кожного предмета, який підлягає вилученню, повинно бути зазначено, в якому саме місці і за яких обставин він був виявлений. До протоколу обшуку або виїмки заносяться всі заяви і зауваження присутніх під час обшуку або виїмки осіб, зроблені з приводу тих чи інших дій слідчого. Обидва примірники протоколу, а також опис вилучених предметів підписують слідчий, особа, у якої проводився обшук або виїмка, та запрошені особи, що були присутні. За результатами проведення обшуку чи виїмки слідчий складає протокол не менше ніж у двох примірниках, в якому зазначаються дані, вказані в ст. 85 і 188 КПК України, підстави для обшуку чи виїмки; відомості щодо приміщення чи іншого місця, в якому було проведено слідчу дію, та особу, в якої проведено обшук чи виїмку; дії слідчого; результати обшуку чи виїмки та вся інша інформація про хід і результати проведення слідчої дії, яка має значення для справи. Усі документи і предмети, які підлягають вилученню, слідчий повинен показати понятим та іншим присутнім особам і перерахувати в протоколі із зазначенням їх найменування, кількості, міри, ваги, матеріалу, з якого вони виготовлені, та індивідуальних ознак. У необхідних випадках вилучені предмети і документи мають бути упаковані та опечатані. У протоколі детально і всебічно фіксуються ознаки предметів і документів, що вилучаються. В необхідних випадках до них кріпляться ідентифікуючі їх ярлики чи вилучені предмети і документи упаковуються, а упаковка обклеюється ярликами з підписами понятих, так щоб надалі у кожного з учасників процесу не виникало сумнівів, де, коли і у кого були вилучені відповідні об'єкти. До протоколу виїмки заносяться всі заяви і зауваження присутніх під час обшуку або виїмки осіб, зроблені з приводу тих чи інших дій слідчого. Протокол підписують слідчий, особа, в якої проводилась слідча дія, поняті та інші особи, що були присутні. Копія протоколу вручається особі, в якої проведено обшук чи виїмку.
Ст. 178 КПК Виїмка провадиться у випадках, коли є точні дані, що предмети чи документи, які мають значення для справи, знаходяться в певної особи чи в певному місці. Виїмка провадиться за вмотивованою постановою слідчого. Виїмка документів, що становлять державну або банківську таємницю, провадиться тільки з санкції прокурора або його заступника і в порядку, погодженому з керівником відповідної установи. Примусова виїмка із житла чи іншого володіння особи провадиться лише за вмотивованою постановою судді, яка виноситься з додержанням порядку, встановленого частиною п'ятою статті 177 КПК.
Виїмка — слідча дія, яка полягає в вилученні з володіння окремих осіб предметів і документів, що мають значення для справи, яка провадиться за наявності точних даних про те. де і у кого вони знаходяться. Виїмка предметів і документів провадиться, як правило, за постановою слідчого без санкції прокурора. Вона не має пошукового характеру, і закон не передбачає права на злом сховищ під час її проведення. Водночас, примусова виїмка із житла чи іншого володіння особи провадиться лише за вмотивованою постановою судді. Санкція прокурора або його заступника необхідна для проведення виїмки в випадках виїмки документів, які становлять державну або банківську таємницю. Проведення виїмки документів, які становлять державну, військову, комерційну чи професійну таємницю, погоджується з керівником відповідної установи. Виїмка повинна провадитись, як правило, вдень. Слідчий зобов'язаний забезпечити присутність при проведенні виїмки не менше ніж двох понятих і особи, в якої провадиться виїмка. Де участі в проведенні виїмки можуть бути залучені спеціаліст співробітник ОВС — для подання організаційної і технічної допомоги, свідок, потерпілий, підозрюваний або обвинувачений — для відбору предметів і документів, які підлягають вилученню. Перед початком виїмки слідчий зобов'язаний пред'явити особі, в якої провадиться виїмка, постанову і запропонувати добровільне видати зазначені в постанові предмети і документи. У разі ВІДМОВИ виконати цю вимогу слідчий має право провести виїмку з застосуванням примусових заходів. Учасникам виїмки слід роз'яснити їхні права й обов'язки, ще визначені в законі. Незалежно від свого статусу всі учасники слідчої дії мають право бути присутніми при всіх діях слідчого і робити заяви з приводу цих дій, які підлягають занесенню до протоколу. Вони знайомляться з протоколом виїмки і засвідчують своіми підписами правильність вчинених в ньому записів. Слідчий має право заборонити особам, що перебувають у приміщенні під час виїмки, а також особам, які під час виїмки увійшли в це приміщення, виходити з приміщення і спілкуватися один з одним або з іншими особами до закінчення виїмки. Під час виїмки слідчий зобов'язаний вжити заходів до того, щоб не були розголошені виявлені при цьому обставини особистого життя людини. Під час виїмки можуть бути вилучені лише предмети і документи, ще мають значення у справі. Предмети і документи, заборонені законом т обігу, підлягають вилученню незалежно від їх причетності до справи. Протокол оформлюється відповідно до вимог ст. 188 КПК аналогічно як і при обшуку. (див. питання № 30) Приклад: ПОСТАНОВЛЕНИЕ о производстве выемки
г. Донецк 5 апреля 2004 года
Старший следователь прокуратуры г. Донецка , рассмотрев материалы уголовного дела № 03-26284, -
УСТАНОВИЛ:
Прокуратурой г. Донецка расследуется уголовное дело по факту злоупотребления служебным положением должностными лицами ЗАО «Радон» при оформлении права собственности на здания, расположенные по ул. Овнатаняна, 64, 64 «А» и являющиеся коммунальной собственностью г. Донецка. Установлено, что в 1992 году решением Донецкого городского совета здания Калининского РВК, расположенные по ул. Овнатаняна 64, 64А переданы на баланс Калининскому районному совету г. Донецка. В 1992 году здание по ул. Овнатаняна,64, 64 «А» передано на баланс консорциуму «Радон» г. Донецка. В ноябре 1994 года на заседании исполкома Донецкого городского совета было принято решение об отводе земельного участка консорциуму «Радон» под размещение административного здания и гостиницы. В 1999 году исполкомом Калининского районного совета г. Донецка принято решение об оформлении права собственности на указанные здания за ЗАО «РД-Холдинг». В настоящее время необходимо провести выемку ряда документов, имеющих значение для установления истины по делу. Руководствуясь ст. 187 УПК Украины, -
ПОСТАНОВИЛ:
1. Провести в главном управлении архитектуры и градостроительства г. Донецка выемки следующих документов: - технического паспорта земельного участка консорциума «Радон» и всех документов касающихся установления границ и инвентаризации земель, включая договор № 199-03 ИЗ, заключение ГлавУАГ г. Донецка по паспорту земельного участка; - технического паспорта земельного участка ООО «Мал-Юст» и всех документов касающихся установления границ и инвентаризации земель, заключение ГлавУАГ г. Донецка по паспорту земельного участка; 2. Производство выемки поручить сотрудникам специального межрайонного отдела УГСБЭП УМВД Украины в Донецкой области.
