Технічне обслуговування легкових автомобілів, що належать населенню

Експлуатація легкових автомобілів, що належать населенню в порівнянні з експлуатацією легкових автомобілів загального користування має ряд особливостей, до яких належать:

• менша інтенсивність експлуатації;

• незначні середньорічні пробіги;

• менші швидкості руху й навантаження;

• тривалі простої в умовах безгаражного зберігання;

• значно більший термін служби автомобілів;

• більші відстані туристських поїздок у літню пору року;

• більш низька кваліфікація водіїв;

• ретельний догляд за зовнішнім виглядом автомобілів, часткове проведення ТО й

ремонту силами власників, застосування в основному індивідуального методу  

ремонту агрегатів і вузлів;

• заміна зношених агрегатів і вузлів на нові.

Основою організації робіт на станціях ТО автомобілів є Положення про технічне обслуговування й ремонті легкових автомобілів.

Дане положення обов'язкове для всіх станцій ТО автомобілів, що мають ліцензію на виробництво ТО й ремонт таких автомобілів.

Технічне обслуговування на станції ТО автомобілів включає наступні види робіт: контрольно-діагностичні, кріпильні, регулювальні, електротехнічні, роботи по системі живлення, заправні, мастильні й ін.

По періодичності, переліку й трудомісткості виконання робіт з ТО легкових автомобілів поділяються на ті ж види: щоденне технічне обслуговування (ЩО); періодичне технічне обслуговування (ТО), сезонне обслуговування (СО).

Щоденне обслуговування включає заправні роботи й контроль, спрямований на щоденне забезпечення безпеки й підтримка належного зовнішнього вигляду автомобіля. Здебільшого ЩО виконується власником автомобіля перед виїздом, у дорозі або після повернення на місце стоянки.

Технічне обслуговування передбачає виконання певного об'єму робіт через встановлений експлуатаційний пробіг автомобіля.

Сезонне обслуговування передбачає виконання ТО й додаткові операції по підготовці автомобіля до зимової або літній експлуатації згідно з рекомендаціями заводів-виготовлювачів.

Для якісного виконання ТО й ПР станції ТО автомобілів оснащуються необхідними постами, обладнанням, приладами, пристосуваннями, інструментом і оснащенням, технічною документацією.

У нашій країні, як і в більшості закордонних країн, режим ТО легкових автомобілів регламентується сервісною книжкою, виданою при продажі автомобіля. Сервісна книжка є основним документом, що визначає режим обслуговування автомобіля, а також взаємини між заводом-виготовлювачем або його торговим підрозділом і власником автомобіля. У книжці приводяться: дані про автомобіль і його власника; дата продажу й найменування організації, що продала автомобіль, умови гарантії; рекомендації з обслуговування автомобіля, талон передпродажної підготовки; талони із вказанням пробігу в кілометрах, при якому необхідно проводити обслуговування, і перелік операцій, встановлених заводом-виготовлювачем. Режими ТО встановлюються заводами-виготовлювачами. Сезонне обслуговування (СО) включає роботи, проведені при підготовці автомобіля до зимової або літній експлуатації.

В основу організації виробництва СТОА покладена єдина для всіх станцій функціональна схема. Автомобілі, що прибувають на станцію для проведення ТО й ремонту, проходять мийку й надходять на дільницю приймання для визначення технічного стану, необхідного об'єму й вартості робіт.

При прийманні автомобілів на ТО й у ремонт, а також при видачі автомобілів СТО повинні керуватися наведеними в Положенні «Технічними вимогами на здачу й випуск із ТО й ремонту легкових автомобілів, що належать громадянам».

Якщо при прийманні в процесі діагностування будуть виявлені несправності автомобіля, що загрожують безпеці руху, то вони підлягають усуненню на СТО за узгодженням із власником автомобіля. У випадку неможливості виконання цих робіт ( з технічних причин або при відмові власника) станцією повинна ставитись відмітка в наряді-замовленні «Автомобіль несправний, експлуатації не підлягає».

Після приймання автомобіль направляють на відповідну виробничу дільницю. При цьому роботи технічного ремонту (ТР) передують роботам ТО.

Після завершення робіт автомобіль надходить на дільницю видачі. Перед видачею власникові автомобіль, що пройшов ТО або ремонт, повинен бути прийнятий технічним контролером. У випадку неякісного виконання ТО або ремонту власник автомобіля може пред'явити станції рекламацію. Терміни гарантій на роботи ТО й ПР визначені Положенням: по ТО — 10 днів, по ПР — 30 днів і по фарбуванню кузова — 6 міс.

