Вибір виду технології за критерієм мінімуму витрат

Ідея вибору оптимальної технології полягає в мінімізації витрат виробництва на виконання річного замовлення. Математично:

                                (4.10)

де – постійні витрати виробництва на виконання річного замовлення і-ою технологією;

    – змінні витрати в розрахунку на 1 продукції за і-тою технологією;

    N – річне замовлення.

Цією залежністю стверджується, що не існує найкращих (абсолютно) з точки зору витрат технологій, а існують найкращі технології для певного обсягу виробництва. Так, з погляду логістики доцільно розглядати види технологій виробництва у залежності від використання ручної праці, тобто: ручна (1), механізована (2), автоматизована (3), автоматична (4). Така послідовність технологій, з однієї сторони упорядкована зростанням капіталомісткості, тобто: , а з іншої, спаданням питомих змінних витрат, тобто: .

Графічна інтерпретація вибору технології виглядає, яка показано на рис. 7.4.

Рис. 4.3. Графічна інтерпретація вибору технології

Стратегічний аспект вибору технології ілюструє альтернатива базової оцінки попиту (на рис. 7.5 N_П1 – перший прогноз (песимістичний) і N_П2 – другий прогноз (оптимістичний). У випадку прийняття за основу песимістичної оцінки прогнозу до реалізації має прийматися третя технологія як така, що забезпечує мінімум витрат виробництва. Однак, у випадку правдоподібності оптимістичної оцінки прогнозу прийнятою до реалізації мала би бути четверта технологія, в іншому разі підприємство нестиме щорічні надмірні змінні витрати виробництва при економії постійних витрат, які можна розрахувати за формулою:

                                (4.11)

Якщо ж до реалізації приймається оптимістична оцінка прогнозу, а наступить песимістичний попит на продукцію, то будуть надмірні річні постійні витрати виробництва та економія на змінних витратах, які складуть:

                               (4.12)

Логістичний підхід до проектування власного виробництва вузлів і частин з одного боку ґрунтується на тривалості робочих операцій, складових часу проходження виробу, з іншого - на вартісних оцінках обумовлених при цьому витрат на виробництво. Ці обставини і характеризують можливість застосування тієї чи іншої взаємозамінної технології виготовлення. Вибір технологій є актуальним як в довгостроковому, так і в середньостроковому плануванні і базується на економічному порівнянні. Цим даються відповіді на такі запитання:

- який вплив мають постійні і змінні витрати на виконання замовлення;

- за якої величини замовлення яка технологія має менші витрати тощо.

З логістичного погляду доцільно розглядати більш прогресивні технології, які вимагають значних капітальних витрат, але забезпечують низькі питомі зміні витрати, та прості (примітивні) технології, які не вимагають істотних капіталовкладень, однак характеризуються високими питомими змінними витратами. Класичним підходом спадаючого ранжування можна вважати метод побудови ряду за ознакою трудомісткості (місткості ручної праці): автоматична, автоматизована, повністю механізована, частково механізована, ручна технології. Іншою ознакою може бути продуктивність технології, а відтак тривалість окремих операцій.

Методику порівняння варіантів технологій розглянемо на такому прикладі: для виготовлення певної кількості окремих частин до вибору ( ) є три технології обробки, які мають наступні характеристики:

- час обробки (t_оброб) (хв./шт.);

- підготовчо-заключний час (t_{під.-закл.}) (хв./партію);

- Середня годинна ставка (S_t) (грн./год.);

- Витрати сировини і матеріалів (В_{сир.+матер.}) (кг/шт.);

- Ціна матеріалу (Ц_матер) (грн./кг);

- Постійні витрати на партію (В_{пост.партія}) (грн.).

Загальні витрати для виготовлення партії складаються з двох частин:

· постійної складової на всю партію, яка включає постійні витрати та оплату підготовчо-заключного часу;

· змінної складової з розрахунку на 1 шт., яка включає оплату часу обробки та вартість витрат матеріалу.

Математично загальні витрати на виготовлення партії N можна розрахувати за формулою:

(4.13)

Зауважимо, що отримані результати оптимізації вибору технології доцільно перевірити за критеріями, що враховують тривалості технологічного процесу, використовуючи один із відомих інструментів фінансового аналізу.

Отже, можна констатувати, що немає абсолютно найкращих технологій (у виробництві, в логістичних процесах при транспортуванні, складуванні тощо), а є найкращі технології стосовно певної величини річного замовлення. Водночас це також означає, що у прийнятті логістичного рішення щодо вибору оптимальної технології основним регулюючим фактором виступає розмір річного замовлення. Це твердження актуалізує значення маркетингу в прогнозних оцінках річного замовлення, щодо їх правдоподібності. З іншої сторони поділ річного замовлення істотно не впливає на зміну загальних витрат, хоч при врахуванні чинників закупівлі, транспортування тощо вплив поділу річного замовлення може бути істотнішим.

Завдання:

Визначити оптимальний режим використання 2-ох технологій обробки деталей залежно від величини річного замовлення, яка складає 30 000 шт. Навести графічну інтерпретацію. Здійснити аналіз отриманих результатів.

р – номер індивідуального варіанту