Старший следователь
П р о т о к о л в ы е м к и
г. ____________ «_____» ________________2004 г.
Выемка начата в «____» час. «____» мин., окончена в «____» час. «____» мин. ____________________________________________________________________________ _____________________________________________________________________________ в присутствии понятых : 1. ___________________________________________________________________________ прож.:_______________________________________________________________________ 2. ___________________________________________________________________________ прож.:_______________________________________________________________________ с участием ___________________________________________________________________ __________________________________________________________________________________________________________________________________________________________
Указанным лицам разъяснены их права присутствовать при всех действиях работника органа следствия (дознания) и вносить заявления по поводу тех или иных его действий. Кроме того, понятым, на основании ст. 127 УПК Украины разъяснена их обязанность засвидетельствовать факт, содержание и результаты выемки.
Перед началом выемки ___________________________________________________ _____________________________________________________________________________ (должность работника) было предъявлено постановление об этом от «____» _______________ 2004 г. после чего _____________________________________________________________________________ кому было предложено выдать________________________________________________________ _____________________________________________________________________________ (наименование предметов или документов, подлежащих изъятию, а также указать о согласии или отказе их выдать) ____________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________
С соблюдением требований ст. ст. 180, 181, 183, 185, 186, 188, 189 УПК Украины для приобщения к делу изъяты следующие документы (предметы): _____________________________________________________________________________ _____________________________________________________________________________ ___________________________________________________________________ Заявления и замечания понятых и присутствующих _______________________________________________________________________________ ____________________________________________________________________________________________
Протокол прочитан, записан правильно.
Понятые: 1. _________________________ ______________________
2. _________________________ ______________________
Присутствующие _____________________ ______________________
Выемку произвел: ______________________ ________________________________
Копию _____________ «____» ________________2004 г.
_____________________
При призначенні і проведенні експертизи обвинувачений має право (ст.. 197 КПК) заявити відвід експертові, просити про призначення експерта з числа вказаних ним осіб, просити про постановку перед експертизою додаткових питань, давати пояснення експертові, пред'являти додаткові документи, ознайомлюватися з матеріалами експертизи і висновком експерта після закінчення експертизи, заявляти клопотання про призначення нової або додаткової експертизи. Обвинуваченому за його клопотанням слідчий може дозволити бути присутнім при проведенні експертом окремих досліджень і давати пояснення. Слідчий повинен ознайомити обвинуваченого з постановою про призначення експертизи і роз'яснити йому його права, встановлені цією статтею, про що складається протокол з додержанням вимог статті 85 КПК. Постанова про призначення судово-психіатричної експертизи не оголошується обвинуваченому в тих випадках, коли його психічний стан робить це неможливим. У випадках, коли експертиза призначається до притягнення особи як обвинуваченого, правила цієї статті застосовуються до підозрюваного у вчиненні злочину. Знайомлячи обвинуваченого (нідозрюваного) з постановою про призначення експертизи, слідчий має роз'яснити мету експертизи та питання, які ставляться перед експертом, з'ясувати, чи немає в обвинуваченого якихось клопотань з цього приводу. Усні заяви заносяться до протоколу,, письмові приєднуються до справи. Заяви і клопотання обвинуваченого мають бути розглянуті слідчим відповідно до ст. 129 КПК України протягом трьох діб і або ж задовольняються, або ж слідчий виносить мотивовану постанову про відмову в їх задоволенні, знайомлячи з нею обвинуваченого і роз'яснюючи йому право на оскарження прийнятого рішення прокуророві. Отримавши висновки експерта, слідчий знайомить з ними обвинуваченого, про що складається протокол. При цьому знову ж таки з'ясовується, чи має обвинувачений заяви та клопотання. Подані заяви і клопотання розглядаються в згаданому вище порядку.
П Р О Т О К О Л ознакомления обвиняемого с постановлением о назначении экспертизы и разъяснении в связи с этим процессуальных прав.
г. Донецк 30 декабря 2003 г.
Старший следователь прокуратуры Киевского района г. Донецка юрист 3 класса Курило Д.Н., в связи с расследованием уголовного дела № 04-28737 в соответствии с требованиями ст. 197 УПК Украины объявил обвиняемому по ст. 115 ч.1 УК Украины Дубограеву Олегу Васильевичу о том, что по его делу назначена медико-криминалистическая экспертиза и ознакомил его с постановлением от 18.12.2003 г. и разъяснил, что он в связи с этим, согласно ст. 197 УПК Украины, имеет право: 1. Заявить отвод эксперту. 2. Просить о назначении эксперта из числа указанных лиц. 3. Просить о постановке перед экспертизой дополнительных вопросов. 4. Давать объяснения эксперту. 5. Предъявить дополнительные документы. 6. Ознакомиться с материалами экспертизы и заключением эксперта после окончания экспертизы. 7. Заявить ходатайство о назначении новой или дополнительной экспертизы. 8. С разрешения лица, производящего расследование, присутствовать при производстве экспертом отдельных исследований и давать объяснения эксперту.
Обвиняемый Дубограев О.В., ознакомившись с постановлением о назначении экспертизы и изучив предоставленные ему права, заявил: права разъяснены и понятны, с постановленим ознакомлен, заявлений и ходатайств не имею (пишет собстьвенноручно).
Ознакомление обвиняемого с постановлением о назначении экспертизы и разъяснение ему в связи с этим процессуальных прав производилось в помещении прокуратуры Киевского района г. Донецка, в кабинете № 6, о чем в соответствии с требованиями ст. ст. 85, 197 УПК Украины составлен настоящий протокол.
Протокол мной прочитан, записан верно, замечаний и дополнений нет. Обвиняемый ______________________ О.В. Дубограев
Старший следователь прокуратуры Киевского района г. Донецка юрист 3 класса ______________ Д.Н. Курило
аналогичным образом оформляется протокол об ознакомлении с заключсением експертизы.
Стаття 202 КПК Пред’явлення обвинуваченому матеріалів експертизи Під матеріалами експертизи слід розуміти як висновок експерта, так і додатки до нього: схеми, рисунки, пояснення, довідки, окремі відомості щодо застосованої методології дослідження. Не слід вважати матеріалами експертизи досліджувані експертом речові докази. Вони є окремим видом доказів. Зважаючи на це, слідчий знайомить обвинуваченого саме з юридичним документом — висновком експерта та додатками до нього, які не мають самостійного доказового значення. Інші докази у справі, в тому числі і речові докази, на основі яких були зроблені висновки експерта, пред'являються обвинуваченому по закінченні розслідування в числі всіх інших матеріалів кримінальної справи. Зауважимо, що захисник обвинуваченого може бути присутнім при проведенні будь-яких слідчих дій, в яких бере участь його підзахисний. Тому слідчий за наявності клопотання обвинуваченого знайомить його з висновком експерта в присутності захисника. Матеріали судово-психіатричної експертизи самого обвинуваченого обвинуваченому не пред'являються, якщо психічний стан останнього не дозволяє йому зрозуміти зміст і значення висновку експерта. Вони надаються для ознайомлення захисникові обвинуваченого. Строки пред'явлення матеріалів експертизи для ознайомлення законом не встановлені, а отже визначаються самим слідчим з тим розрахунком, щоб обвинувачений і захисник мали змогу не лише ознайомитись з висновком експерта, а й скористатись наданими їм правами на досудовому слідстві.