Станціями ТО звичайно виконуються всі види ТО й ПР автомобілів, а на великих СТО — і капітальний ремонт агрегатів. Виявлені несправності усуваються станцією за узгодженням із власником автомобіля. Капітальний ремонт агрегатів на станціях, як правило, виконується індивідуальним методом. Для скорочення простою автомобілів ремонт може здійснюватися знеособленим методом, шляхом заміни несправних агрегатів справними вузлами.

Крім того, СТО можуть проводити передпродажну підготовку автомобілів по договорах з торгівельними організаціями, а також продавати запасні частини, автомобільні приналежності й матеріали й організовувати пости для ТО й ремонту силами власників, а також спеціальні пересувні майстерні для надання технічної допомоги поза станцією.

Визначення технічного стану автомобіля, його агрегатів і вузлів, виявлення схованих несправностей, а також контроль якості виконаних робіт здійснюються за допомогою засобів діагностування. Діагностування проводиться за заявкою власника автомобіля або відповідно до технології робіт і виконується на спеціалізованих постах діагностування або безпосередньо на робочих постах. Результати діагностування фіксуються в «Карті контрольно-діагностичного огляду автомобіля», яка видасться власникові автомобіля.

При оформленні замовлення на вимогу власника автомобіля СТО може виконувати неповний обсяг робіт ТО, відмічаючи це в наряді-замовленні відповідним записом.

У зв'язку з тим що поступаючі на СТО автомобілі вимагають проведення всіляких по найменуванню й об'єму робіт ТО й ПР, організація виробництва станції повинна забезпечувати виконання будь-якої їхньої комбінації, тобто мати достатню гнучкість технологічного процесу ТО й ПР. На практиці ця вимога задовольняється застосуванням методу виконання ТО й ремонту на універсальних постах.

У зв'язку із складністю механізації й автоматизації робіт ТО й ремонту автомобілів, ергономічні вимоги в цей час є не менш важливими, чому розглянуті техніко-економічні.

Автосервіс — це інфраструктура, яка забезпечує використання, експлуатацію, підтримку й відновлення роботи автомобіля протягом усього циклу його життя.

Автосервіс у вузькому розумінні слова — це підсистема підтримки працездатності й відновлення автомобіля протягом усього строку експлуатації. Її складовими є: інформаційна підсистема про клієнтуру й для клієнтури; підсистема керування запасами; підсистема обслуговування клієнтури; підсистема продажу автомобілів, запасних частин і матеріалів; підсистема технічного обслуговування й ремонту автомобілів.

Протягом усього строку експлуатації ця система повинна забезпечити в межах вимог клієнтури й технічних вимог до автомобіля його справність, безвідмовність і максимальний коефіцієнт технічної готовності, а також мінімальні витрати часу клієнта на підтримку й відновлення роботи його автомобіля.

Вимоги до автосервісу як інфраструктури автомобільного транспорту випливають із соціально-економічної функції автомобіля: інфраструктура повинна забезпечити саме повне використання його можливостей. Якість автосервісу й у широкому, і у вузькому розумінні принципово оцінюється конкурентоспроможністю виробників автомобілів, ефективністю використання автомобілів їх власниками, розвитком транспортних можливостей суспільства з усіма позитивними наслідками, які випливають із цього, забезпеченням безпеки руху й усуненням шкідливих наслідків, ефективною роботою підприємств автосервісу й одержанням ними доходу.

Автосервіс включає в собі кілька систем забезпечення (рис..29).

Автомобілі можна успішніше продавати на тому ринку, де забезпечені канали збуту, тобто розвинена система торгівлі. Привабливість автомобіля зростає, якщо в регіоні розвинена мережа СТО й ремонту, мережа автомобільних доріг, автозаправних станцій (АЗС), стоянок, створені умови для використання

                 Рис.29. Схема складових інфраструктури обслуговування автомобілів/

автомобіля. Власник з охотою буде купувати автомобіль при зазначених умовах, та й суспільство зацікавлене в розвитку автомобільної інфраструктури. Причому важливо не простий розвиток якоїсь із розглянутих на мал.1 підсистем, а оптимізація інфраструктури в цілому.

