Чотири благородні істини буддизму

Основні світоглядні засади протестантської етики.

Протестантизм невідривно пов'язаний з іменем Мартіна Лютера, одного з засновників цього напрямку християнства. Імя Лютера повязують з початком Реформації – напрямком реформування католицького християнства відповідно до Біблії.

В Середньовіччя мали розповсюдження платні відпущення гріхів під назвою «індульгенція», проти них власне і був проти Лютер, бо раціонального зв’язку платня і спасіння душ не мали. Проте Лютер в своїх тезах про прояснення індульгенцій швидше просто радить церкві як бути ближчою до Біблії, ніж виступає кардинально проти неї.

Лютер закликає християн до тверезості, нагадує їм забуте – без індульгенцій можна і обійтись. Також він каже про небезпеку для спасіння душі, адже справжнє покаяння шукає покарання, а індульгенції дають можливість уникнути своєї участі.

Також на відміну від представників інших конфесій, між протестантом і Богом – прірва,і подолання цієї прірви є лише перебільшенням щодо людських сил. Відношення до храму у них також інше. Храм для протестантів є радше молитвенним домом, аніж домом Бога. Так як, на думку протестантизму, людина пов’язана з Богом лише внутрішньо, то багатий інтер’єр храмів немає сенсу. Ікони, статуї, різьба і прикраси прибирались, залишались лише голі стіни, а пастир змінював своє римське вбрання на світський одяг простого крою. Нічого вже не відволікало від богослужіння.

Крім того, пастира вибирали люди. Він вже не був посередником між людиною і Богом, він лише допомагав людям постати перед Богом.

Щодо монашеського життя, то Лютер вважав, що монахи більше піддаються спокусам, аніж звичайні прихожани. Для того щоб служити Богу не обов’язково ув’язнювати себе в стінах монастиря, бо життя і є непереривним служінням Господу. Життя не дане для щастя, багатства, влади і насолодження, воно дане для випробування на шляху спасіння. Рятуватись треба на своєму «робочому» місці – король, який править країною чи селянин, що оброблює землю. Спасіння для них настане якщо виконувати обов’язки не для власної насолоди, а заради Бога.

Також протестантизм наголошує, що кожна людина може думати як забажає. Навіть Папа не має права права впроваджувати над людиною закон, якщо людина не згодна. Думка християнина не може переслідуватись, навіть якщо Папа і церква вважають її неправильною.

Віруючий також не може бути лицемірним. Його служіння до Бога має йти зсередини, а не ставати простим лицемірним поклонінням. Про справжність віри Бог судить за тим, з яким старання людина несла свій земний «хрест» - наскільки хорошим вчителем, батьком чи робочим вона була. Тобто можна сказати, що «той хто не працює – не їсть».

Протестантизм можна назвати характерним для ранніх підприємців, проте він з часом завоював признання. Саме серед протестантів сформувались представники нової формації.

Структура Біблії.

Біблія складається з багатьох частин об’єднаних у Старий і Новий Заповіти.

Старий Заповіт складається з 39 книг. Всі 39 книг в іудаїзмі розділяються на 2 відділи: Тора(закон), Невіім(пророки), Ктувім(писання).

Цей поділ відповідає історичним етапам біблійського періоду і в більшій мірі класифікує біблійські книги за змістом. Тора вміщує, крім найдревніших космогонічних і епічних циклів, своди законів і культових обрядів. Перші книги пророків (книги Іошуа бін Нуна – Іісуса Навіна, Шофтім – Суддів, Шмуеля – Самуїла і Царств) є в основному літописами і історико-епічними творами, починаючи з часів поселення в Ханаані перших єврейських племен і до Вавилонського полонення.

Друга частина християнської Біблії – Новий Заповіт складається з 27 книг: чотири Євангелія, діяння Апостолів, 21 послання Апостолів, і книга Откровення Іоанна Богослова написані в І ст.. до н. е. Ця частина Біблії найбільш важлива для християнства, в той час як іудаїзм її не признає.

Новий Заповіт складається із записів 8-ми авторів: Матфія, Марка, Луки, Іоанна, Петра, Павла, Іакова і Іуди.

13. Ідеал людини в хінаяні.

Хінаяна (від санск. – «мала колісниця», або «вузький шлях» спасіння) – напрям у буддизмі, послідовники якого зосереджують увагу насамперед на внутрішньому самоспоглядання та мудрості. Особливий акцент роблять на особистому спасінні, яке може бути досягнуте тільки через відхід від світу, тобто за умови прийняття чернецтва

У хінаяні дотримуються догматів первісного буддизму, однак Будда не вважається божеством, надприродною істотою.