Стаття 49 КПК Потерпілий Потерпілим визнається особа, якій злочином заподіяно моральну, фізичну або майнову шкоду. Про визнання громадянина потерпілим чи про відмову в цьому особа, яка провадить дізнання, слідчий і суддя виносять постанову, а суд — ухвалу. Громадянин, визнаний потерпілим від злочину, вправі давати показання у справі. Потерпілий і його представник мають право: подавати докази; заявляти клопотання; знайомитися з усіма матеріалами справи з моменту закінчення досудового слідства, а у справах, в яких досудове слідство не провадилося,— після призначення справи до судового розгляду; брати участь у судовому розгляді; заявляти відводи; подавати скарги на дії особи, яка провадить дізнання, слідчого, прокурора і суду, а також подавати скарги на вирок або ухвали суду і постанови народного судді, а за наявності відповідних підстав — на забезпечення безпеки. У випадках, визначених цим Кодексом, потерпілий має право під час судового розгляду особисто або через свого представника підтримувати обвинувачення. Потерпілий може брати участь у судових дебатах. У справах про злочини, внаслідок яких сталася смерть потерпілого, права, передбачені цією статтею, мають його близькі родичі. Стаття 171 КПК Виклик потерпілого провадиться за правилами, встановленими статтею 166 КПК. Допит потерпілого провадиться з додержанням вимог зазначених у частинах 1, 2 і 3 статті 167 КПК' Перед початком допиту слідчий попереджає потерпілого про кримінальну відповідальність за давання завідомо неправдивих показань за статтею 384 Кримінального кодексу України. Після цього слідчий з'ясовує стосунки між потерпілим і підозрюваним або обвинуваченим і пропонує потерпілому розповісти про все відоме йому в справі Забороняється ставити запитання, у формулюванні яких міститься відповідь, частина відповіді або підказка до неї (навідні запитання). Про допит потерпілого складається протокол з додержанням правил статті 170 КПК.
Допит потерпілого — це слідча дія, яка здійснюється для отримання доказів шляхом проведення в передбаченій законом формі опитування особи, якій злочином заподіяна моральна, фізична чи матеріальна шкода і яка в зв'язку з цим визнана потерпілою в кримінальній справі. Допит потерпілого здійснюється за правилами допиту свідка. Потерпілому роз'яснюються його права та обов'язки, передбачені ст. 28, 49, 122 КПК України, в тому числі і право на забезпечення безпеки. Роз'яснюючи потерпілому його права, слід роз'яснити і порядок їх. реалізації. В необхідних випадках потерпілий поперед-жується відповідно до ст. 121 КПК України про недопустимість розголошення даних досудового слідства. На відміну від свідка потерпілий не несе ніякої відповідальності за будь-яку відмову від давання показань, а може нести кримінальну відповідальність тільки за давання заздалегідь неправдивих показань. Про відповідальність за вчинення таких дій він і попереджається перед допитом. З урахуванням принципу рівності прав учасників процесу та наданого захиснику права бути присутнім при всіх слідчих діях, в яких бере участь його підзахисний, включаючи допит обвинувачуваного чи підозрюваного, слід мати на увазі, що при допиті потерпілого мають право бути присутніми його представники, якими можуть виступати адвокати, юристи, близькі родичі чи законні представники. їм належить роз'яснити їхні права — вони мають ті самі права, що й особи, інтереси яких вони представляють. Слід мати на увазі, що потерпілий — це особа, яка постраждала від злочину і, з одного боку, може знати і повідомляти такі факти й обставини, які нікому іншому не відомі і іншим шляхом з'ясовані бути не можуть, а з іншого боку, потерпілий може мати свій певний інтерес у справі (він може бути цивільним позивачем і зацікавленим у певному розмірі відшкодування шкоди тощо), який може впливати на його показання. З урахуванням цих обставин здійснюється оцінка і перевірка показань потерпілого.
ПОСТАНОВЛЕНИЕ о признании лица потерпевшим
г. Донецк 3 февраля 2004 года
Следователь прокуратуры Киевского района г. Донецка юрист 3 класса Курило Д.Н., рассмотрев материалы уголовного дела № 04-28993,- У с т а н о в и л : Козменчук Л.К., работая реализатором в отделе «Одежда, обувь» торгового комплекса «Маяк» расположенного по ул. Артема, 160 в Киевском районе г. Донецка на основании трудового договора с частным предпринимателем Шкель В.Д. от 19.02.2002 года, являясь материально – ответственным лицом, в период времени с 1 февраля 2003 года по 28 июля 2003 года, действуя из корыстных побуждений, присвоила денежные средства в сумме 19722 гривны 00 коп, вырученные от продажи одежды и обуви, переданных ей для реализации и принадлежащих Шкель В.Д., причинив тем самым ей материальный ущерб в особо крупных размерах. В отношении Козменчук Л.К. прокуратурой Киевского района г. Донецка возбуждено уголовное дело по признакам состава преступления предусмотренного ст. 191 ч.5 УК Украины На основании изложенного, руководствуясь ст. ст. 49, 122 УПК Украины, - ПОСТАНОВИЛ:
1. Признать Шкель Валентину Дмитриевна по настоящему уголовному делу потерпевшей, о чем ей объявить. 2. Копию постановления направить прокурору Киевского района г. Донецка. Следователь прокуратуры Киевского района г. Донецка юрист 3 класса Д.Н. Курило Постановление мне объявлено ____________________________________ В соответствии со ст. 122, 49 УПК Украины потерпевшей Шкель В.Д., разъяснено, что она или ее представитель имеет право:
1. Давать показания по делу, 2. Представлять доказательства, 3. заявлять ходатайства, 4. участвовать в исследовании доказательств на судебном разбирательстве, 5. знакомится с материалами уголовного дела с момента окончания досудебного следствия, а по делам по которым досудебное следствие не проводилось , - после назначения дела к судебному разбирательству, 6. заявлять отводы, 7. приносить жалобы на действия лица, производящего дознание, следователя, прокурора и суда, а также приносить жалобы на приговор или определения суда и постановления судьи.
С постановлением, ознакомлен, вышеуказанные права мне разъяснены.