Кожний автомобіль, який поступив в експлуатацію, вимагає: а — доріг; b — запасних частин; c — витрат на забезпечення безпеки руху; d — заправних станцій; е — стоянок; g — гаражів; k — об'єму експлуатаційних матеріалів; t — трудомісткості обслуговування й ремонту; v — витрат на усунення шкідливих наслідків і утилізацію. Соціально-економічна функція автомобіля може бути реалізована за умови пропорційного розвитку елементів інфраструктури й парку автомобілів. Якщо за критерій взяти соціально-економічну ефективність Z, то цільову функцію розвитку інфраструктури автомобільного транспорту можна представити в наступному вигляді:

                                        Z =∫(a,b,c,d,e,k,f,g,t,v).     (1)

Кожний з факторів, від яких залежить ефективність використання автомобіля, має свої умови реалізації. Так, якщо за короткий строк можна продати на ринку достатню кількість автомобілів, то для будівництва доріг, СТО, АЗС, гаражів, стоянок для цієї кількості транспортних засобів буде потрібно незрівнянно більше часу. Отже, у модель цільової функції необхідно включати час, протягом якого може бути створена оптимальна інфраструктура для даного парку автомобілів. ( В теперішній час завдяки імпорту приріст парку автомобілів настільки інтенсивний, що за його ростом не встигає жоден, за винятком АЗС, з елементів інфраструктури.)

Те, що закладене в автомобілі з погляду його можливостей — швидкість, вантажопідйомність, комфортність, технічні характеристики, — не залежить від автосервісу. Завдання автосервісу зводиться до того, щоб у процесі експлуатації ці характеристики не знижувалися, тобто ефективність автосервісу визначається тим, наскільки він забезпечує використання можливостей автомобіля.

На автотранспорті тривалий час визначальним критерієм можливості використання автомобіля, тобто робота без відмови в певний період часу, служить коефіцієнт технічної готовності:

                  (2)

де Д_тор — час простою (обчислювальні в днях простою в ТО або ремонті);

Д_і — дні можливої його експлуатації (інвентарні дні) за цей же період (місяць, рік).

Коефіцієнт технічної готовності, в остаточному підсумку, показує економію часу. Саме цю економію часу для суспільства в цілому й повинна забезпечити інфраструктура автосервісу.

Економічна ефективність автомобільного транспорту полягає в тому, що він заощаджує час і сприяє прискоренню економічних процесів. Автомобіль є не тільки засобом пересування, але й фактором соціальної трансформації. Він забезпечує комфорт, престиж, приносить задоволення. Завдання автосервісу — забезпечити можливість використання функцій автомобіля, не знижуючи властивостей автомобілів.

Соціальна ефективність автомобільного транспорту відбивається в мобільності його власника, яку він йому забезпечує ( розширення транспортних можливостей); автомобіль, як і ЕОМ, дозволяє вирішувати завдання, які без нього вирішені бути не можуть — забезпечення комфортних умов пересування.

Разом з тим, автомобіль є джерелом негативного впливу й на суспільство, і на людину:

• забруднення навколишнього середовища;

• переповнення міст;

• підпорядкування інфраструктури міста задачам швидкісного руху;

• його використання може призводити до загибелі людей.

 У зв'язку із цим виникає проблема мінімізації шкідливих наслідків роботи автомобілів. 

Зрозуміло, що автосервіс повинен забезпечити використання закладених в автомобілі соціальних ефектів і звести до мінімуму його негативні наслідки.

Отже, основне завдання автосервісу полягає в тому, щоб забезпечити максимальне використання закладених в автомобілі можливостей, тобто підтримка працездатності й відновлення автомобілів таким чином, щоб у межах вимог клієнтури й технічних вимог до безпечної експлуатації машини забезпечити її безвідмовність і справність, а також зробити мінімальним час очікування клієнтури при звернені на СТО.

Одним з визначальних факторів для розвитку автосервісу є парк автомобілів і тенденція його приросту. Із практики відомо, що слідом за приростом парку автомобілів іде розвиток автосервісу.  

При достатньому платоспроможному попиті населення й відсутності обмежень на торгівлю приріст парку може випереджати розвиток інфраструктури, який потребує значно більшого часу.

Нижче розглянуто, як кожна з підсистем інфраструктури вносить свій внесок у забезпечення ефективності експлуатації автомобіля (рис. 30).

Мета автосервісу як інфраструктури автомобільного транспорту полягає в забезпеченні соціально-економічної ефективності автомобіля, і реалізується декількома шляхами:

• задоволенням попиту на автомобілі відповідно їхній кількості, ціні, якості, класу, модифікації й призначенню;

• задоволенням попиту на послуги, пов'язані з підтримкою й відновленням працездатності автомобіля в процесі його експлуатації; задоволенням попиту на запасні частини й пристосування до автомобіля;

• задоволенням попиту, пов'язаного з технічною експлуатацією автомобілів;

• задоволенням потреб осіб, які користуються автомобілем;

• ефективністю системи забезпечення безпеки руху й усунення шкідливого впливу автомобіля на навколишнє середовище й суспільств