Будда сприймається як звичайна людина, вчитель і наставник, який дав Дхарму. Завдяки власним зусиллям він просвітлився і знайшов шлях до звільнення. Будда здобув нірвану і у світі більше не присутній, його свідомості тут немає.

 Тому всі молитви та інші форми культу мають сенс лише як меморіальні акти, мета яких — віддати шану пам’яті вчителя. А спогад про Будду – приклад для наслідування, яким варто скористатися, аби досягти нірвани. Обрядовість Хінаяни зв'язана з культом Будди, вшануванням місць його життя, поклонінням ступам, проповідуванням тощо

Релігійним ідеалом Хінаяни є архат (гідний, святий).

Архат – людина-монах, який не шкодячи іншим живим істотам (!велику увагу приділяють непринесенню шкоди усім живим істотам, збереженню життя в усіх його проявах) власними зусиллями, спираючись на вчення Будди, проходить восьмиричний шлях і досягає нірвани. Якщо людина не є ченцем, вона покращуватиме тим самим свою карму, наближаючи свої майбутні втілення до нірвани, але в цьому житті її не досягне.

Тому ідеал - послідовник чернечих заповітів, який досягає нірвани за одне життя.

14 Ідеал людини в махаяні

Махаяна (від санскр. — "велика колісниця", або "широкий шлях" спасіння) проголошує можливість спасіння не тільки ченцеві, а й будь-якому мирянинові, якщо той є благочестивим, читає молитви, , отримує допомогу з боку ченців і обдаровує їх, надає милостиню бідним і тд.

15 Принцип «карми».

Центральним стрижнем буддизму є вчення про карму.

Карма (санскр. – «причина-наслідок» ,відплата) – причинно-наслідковий закон, згідно з яким праведні або гріховні дії людини визначають її долю ,страждання або насолоди, які вона переживе.

Іншими словами: що посієш, те й пожнеш.

Кожна дхармічна релігія має свою, трішки відмінну від інших, трактовку карми.

В буддизмі вважається, що карма створюється тільки навмисним, усвідомлюваним  вчинком, а не будь-яким вчинком взагалі.

В буддизмі карма – не наслідок, не доля, а сукупність дій, помислів, вчинків, бажань, загальна енергія яких обов’язково має результат - призводить до всіх обставин нашого майбутнього втілення. Відповідно, наше теперішнє – результат нашої минулої діяльності (діяльності попередніх втілень).

Вдосконалюючи карму, людина вдосконалюється сама.

В ідеалі хороші вчинки приносять хороші наслідки, і навпаки. Однак Будда зазначав, що погані дії можуть приносити як і поганий, так і хороший результат, це стосується також і хороших вчинків. Він пояснював це великою кількістю факторів, пов’язаних з попередніми втіленнями.

Заплутаний механізм карми, за словами Будди, може повністю бачити тільки той, хто досяг пробудження.

Також Будда вважав вираз «що посієш те й пожнеш» не дуже вдалим, тому казав: «Пожинаєш те, що сієш в теперішньому».

16.Історія отримання десяти заповідей

 Отримання від Бога Десяти Заповідей – сама знаменна подія Старого Заповіту. З Десятьма Заповідями пов'язане саме утворення єврейського народу. Дійсно, до отримання заповідей в Єгипті жило семітське плем'я безправних і огрубілих рабів, після Синайського законодавства виникає народ, покликаний вірити і служити Богові.

  Про обставини отримання Десяти Заповідей оповідає книга в 19-20 і 24 -й главах. За півтори тисячі років до Різдва Христового, після великих чудес, скоєних пророком Мойсеєм в Єгипті, фараон змушений був відпустити єврейський народ, і той, перейшовши чудесним чином Червоне море, пішов по пустелі Синайського півострова на південь, прямуючи до обіцяної (Обітованої) землі. П’ятдесятого дня після виходу з Єгипту єврейський народ підійшов до підніжжя Синайської гори і розташувався тут табором. Тут пророк Мойсей зійшов на гору і Господь оголосив йому : "Скажи синам Ізраїля: якщо будете слухатися голосу Мого і дотримуватися Заповіт Мій, то будете Моїм народом." Коли Мойсей, передав волю Божу євреям , вони відповіли : "Все , що сказав Господь , виконаємо і будемо слухняні. "Тоді Господь повелів Мойсеєві до третього дня приготувати народ для прийняття Закону , і євреї постом і молитвою стали готуватися до нього. На третій день густе хмара покрила вершину гори Синай. Виблискували блискавки , гримів грім і лунав гучний звук труби. Від гори сходив дим , і вся вона сильно коливалася . Народ стояв вдалині і з трепетом спостерігав , що відбувається. На горі Господь сказав Мойсеєві Свій закон у вигляді Десяти Заповідей , які пророк потім оповів народові .