Потерпевшая __________________ В.Д. Шкель
Следователь прокуратуры
Стаття 172 очна ставка Слідчий вправі провести очну ставку між двома раніше допитаними особами, в показаннях яких є суперечності.
Очна ставка — слідча дія, що являє собою одночасний допит в одному і тому самому місці двох раніше допитаних осіб, у показаннях яких є істотні суперечності, з метою перевірки правдивості раніше даних показань і отримання достовірних даних по справі. Суперечності, які є в показаннях раніше допитаних осіб, повинні бути істотними. Очна ставка проводиться тільки між двома будь-якими раніше допитаними особами. Ці особи можуть мати як однаковий, так і різний процесуальний статус. Сутність очної ставки зводиться до постановки почергово перед раніше допитаними особами запитань про обставини справи та про їх ставлення до показань один одного. Проведення очної ставки є правом, а не обов'язком слідчого. Відповідно до ст. 172 КПК України слідчий має право провести очну ставку між двома раніше допитаними особами, у показаннях яких є суттєві протиріччя. Доцільність її проведення визначається слідчим з урахуванням можливості небажаного психологічного впливу на особу, яка дала правдиві показання. Головними учасниками очної ставки є дві раніше допитані особи, якими можуть бути свідок, потерпілий, підозрюваний, обвинувачений. Очна ставка проводиться між будь-ким із них, у тому числі й між учасниками, які мають один і той самий процесуальний статус. Наприклад, між двома підозрюваними або між двома свідками тощо. Захисник обвинуваченого (підозрюваного) має право бути присутнім при проведенні всіх слідчих дій, у яких бере участь його підзахисний. Якщо очна ставка проводиться з неповнолітнім свідком, то в ній можуть брати участь особи, присутність яких передбачена законом стосовно допиту неповнолітнього (ст. 168 КПК України) — віком до чотирнадцяти років, а за розсудом слідчого — віком до шістнадцяти років проводиться в присутності педагога, а за необхідності — лікаря, батьків чи інших законних представників неповнолітнього. Мета очної ставки — перевірка раніше даних показань і отримання достовірних фактичних даних (доказів) у кримінальній справі. Стаття 173. Проведення очної ставки На початку очної ставки встановлюється, чи знають особи, що викликані на очну ставку, один одного і в яких стосунках вони перебувають між собою. Свідки поперед жаються про кримінальну відповідальність за відмову від дачі показань і за дачу завідомо неправдивих показань а потерпілі — за дачу завідомо неправдивих показань. Викликавши на очну ставку особам по черзі пропонується дати показання про ті обставини справи, для з'ясування яких призначена очна ставка. Після цього слідчий ставить запитання. Особи, викликані на очну ставку, з дозволу слідчого можуть ставити запитання одна одній. Оголошення показань, даних учасниками очної ставки на попередніх допитах, дозволяється лише після дачі ними показань на очній ставці та запису їх до протоколу. Слідчий пред'являє протокол очної ставки особам, яких допитано, для прочитання або за їх проханням прочитує їм цей протокол. Допитані особи мають право вимагати доповнення протоколу і внесення до нього поправок. Ці доповнення або поправки підлягають обов'язковому занесенню в протокол. Протокол очної ставки підписує кожна з допитаних осіб та слідчий. Порядок проведення очної ставки передбачений ст. 173 КПК України і здебільшого відповідає порядку допиту. На початку очної ставки згідно з вимогами ст. 53, 85 КПК України всім її учасникам роз'яснюються їх права й обов'язки відповідно до їх процесуального статусу. Вони мають право викладати свої зауваження і з дозволу слідчого задавати запитання. Свідки попереджаються про кримінальну відповідальність за відмову від давання показань і за давання заздалегідь неправдивих показань, а потерпілі — за давання заздалегідь неправдивих показань. Слідчий з'ясовує, чи знають особи, викликані на очну ставку, один одного і в яких стосунках перебувають між собою. Викликаним на очну ставку особам по черзі пропонують дати показання про ті обставини справи, для з'ясування яких призначена очна ставка. Як правило, першим пропонується відповісти тому, хто, на думку слідчого, давав на допиті правдиві показання. Після цього слідчий може ставити учасникам очної ставки запитання, а з його дозволу допитувані можуть ставити запитання один одному. Запитання, поставлені особами, між якими проводиться очна ставка, та законними представниками, педагогом або лікарем, і їхні зауваження заносяться до протоколу. Слідчий має право відвести поставлене запитання, але відведене запитання повинно бути занесене до протоколу. Кожен з допитуваних засвідчує підписом у протоколі правильність своїх показань та відповідей на запитання. Оголошення показань учасників очної ставки, які містяться в протоколах попередніх їх допитів, а також відтворення звукозапису цих показань допускається лише після давання ними показань на очній ставці і запису до протоколу. Слідчий має бути максимально мобілізованим, вжити всіх необхідних заходів для забезпечення як особистої безпеки, так і безпеки всіх учасників слідчої дії, пильно стежити за тим, щоб перебіг очної ставки не вийшов з-під контролю. Якщо це трапилось і очна ставка може завадити встановленню істини в справі або її «часникам, слід негайно припинити або перервати її. Якщо допитуваний на очній ставці відмовився давати показання, цей факт фіксується в протоколі і після цього слідчий має право оголосити раніше дані ним показання. По завершенні очної ставки слідчий складає з додержанням вимог ст. 85 та 173 КПК України протокол очної ставки і пред'являє його особам, яких допитано, для прочитання або за їх проханням прочитує їм цей протокол. Допитані особи мають право вимагати доповнення протоколу і внесення до нього поправок. Ці доповнення або поправки підлягають обов'язковому занесенню в протокол. Протокол очної ставки підписує кожна з допитаних осіб та слідчий. У разі застосування технічного документування протокол складається за загальними правилами з додержанням додаткових вимог, зазначених у ст. 85-1, 85-2 КПК України.
Стаття 174 Пред’явлення особи для впізнання При необхідності пред'явлення якої-небудь особи для впізнання свідкові, потерпілому, обвинуваченому або підозрюваному слідчий спочатку допитує їх про зовнішній вигляд і прикмети цієї особи, а також про обставини, за яких впізнаючий бачив цю особу, про що складає протокол допиту. Коли впізнаючий є свідком чи потерпілим, він попереджається про кримінальну відповідальність за дачу завідомо неправдивих показань, а свідок, крім того, і за відмову від дачі показань. Особа, що підлягає впізнанню, пред'являється впізнаючому разом з іншими особами тієї ж статі у кількості не менше трьох, які не мають різких відмін у зовнішності та одягу. Перед тим як пред'явити особу для впізнання, їй пропонується зайняти будь-яке місце серед інших осіб, що пред'являються. Впізнаючому пропонується вказати особу, яку він мас впізнати, і пояснити, за якими ознаками він її впізнав. У виняткових випадках з метою забезпечення безпеки особи, яка впізнає, впізнання проводиться поза візуальним спостереженням того, кого впізнають, з дотриманням вимог, передбачених цією статтею. Про результати впізнання обов'язково повідомляється особа, яка пред'являлася для впізнання При необхідності впізнання може провадитися по фотознімках, відповідно до умов, викладених у цій статті Пред'явлення особи для впізнання провадиться в присутності не менше двох понятих. У разі проведення впізнання за правилами, встановленими частиною четвертою цієї статті, поняті повинні пересвідчитися у можливості впізнання поза візуальним спостереженням того кого впізнають, і засвідчити таке впізнання.
