Типи та класифікація автотранспортних підприємств (АТП).

В залежно від виробничих функцій підприємства автомобільного транспорту поділяються на:

- автотранспортні (АТП),

Автотранспортні підприємства здійснюють перевезення вантажів або пасажирів, а також усі виробничі функції по технічнім обслуговуванню, ремонті, зберіганні і постачанню рухомого складу.

                                            Рис.21 – Класифікація АТП.

По своєму призначенню автотранспортні підприємства поділяються:

- на вантажні,

- пасажирські (легкові й автобусні),

- змішані

- і спеціальні (швидкої медичної допомоги, пожежні, комунального обслуговування і т.п.).

По відомчій приналежностіавтомобілями можуть володіти підприємства

- загального користування (міністерство автомобільного транспорту),

- підприємства і установи інших міністерств,

- кооперативи.

По організації виробничої діяльностіАТП поділяються на:

- комплексні, які здійснюють транспортну роботу, всі види технічного  

обслуговування (ТО) і тех­нічного ремонту (ТР), зберігання рухомого складу.

- і кооперовані, включаючі го­ловне підприємство і декілька його філій, діяльність   

яких розповсюджуєтьсяч на виробництво транспортної роботи і виконання   

найскладніших видів ТО і ремонту машин.

Організаційна структура типового АТП .

Організаційна структура типового АТП приведена на рис. 21.

Найбільш поширені комплексні АТП з кількістю автомобілів 200–400 оди­ниць. До кооперованих АТП відносяться автокомбінати. Вони налічують 700– 1000 одиниць рухомого складу та більше і складаються з головного підприємства і декількох філій (на 150–200 одиниць і більш), розташованих на інших територі­ях у районі обслуговування перевезеннями. Це сприяє скороченню порожніх про-бігів автомобілів і ліквідації малоефективних дрібних підприємств. На головному підприємстві виконуються найбільш працеємкі і складні види технічного обслу­говування (ТО-2), діагностування і ПР всього рухомого складу, а також всі види ТО, ремонту і зберігання тієї частини рухомого складу, яка базується на основном підприємстві. У філіях проводяться зберігання рухомого складу, технічне обслу­говування в обсязі ЩО і ТО-1 і нескладний поточний ремонт.

Рис. 22. Організаційна структура типового АТП.

Класифікація автообслуговуючих підприємств,  їх організаційна  

    структура.

До автообслуговуючих підприємстввідносяться:

- бази централізованого технічного об­слуговування (БЦТО),

- станції технічного обслуговування (СТО),

- гаражі (стоян­ки),

- автозаправочніі станції (АЗС),

- мотелі, кемпінги,

- пасажирські автостанції й автовокзали, вантажні автостанції.

Бази централізованого технічного обслуговування (БЦТО) призначені для централізованого виконання складних видів ТО і значного поточного ремонту рухомого складу, експлуатуємого в невеликих за розміром АТП (рис.23).

Рис. 23. Організаційна структура типової БЦТО.

В обсязі ремонтних робіт, що виконуються базами, входить заміна агрега­тів, що вимагають капітального ремонту, на відремонтовані агрегати, що знахо­дяться в централізованому оборотному фонді бази. Крім того, на базах може бути організований централізований ремонт окремих механізмів, вузлів, агрегатів і приладів автомобілів.

Величина (потужність бази) вимірюється кількістю приписани до неї авто­мобілів, яке в сучасних умовах повинне складати приблизно 1000–2000 машин. Залежно від типу приписаного рухомого складу бази можуть бути призначені для вантажних автомобілів, автобусів або легкових автомобілів.

Станції технічного обслуговування (СТО) призначені, в основному, для обслуговування автомобілів індивідуальних власників як в повному обсязі ТО і ПР, так і їх окремих операцій, а також постачання їх запасними частинами, приналежностями й експлуатаційними матеріалами.

Вони поділяються на міські й придорожні.

Класифікація і типова структура приведені на рис. 24 і рис. 25.

Рис. 24. Класифікація СТО.

Гаражі (стоянки) є підприємствами для зберігання автомобілів. Найширше поширені стоянки для зберігання автомобілів індивідуального користування. Іноді на них виконують технічне обслуговування автомобілів індивідуальних власників.

Мотель – це комплекс придорожнього обслуговування, що включає готель, автостоянку, автосервіс, кафе, а іноді і автозаправну станцію (АЗС). Структура типового мотеля представлена на рис. 26.

Автозаправочні станції (АЗС) є підприємствами по постачанню автомобілів експлуатаційними мате­ріалами, переважно паливом, а також моторним мастилом, пластичні мастила, во­дою, охолоджувальною рідиною, і іноді повітрям чи азотом для шин.

    Рис. 25. Організаційна структура типової СТО.

АЗС можуть бути спеціалізовані по роду автомобільного палива: бензинові, дизельні, газобалонні. Вони розділяються на міські і дорожні. Величина (потуж­ність) заправних станцій вимірюється максимальною добовою кількістю заправок відповідним для міських станцій 150–1000 і для дорожніх 500–1500 заправок.

Останнім часом поновилася практика установки АЗС на территорії АТП, що мають більше 250 автомобілів. Це дозволяє скоротити простої автомобілів при заправці, понизити порожні пробіги.

Рис. 26. Структура типового мотеля.

Пасажирські автостанції й автовокзалипризначені для обслуговування міжміських автобусних і таксомоторних повідомлень. Автостанції споруджують у містах, населених пунктах, а також на окремих ділянках доріг з відносно малою інтенсивністю руху автобусів. Автовокзали, як правило, споруджуються у великих містах, де концентруються кінцеві пункти міжміських автобусних сполучень.

Автовокзал являє собою комплекс споруджень, що забезпечують обслуговування пасажирів і автобусних бригад. Для пасажирів влаштовують посадкові майданчики, зали чекання, квиткові каси і т.д. На автовокзалах обслуговують і транзитних пасажирів по змішаних перевезеннях (автобуси - залізниця - водний транспорт).

Вантажні автостанції призначені для збору, зберігання, комплектування й експедирування вантажів. Розмір станцій визначається вантажообігом і місткістю складів.