 Прийнявши заповіді , єврейський народ обіцяв їх дотримуватися , і тоді був укладений Заповіт (союз) між Богом і євреями, що складається в тому , що Господь обіцяв єврейському народу Свої милості і заступництво, а євреї обіцяли праведно жити . Після цього Мойсей знову зійшов на гору і пробув там в пості та молитві протягом сорока днів. До кінця сорока днів Бог написав Свої Десять Заповідей, дані раніше усно , на двох кам'яних плитах (скрижалях) і повелів зберігати їх в " Ковчезі.

1. Я є Господь Бог твій, нехай не буде у тебе інших богів, крім Мене.

2. Не роби собі кумира і всякої подоби з того, що на небі вгорі, або на землі внизу, і що у воді під землею: не поклоняйся їм і не служи їм.

3. Не згадуй імені Господа Бога твого даремно.

4. Пам'ятай день суботній, щоб святити його: шість днів працюй і виконуй у них всю роботу свою, а день сьомий — субота — для Господа Бога твого.

5.  Шануй батька твого і матір твою, і добре тобі буде, і довго житимеш на землі.

6.  Не вбивай.

7.  Не чини перелюбу.

8.  Не кради.

9.  Не свідчи неправдиво проти ближнього твого.

10.  Не жадай дому ближнього твого, не жадай жони ближнього твого, ані раба його, ані рабині його, ані вола його, ані осла його, ані всякої худоби його, ані всього, що у ближнього твого.

17 Вплив протестантизму на формування буржуазної культури.

  Протестантська культура - культура , яка розвинулася в період формування європейського протестантизму . Європейська культура в 16-18 ст. переживала процеси раціоналізації , індивідуалізації та секуляризації . Ренесансний і протестантський досвід переосмислення традиційної культури привів до утворення новоєвропейської культури . У 16 в . Відродження і Реформація випробували взаємне вплив. Відродження викликало в адептах Реформації інтерес до класичних мов і античної культурі. Гуманісти створили культуру і техніку перекладу , якою користуються протестантські перекладачі Біблії. У свою чергу , Реформація стимулювала поглиблений інтерес гуманістів до моральних витоків особистості , до пізнання її « я». Реформація зробила надбанням релігійної громадськості раннехристианское спадщина , в першу чергу , Біблію. Протестантизм не потребував в церкві як загальному посереднику між Богом і людьми. Вчення М. Лютера підкреслювало , що таким посередником є ​​лише Біблія . Тому віруючий повинен постійно і самостійно міркувати над нею. На думку Лютера , людина нікчемний, однак він може стати самодостатнім , якщо містично , екзистенційно переживе зустріч з Богом. П. до наказувала людині покладатися на власну інтуїцію і сили. Завдяки перекладам на національні мови і масовим виданням Біблії Реформація зробила реальністю її зустріч з величезним числом людей . У 16 в . при формуванні протестантизму з храмів були усунені ікони , статуї , вівтарі , тому що спираючись на Біблію і деяких Отців Церкви культ ікон і священних статуй вважався ідолопоклонством , тобто порушенням заповіді « не сотвори собі кумира ». Типовий протестантський молитовний будинок (храм , церква , кірха ) відрізнявся скромним внутрішнім оздобленням . Обгрунтовувалося , що Бог повинен бути в душі , а поклоніння йому у видимому наочному зображенні нечестиво і гріховно . Молитва в храмі носила частіше імпровізований характер , що підкреслює інтимність звернення до Бога. В Англії та Німеччині театри були під забороною впродовж 17 в . Пізніше ця заборона була знята , але мистецтво залишалося під суворим наглядом церкви. З іншого боку , Реформація прагнула включити парафіян у проведення релігійних обрядів через общинне спів рідною мовою. Лютеранство ввело т. зв. « Німецьку месу » , що складалася тільки з німецьких духовних піснеспівів . Утворився протестантський хорал , текстами якого служили переклади на ньому. мова католицьких співів або заново складені за біблійними мотивами , а мелодії запозичувалися в основному з німецьких народних пісень. З поч . 17 в . особлива роль у протестантському богослужінні відводиться органу , гра на якому готувала службу. Вищим досягненням органної музики стали численні хоральні обробки І.С. Баха. Набули поширення жанри Пассіон і ораторій . З іншого боку , вокальна органна і почасти оркестрова музика вийшли за межі літургійного застосування .