Стаття 175 Пред’явлення предметів для впізнання За необхідності пред'явити для впізнання який-небудь предмет слідчий спочатку допитує впізнаючого про ознаки цього предмета й обставини, за яких він цей предмет бачив, про що складається протокол допиту. Коли впізнаючий є свідком чи потерпілим, він попереджається про кримінальну відповідальність за дачу завідомо неправдивих показань, а свідок, крім того, і за відмову від дачі показань. Предмет, що підлягає впізнанню, пред'являється впізнаючому в числі інших однорідних предметів. Впізнаючому пропонується вказати предмет, який він мас впізнати, і пояснити, за якими ознаками він його впізнав. Пред'явлення предметів для впізнання провадиться в присутності двох понятих. Пред'явлені предмети по можливості фотографуються.
Пред'явлення для впізнання — це слідча дія, яка провадиться з метою встановлення тотожності, схожості або відмінності представлених для ознайомлення предметів або окремих осіб з тими, які свідок, потерпілий, підозрюваний або обвинувачений сприймав за певних обставин розслідуваної події. Мета впізнання — отримання доказів, які являють собою висновок одного з учасників процесу, про результати проведеної ним ідентифікації — тотожність, схожість або відмінність осіб чи об'єктів, представлених для ознайомлення, з ознаками, що збереглися в його пам'яті. Зміст даної слідчої дії полягає в візуальному огляді, спостереженні або сприйнятті іншим чином предметів або окремих осіб та їх ідентифікування з зафіксованим у пам'яті образом, тобто порівняння упізнаючим відбитого в його пам'яті образу предметів чи осіб, яких він раніше спостерігав, з ознаками предметів чи людей, що пред'явлені йому для впізнання, та здійснення на цій основі логічного висновку про їх тотожність, схожість або відмінність. Для впізнання можуть бути пред'явлені особи або предмети (речові докази, документи, трупи або їх частини, тварини). Висновок про тотожність робиться тоді, коли встановлюється, що пред'явлений для впізнання об'єкт є тим самим, що його упізнаючий спостерігав за певних обставин, які мають значення у справі. Висновок про схожість робиться в тому разі, коли упізнаючий може вказати лише на збіг групових (родових) ознак об'єкта і не може беззастережно й однозначно підтвердити його тотожність з тим, якого він спостерігав раніше. Висновок про відмінність робиться упізнаючим тоді, коли за своїми ознаками та якостями пред'явлений для впізнання об'єкт виявляється явно не тим, якого він спостерігав у зв'язку з подією злочину. Упізнаючим може бути раніше допитаний свідок, потерпілий, підозрюваний або обвинувачений, а також експерт. Впізнання виключається, якщо упізнаючий в ході допиту не може назвати прикмети, за якими зможе впізнати предмет або особу, заявив про свою нездатність їх упізнати, а також якщо упізнаючому вже пред'являлись для ознайомлення відповідні предмети або особи в процесі інших процесуальних дій і він вже зробив ідентифікаційні висновки і дав свої пояснення з цього питання. Пред'явлення для впізнання конкретного предмета чи певної особи — слідча дія, яка може проводитись виключно тільки один раз і не може проводитись повторно. Повторне проведення дізнання однієї і тієї ж особи чи одного і того ж предмета одним і тим же учасником процесу повністю виключається. Доказове значення результатів пред'явлення для впізнання здебільшого залежить від додержання встановлених законом умов та порядку провадження даної слідчої дії. Умови пред'явлення дгля впізнання. Однією з основних і обов'язкових умов впізнання є попередній допит упізнаючого про обставини спостерігання ним відповідного об'єкта та прикмети, за якими він може його упізнати. При цьому мають бути з'ясовані всі достатні для ідентифікації прикмети, ознаки та якості ідентифікованого об'єкта, його індивідуальні особливості чи особливі прикмети. Не слід пред'являти для впізнання одну особу іншій, якщо обидві вони не заперечують факту знайомства та неодноразових зустрічей. Ці обставини слід з'ясувати в процесі допиту. У процесі допиту особи, яка має впізнавати, необхідно з'ясувати: об'єктивні фактори спостерігання: за яких обставин особа вперше спостерігала відповідний об'єкт, в який час доби, за якого освітлення та за яких погодних умов мало "Місце спостерігання, тривалість спостерігання, що при цьому відбувалося; суб'єктивні фактори: стан його зору та слуху, особливості його пам'яті, наскільки він уважний і ни звернув увагу на індивідуальні особливості об'єкта, емоційний стан спостерігаючого; ідентифікаційні ознаки об'єкта: наявність індивідуальних прикмет або сукупності достатніх для ідентифікації ознак об'єкта, який спостерігався, в чому вони полягають; чи може допитуваний упізнати об'єкт серед однорідних та за якими особливостями. При впізнанні мають бути присутні не менше двох понятих, покликаних стати потім свідками у справі і підтвердити достовірність впізнання та всіх отриманих при цьому фактичних даних. Порядок пред'явлення для впізнання є однією з важливих гарантій отримання доброякісних доказів. У разі його порушення дані, отримані при впізнанні, втрачають своє доказове значення. Впізнання має бути проведене таким чином, щоб забезпечити отримання достовірних даних та можливість їх перевірки, виключити будь-які сумніви та заяви щодо безпомилковості висновків упізнаючого. Особа пред'являється для впізнання упізнаючому разом з іншими особами тієї ж статі, числом не менше трьох, які не мають великих відмінностей у зовнішності та одязі. Такі особи мають бути схожими за зростом, статурою, віком, кольором шкіри, волосся та очей, форми бороди, вусів та характером зачіски. Впізнання належить до найбільш складних слідчих дій, в яких бере участь багато різних учасників процесу, в тому числі і з різними інтересами. Воно часто проводиться в конфліктній, напруженій у психологічному плані ситуації. Тому з самого початку слідчий має діяти обачливо, рішуче, впевнено, вселяючи впевненість в інших, і не випускати важелі керівництва процесом із своїх рук. Як правило, для забезпечення безпеки і належного порядку до участі в цій слідчій дії залучаються працівники органу дізнання. Починаючи слідчу дію, слідчий зобов'язаний всім учасникам слідчої дії роз'яснити їх права й обов'язки відповідно до їх проп суального статусу. Про це зазначається в протоколі впізнання і засвідчується підписом кожного з учасників слідчої дії. Процес підготовки до впізнання має повністю проходити за відсутності упізнаючого. При цьому перед пред'явленням для впізнання особі, яка пред'являється для впізнання за відсутності упізнаючого, надається право зайняти будь-яке місце серед осіб, у числі яких вона буде пред'являтись упізнаючому, що зазначається в протоколі. І зрозуміло, місце, яке зайняла особа, що впізнається не повинне стати відомим упізнаючому. Будь-яка можливість інформування упізнаючого про місце, яке зайняв упізнаваний серед інших осіб, в числі яких він пред'являється для впізнання, має бути виключена. Предмети пред'являються для впізнання у групі однорідних предметів. Не має сенсу пред'являти для впізнання унікальні, єдині в своєму роді, предмети (наприклад, картини відомих художників чи відомі картини невідомих митців, унікальні скульптури чи ювелірні вироби), об'єкти, які не мають особливих прикмет і не можуть бути виділені серед інших (наприклад, новий костюм, новий гаманець тощо). Щодо предметів, які мають точні позначення — нумеровані речі (наприклад, монітор комп'ютера, принтер, годинник з познаенням номера механізму), то впізнання таких може бути проведено тільки, якщо в справі немає даних про їхні номерні позначки, а також за умови, що вони мають (одержали в процесі експлуатації) індивідуальні ознаки, які запам'ятовані впізнаючим. Впізнання не може бути визнане достовірним, якщо упізнаваний об'єкт (особа або предмет) був розміщений або поставлений в умови, які виділяють його з оточення (неголеність заарештованого, наявність наручників на затриманому тощо). Після того як упізнаваний зайняв місце серед пред'явлених для впізнання осіб або предмети розташовані серед однорідних, із приміщення, де провадиться впізнання, ніхто не має права виходити, ніхто не повинен мати контакту з упізнаючим до закінчення процесу ідентифікації. Упізнаючого запрошують по телефону або іншим опосередкованим засобом. Запрошення упізнаючого в приміщення доцільно робити по телефону, а не посилати для цього когось з учасників за впізнаючим. При цьому для запрошення впізнаючого спілкування з ним по телефону доцільно доручити захиснику чи комусь з понятих, щоб не виникло сумнівів щодо домовленості слідчого з впізнаючим — інформування останнього про місце розташування особи, що впізнається, залежно від промовлених слів, фраз, їх послідовності, інтонації і таке інше. Запрошеному упізнаючому пояснюються його процесуальні права та обов'язки. Якщо таким є свідок або потерпілий, він попереджається про кримінальну відповідальність за давання заздалегідь неправдивих показань, а свідок, крім того, і за відмову давати показання. Після цього упізнаючому пропонується уважно оглянути та вказати особу (предмет), яку він упізнає, і пояснити, за якими ознаками він її упізнав. На прохання особи, що впізнає, або з ініціативи слідчого положення осіб, які пред'являються для впізнання, може бути змінено. їм може бути запропоновано встати, пройтись, повернутись, сісти, зробити певний жест, вимовити певну фразу тощо. Заборонено ставити навідні запитання впізнаючому, підказуючи таким чином певну відповідь. Слідчий може заборонити будь-які розмови і спілкування учасників слідчої дії, має вжити всіх необхідних заходів для забезпечення як особистої безпеки, так і безпеки всіх учасників слідчої дії, пильно стежити за тим, щоб її перебіг не вийшов з-під контролю, або вона не була б зірвана провокаційними діями когось із присутніх. Процес упізнання досить складний. Тому слідчий повинен забезпечити оптимальні умови для роботи упізнаючого, його особисту безпеку. В необхідних випадках впізнання може провадитися без візуального контакту особи, що пред'являється для впізнання, з упізнаючим. Згідно з ч. 4 статті 174 КПК України у виняткових випадках з метою забезпечення безпеки особи, яка впізнає, впізнання проводиться поза візуальним спостереженням того, хто'впізнає. Про результати впізнання обов'язково повідомляється особа, яка пред'являлася для впізнання. Для проведення впізнання таким чином в слідчих підрозділах слід обладнати приміщення, яке б розділяло впізнаючого з іншими учасниками процесу склом односторонньої видимості. У разі проведення впізнання за викладеними правилами поняті повинні пересвідчитися у можливості впізнання поза візуальним спостереженням того, хто впізнає, і засвідчити таке впізнання. Для повноти отримання доказів упізнаному пропонується назвати себе і дати пояснення по факту його впізнання. Необхідно враховувати, що впізнання часто являє собою "момент істини" — в цей момент упізнаний найчастіше доходить висновку про безвихідь свого становища і може виявити готовність до розкаяння та давання правдивих показань, розраховуючи на те, що така поведінка може бути визнана пом'якшуючою його відповідальність обставиною. Цей "момент істини" слід максимально використати для отримання від нього якомога більше доказової інформації у справи Також слід враховувати і те, що зізнання упізнаного в такій ситуації проходить за присутності понятих та статистів. Це створює умови для надійної фіксації зроблених повідомлень. Показання упізнаного можуть бути і мають бути негайно занесені до протоколу впізнання і засвідчені підписами всіх присутніх. Впізнання не може бути визнане достовірним, якщо упізнаючому стало відоме місце розташування пізнаваного, якщо йому ставились навідні запитання, якщо упізнаючий назвав такі прикмети, яких недостатньо для ідентифікації або вони суперечать раніше даним ним показанням. Впізнання не має заздалегідь встановленої сили. Воно не повинно бути єдиним безсумнівним доказом винуватості обвинувачуваного. Як і будь-які інші твердження, воно може бути помилковим Його не можна брати за основу обвинувачення, якщо виникають сумніви в правильності висновків упізнаючого. Результати впізнання підлягають ретельній перевірці та оцінюються в сукупності з іншими доказами у справі, не маючи перед ними жодних переваг. У випадках, коли місцезнаходження обвинуваченого невідоме або пред'явити ту чи іншу особу упізнаючому неможливо з інших причин, впізнання може провадитися за фотознімками. Перш ніж провести впізнання за фотознімком, слідчий повинен добрати фотографії не менше трьох осіб, які не мають великих розбіжностей у зовнішності та одязі, наклеїти їх на фототаблицю, пронумерувати та скріпити печаткою. Впізнання провадиться за загальними правилами, а його хід і результати фіксуються в протоколі пред'явлення фотознімків для впізнання особи. Результати пред'явлення фотознімків для впізнання особи, отримані без додержання вимог, зазначених у ст. 174 КПК України, не можуть мати доказового значення.