18 Історія виникнення ісламу.

   Іслам — третя, поряд з буддизмом і християнством, світова релігія — виник на початку VII ст. серед арабів, корінних жителів Аравійського півострова. У той час вони ще не становили єдиної нації, а були групою племен, в основному кочових, позбавлених центрального управління. Більшість з них залишалася язичниками.

    Усе змінилося з появою Мухаммеда, який народився в Мецці близько 1570 р. З 15 років хлопчик почав самостійне життя — пас овець, споряджав каравани. Після 595 p., коли він одружився на багатій вдові, у його житті відбувся поворот на краще. Він почав торгувати шкірами, багато мандрував і на нього справила враження іудейсько-християнська віра в єдиного бога. Коли Мухаммеду виповнилося 40 років, йому було видіння — з'явився ангел Джабраїл, який прочитав йому священну книгу мусульман — Коран і доручив учити людей молитві, обряду очищення та вірі в єдиного бога — Аллаха. Слово «іслам» означає «покірність Аллаху». Коран написаний ритмізованою прозою. Арабська мова Корану стала основою для виникнення єдиної арабської літературної мови. Мухаммед називав себе останнім божественним пророком.

Спочатку іслам поширювався досить повільно і Мухаммед навіть змушений був переселитися в Медину і літочислення ісламу починається саме з часу цього переселення (622 р.) — хіджри. Тут він побудував мечеть і заснував громаду. Кількість послідовників ісламу почала зростати — багато арабів жили бідно, а іслам сповідував справедливе суспільство.

У 630 р. Мухаммед захопив Мекку і став її правителем. Він заборонив ідолопоклонництво та наказав зруйнувати язичницькі святилища. Деякі племена прийняли іслам, а деякі виступили проти мусульман. Мухаммед розгромив їх та захопив великі трофеї. Він завоював їх без бою — вони прийняли іслам. До початку 632 р. усі племена, які вірили у священну Каабу, вже стали мусульманами. 8 червня 632 р. Мухаммед помер у Медині.

Чотири благородні істини буддизму

       1) Істина про страждання

«Все є страждання: народження – страждання, хвороба – страждання, смерть – страждання, поєднання з неприємним – страждання, розлука з приємним – страждання, воістину всі 5 груп прив’язаностей за своєю суттю є страждання» З точки зору буддизму страждання – не є результат якогось гріхопадіння, а є однією з фундаментальних характеристик буття. Людина приречена страждати; і навіть, якщо це страждання в якусь мить закінчиться, ми страждатимемо через те, що воно може повернутися.

       2) Істина про причину страждань

Вона полягає в бажаннях та пристрастях. Тут ідеться про будь-які прояви прив’язаностей. Оскільки основою страждань є бажання і потяги, то буддизм говорить, що навіть небажання переживати бажання також призводить до страждань. Буддизм закликає до більш-менш «байдужого» ставлення до всіх проявів Світу.

       3) Істина про припинення страждання.

Істина про справжнє припинення страждання та усунення його джерел. Стан в якому немає страждань є досяжним. Усунення забруднень розуму (прихильності, ненависті, заздрості і нетерпимості) - це і є істина про стан за межами страждання і причин. Щоб зрозуміти цю істину, потрібно використовувати медитацію на практиці, щоб очистити розум.

       4) Істина про шлях (до нірвани)

«Благородний восьмирічний шлях» має 3 основні етапи та 8 ступенів:

I. Етап мудрості: 1. Правильність світогляду

2. Правильна рішучість

II. Етап моральності:    3. Правильне мовлення

4. Правильна поведінка

4.1. Ненасильство – неспричинення шкоди всім живим істотам.

4.2. Відмова від поганого мовлення.

4.3. Відмова від крадіжництва.

4.4. Правильне сексуальне життя.

4.5. Відмова від трунків, які призводять до зміни поведінки (втрати контролю)

5. Правильний спосіб життя (соціальний вимір правильної поведінки)

III. Етап зосередження: 6. Правильне зосередження (йога)

Йога (означає «зав’язати воєдино», «запрягати» та «зводити») – це сукупність різних форм психопрактик, які спрямовані на звільнення від сансари (несприятливе становище, з якого необхідно вийти)

7. Правильне пам’ятування 

Це цілісний і всеохоплюючий контроль над усіма психоментальними та психофізичними процесами при розвитку повної усвідомленості.

8. Правильний транс

Досягнення стану межі споглядання, на якій зникають розрізнення між суб’єктом, об’єктом та процесом споглядання.