стаття 176 КПК Протокол впізнання Про пред'явлення для впізнання особи або предмета і про наслідки впізнання складається протокол з додержанням правил, зазначених у статті 85 КПК. Крім того, в протоколі зазначаються відомості про особу впізнаючого і про те, що він попереджений про кримінальну відповідальність за відмову від дачі показань та за дачу неправдивих показань, наводяться дані про осіб і предмети, що пред'являються для впізнання, і докладно вказуються ознаки, за якими впізнаючий впізнав особу чи предмет. У разі проведення впізнання за правилами, встановленими частиною четвертою статті 174 КПК, в протоколі, крім відомостей, передбачених цією статтею, обов'язково зазначається те, що впізнання проводилося поза візуальним спостереженням того, кого впізнають, а також вказуються всі обставини й умови проведення та кого впізнання. Протокол підписують всі особи, що брали участь у про веденні впізнання, поняті і слідчий. До протоколу додаються фотознімки, якщо особи або предмети, пред'явлені для впізнання, були сфотографовані.
По завершенні впізнання СЛІДЧИЙ складає з додержанням вимог ст. 85 та 176 КПК України протокол пред'явлення для впізнання. У протоколі зазначаються відомості про особу впізнаючого і про те, що він, якщо є свідком, попереджений про кримінальну відповідальність за відмову від давання показань та за давання неправдивих показань. Стосовно інших осіб зазначається роз'яснення їм їхніх статусу, прав та обов'язків. У протоколі наводяться дані про осіб і предмети, що пред'являються для впізнання, та докладно вказуються ознаки, за якими пізнаючий впізнав особу чи предмет. Протокол надається учасникам слідчої дії для прочитання або за їх проханням протокол прочитує їм слідчий. Учасники впізнання мають право вимагати доповнення протоколу і внесення до нього поправок. Ці доповнення або поправки підлягають обов'язковому занесенню в протокол У разі застосування технічного документування протокол складається за загальними правилами з додержанням додаткових вимог, зазначених у ст. 85-1, 85-2'КПК України. Протокол підписують всі особи, що брали участь у проведенні впізнання, поняті і слідчий. До протоколу додаються фотознімки, якщо особи або предмети, пред'явлені для впізнання, були сфотографовані.
Стаття 155 Взяття під варту Взяття під варту як запобіжний захід застосовується в справах про злочини, за які законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк понад три роки. У виняткових випадках цей запобіжний захід може бути застосовано в справах про злочини, за які законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі і на строк не більше трьох років. Місцями досудового ув'язнення для утримання осіб, щодо яких як запобіжний захід обрано взяття під варту, є слідчі ізолятори. В окремих випадках ці особи можуть перебувати в тюрмі або місцях тримання затриманих. У місцях тримання затриманих особи, взяті під варту, можуть перебувати не більш як три доби. Якщо доставка ув'язнених у слідчий ізолятор у цей строк неможл через віддаленість або відсутність належних шляхів сполучення, вони можуть перебувати в місцях утримання Якщо взяття під варту як запобіжний захід обрано стосовно осіб, які вчинили злочин під час відбування покарання в місцях позбавлення волі, вони можуть перебува ти в штрафному ізоляторі виправно-трудової колонії або в дисциплінарному ізоляторі виховно-трудової колонії. Порядок досудового ув'язнення визначається Положенням про попереднє ув'язнення під варту, цим Кодексом.
Взяття під варту — запобіжний захід, який полягає в ізоляції обвинуваченого від суспільства, ув'язненні (арешті) й утриманні його під вартою на встановлених законом підставах і умовах. Взяття під варту як запобіжний захід застосовується у справах про злочини, за які законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк понад три роки. У виняткових випадках цей запобіжний захід може бути застосовано у справах про злочини, за які законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі і на строк не більше трьох років. Запобіжний захід у вигляді взяття під варту застосовується тільки за вмотивованою постановою судді чи ухвалою суду. Взяття під варту є найбільш суворим запобіжним заходом. Взяття під варту обирається звичайно тільки тоді, коли ніякий інший запобіжний захід не може забезпечити вирішення завдань кримінального процесу. При цьому повинні враховуватися обставини, вказані в ст. 150 КПК України (вік, стан здоров'я, сімейний стан, особистість обвинуваченого, тяжкість вчиненого злочину). Під винятковими випадками, про які йдеться в ч. 1 ст. 155 КПК України, тобто випадками, коли арешт застосовується у справах про злочини, за які передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк не більше трьох років, слід розуміти відсутність постійного місця проживання в обвинуваченого, систематичні пияцтво та дебош у сім'ї, порушення запобіжного заходу, не пов'язаного з позбавленням волі, вчинення конкретних дій, спрямованих на перешкоду встановленню істини у справі, продовження злочинної діяльності, ухилення від відбування покарання. Фактичною підставою взяття під варту є наявність системи неспростовних доказів вчинення обвинуваченим (підозрюваним) кримінально караного діяння (злочину, за який законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі). Арешт допускається тільки на підставі судового рішення. Стосовно деяких категорій осіб у законодавстві встановлено особливий порядок їх арешту (судді, адвокати). Так, наприклад, судді не можуть бути заарештовані без дозволу Верховної Ради. Згідно зі ст. 37 Закону України "Про Рахункову палату" кримінальну справу щодо Голови Рахункової палати, Першого заступника і заступника Голови, головних контролерів та Секретаря Рахункової палати може бути порушено лише Генеральним прокурором України. Уповноважений з прав людини Верховної Ради України користується статусом недоторканності на весь період свої повноважень. Кримінальну справу стосовно нього може порушити лише Генеральний прокурор України. Стосовно деяких категорій суб'єктів передбачається імунітет від кримінальної відповідальності і встановлюється статус недоторканності. Недоторканністю володіють Президент України і кандидати на цю посаду в період виборів, Голова Верховної Ради України і Прем'єр-міністр України. Імунітетом від кримінальної відповідальності наділені дипломатичні агенти. Особистість дипломатичного агента недоторканна. Він не підлягає арешту або затриманню. Дипломатичний агент не зобов'язаний давати показань як свідок. Члени сім'ї дипломатичного агента, що живуть разом із ним, а також співробітники адміністративно-технічного персоналу представництв і члени їхніх сімей, якщо вони не є громадянами держави перебування, користуються привілеями й імунітетами дипломатичних агентів. Консульські посадові особи не підлягають арешту або затриманню інакше як на підставі рішень суду й у випадку вчинення тяжких злочинів. Обрання запобіжного заходу "взяття під варту" включає в себе: - внесення до суду клопотання про обрання запобіжного заходу; - прийняття рішення про обрання запобіжного заходу та його оформлення; - доведення рішення до відповідних осіб та складання необхідних документів; - вжиття необхідних додаткових заходів, які випливають із суті обраного запобіжного заходу. Якщо суд приймає рішення про обрання запобіжного заходу під час проголошення вироку, то воно викладається в резолютивній частині вироку. Взяття під варту застосовується тільки за рішенням суду. У постанові судді, крім даних, передбачених ст. 130 КПК України, вказуються: прізвище, ім'я, по батькові, рік та місце народження обвинуваченого, його місце проживання, дані про колишню судимість, сутність обвинувачення з посиланням на статтю кримінального закону, за якою кваліфіковано його дії, та підстави застосування запобіжного заходу. Необхідно викласти всі обставини, які обумовили застосування даного запобіжного заходу. Постанова про взяття під варту складається не менш як у шести примірниках: перший приєднується до справи, другий — до наглядового провадження, третій — направляється адміністрації місця попереднього ув'язнення, четвертий — прокурору, п'ятий — арештованому, шостий залишається в суді. Рішення про застосування як запобіжного заходу взяття під варту виконується органом, який обрав запобіжний захід, у необхідних випадках він має право доручити виконання постанови органам внутрішніх справ. Один примірник постанови (ухвали суду) направляється разом з арештованим у відповідне місце попереднього ув'язнення для виконання. Доручення особи, яка провадить дізнання, слідчого, прокурора та суду виконати рішення про тримання під вартою як запобіжний захід є обов'язковим для органів внутрішніх справ. Виконання постанови про застосування арешту полягає в доставці особи в супроводі варти до місця попереднього ув'язнення. Постанова (ухвала) перед виконанням оголошується обвинуваченому, що засвідчується його підписом на цьому документі. Виконання постанови суду про взяття під варту обвинуваченого, який перебуває на території іншої держави, здійснюється через Прокуратуру України. Якщо взяття під варту як запобіжний захід обрано щодо особи, в якої є неповнолітні діти, що залишаються без нагляду, слідчий зобов'язаний негайно внести з цього приводу подання до комісії у справах неповнолітніх для вжиття необхідних заходів до передачі цих дітей на піклування родичів або влаштування їх у дитячі установи. Про вжиті заходи слідчий повинен письмово повідомити прокурора, а також заарештовану особу, а копію листа додати до справи. Обираючи запобіжний захід у вигляді взяття під варту, особа, яка провадить дізнання, і слідчий зобов'язані з'ясувати, чи є в обвинуваченого (підозрюваного) діти до 18 років, які не можуть залишатися без нагляду. До справи доцільно приєднати довідку про склад сім'ї обвинуваченого (підозрюваного). Якщо буде встановлено, що в сім'ї не залишається осіб, які можуть здійснювати нагляд за дітьми, особа, яка провадить дізнання, і слідчий зобов'язані негайно повідомити про це комісії у справах неповнолітніх за місцем проживання дітей. Комісія у справах неповнолітніх, отримавши таке подання, повинна негайно вжити заходів до передачі неповнолітніх, які залишаються без нагляду, на піклування родичів. Якщо ж над неповнолітніми необхідно встановити опікунство чи піклування або влаштувати їх у дитячі установи, комісія діє через виконавчий комітет районної (міської), сільської або селищної Ради народних депутатів, які є органами опіки і піклування. Встановлення опіки і піклування регулюється Кодексом про шлюб та сім'ю України та Правилами опіки і піклування в Україні. Про вжиті комісією у справах неповнолітніх безпосередньо або через органи опіки і піклування заходи щодо передачі неповнолітніх на піклування родичів або щодо влаштування їх в дитячі установи вона зобов'язана негайно повідомити органу дізнання або слідчому, який вніс подання. Прокурор повинен здійснювати нагляд за вжиттям заходів піклування про дітей заарештованих, оскільки невжиття або несвоєчасне вжиття таких заходів може потягти за собою безнаглядність цих дітей та вчинення ними правопорушень. Письмове повідомлення про заходи піклування про його дітей передається заарештованому через адміністрацію місця попереднього ув'язнення або слідчим. При взятті підозрюваного чи обвинуваченого під варту слідчий зобов'язаний вжити заходів до охорони майна і житла ув'язненого, якщо вони залишаються без нагляду. Слідчий (особа, яка провадить дізнання) повинен встановити, чи є у заарештованого обвинуваченого ('підозрюваного) майно і яке саме, де воно знаходиться, чи є у нього близькі родичі, які могли б забезпечити збереженість цього майна. Заходи з охорони майна та житла ув'язненого полягають у передачі, майна на відповідальне зберігання та в опечатуванні приміщення. Вжиття заходів до охорони майна і житла ув'язненого, які залишилися без нагляду, доцільно оформлювати постановою. Про заходи, вжиті до охорони майна і житла ув'язненого, слідчий чи особа, яка провадить дізнання, повинні повідомити його письмово під розписку на постанові. Про арешт підозрюваного чи обвинуваченого та його місце перебування слідчий зобов'язаний повідомити членів його сім'ї (чоловіка або дружину чи іншого родича), а також повідомити за місцем його роботи. Якщо обвинувачений є громадянином іншої країни, то копія постанови про арешт направляється в Міністерство закордонних справ України. Процесуальним документом, який засвідчує виконання слідчим (особою, яка провадить дізнання) вказаних вимог, є приєднана до справи копія письмового повідомлення. Строки тримання під вартою визначаються ст. 156 КПК України. Особи, які перебувають у місцях попереднього ув'язнення, мають обов'язки та права, встановлені законодавством для громадян України, з обмеженнями, які випливають з режиму тримання під вартою. Основними вимогами режиму в місцях попереднього ув'язнення є ізоляція осіб, яких узяли під варту, постійний нагляд за ними та окреме тримання їх у порядку, передбаченому законом, цензура листування. Арештовані піддягають обшуку, медичному огляду, дактилоскопіюванню та фотографуванню. Речі, що є при них, а також передачі й посилки, що надходять на їх ім'я, підлягають огляду, а листування — цензурі. їм забороняється мати при собі гроші та цінні речі, а також предмети, не дозволені для зберігання в місцях попереднього ув'язнення. Осіб, узятих під варту, розміщують у камерах з додержанням таких вимог ізоляції: - чоловіків — окремо від жінок; - неповнолітніх — окремо від дорослих. У виняткових випадках, з метою попередження порушення режиму в камерах, де утримуються неповнолітні, допускається з санкції прокурора утримання не більше двох дорослих, які вперше притягуються до кримінальної відповідальності за вчинення злочинів, які не є тяжкими; - осіб, вперше притягнутих до кримінальної відповідальності, — окремо від осіб, які раніше притягалися до кримінальної відповідальності; - осіб, які відбували раніше покарання в місцях позбавлення волі, — окремо від осіб, які не перебували в місцях позбавлення волі; - осіб, обвинувачених або підозрюваних у вчиненні тяжких злочинів,— окремо від інших осіб, які перебувають під вартою; |
||
|
|
Последнее изменение этой страницы: 2018-04-12; просмотров: 306. stydopedya.ru не претендует на авторское право материалов, которые вылажены, но предоставляет бесплатный доступ к ним. В случае нарушения авторского права или персональных данных напишите сюда... |