Загальнопсихологічні принципи побудови діалогу учня з ЕОМ

Діалог учня з ЕОМ повинен задовольняти основні психологічні принципи, які пред'являються до спілкування з людиною, зрозуміло, що це моделюється спілкування з одним із партнерів – розроблювач навчальних програм лише подумки програє спілкування, заздалегідь ставлячи програму діалогу.

Взаємодію учня з комп'ютером варто будувати так, щоб воно по можливості нагадувало людське спілкування й не створювала напруги в учня. Він повинен не остерігатися «пасток» і бути впевненим у доброзичливому ставленні до себе. Система повинна надавати підтримку спробам учнів, навчитися спілкувань із системою і не викликати роздратування в учнів, примушуючи їх вести діалог, якщо вони цього не хочуть.

Діалог важливий не сам по собі, а як засіб досягнення основних навчальних цілей. Саме тому необхідно забезпечити досягнення педагогічної спрямованості діалогу. Залежно від того, якою мірою здійснюється педагогічна спрямованість діалогу, можна виділити три його рівні. На першому здійснюється фактичний діалог, при якому відповідь будується на основі формального перетворення повідомлення.

Широке використання фактичного діалогу може негативно позначитися, на ставленні учнів до навчання за допомогою комп'ютера.

Для другого рівня характерна спрямованість діалогу на рішення завдання, нерідко без обліку цілей навчання. Тут комп'ютер моделює діяльність не педагога, а фахівця в певній предметній галузі. Педагогічна цінність такого діалогу незначна, оскільки не враховуються істотні особливості навчання: адже в ньому основне значення має не стільки рішення того чи іншого завдання, скільки засвоєння способу рішення завдань деякого типу, а також досягнення більше віддалених цілей, таких, як розвиток мислення і т.п.

На третьому рівні навчальні впливи будуються таким чином, щоб забезпечити досягнення цих цілей. Вони видаються з урахуванням моделі учня, котра будується на основі аналізу історії навчання й під кутом зору цілей навчання.

При побудові діалогу «учень — комп'ютер» необхідно враховувати найважливішу вимогу, пропоновану до педагогічного спілкування — дотримання соціальної дистанції спілкування. Ні в якій мірі не допускайте фамільярності в спілкуванні комп'ютера з учнями. Називаючи учня по імені, не допускайте обігу на «ти», форма «Ви», звичайно, сприймається як більш поважна.

Надмірне збільшення соціальної дистанції утрудняє встановлення контакту між учнем і комп'ютером, нерідко приводить до неприязного відношення учня до комп'ютера, який при цьому наділяється властивостями людини.

Порушення цієї вимоги —розповсюджене явище в системах «людина — комп'ютер», у тому числі й навчальних. Ні в якій мірі не допускайте реплік, які можуть бути сприйняті як образа.

Не допускайте негативних оцінок мислення, пам'яті, уваги учнів. Цілком доречні зауваження в м'якій формі, без зайвої категоричності: «Очевидно, Ви сьогодні недостатньо уважні», «Очевидно, сьогодні Ви працювали не на повну силу».

Будьте досить обережні з гумором. Запам'ятайте, що почуття гумору не у всіх учнів є розвиненим належною мірою. Те, що одному здається забавним, інший учень може сприйняти як образу.

Намагайтеся не допускати ситуації «значеннєвих ножиць», при яких учню незрозуміло, чому йому видається той або інший допоміжний вплив, наприклад, чому йому підказується спосіб рішення завдання, коли він забув формулу, або навпаки, даються загальні рекомендації (наприклад, як потрібно аналізувати завдання) замість того, щоб розкрити спосіб перетворення певного об'єкта.

Особливо будьте обережні, проектуючи спосіб реагування комп'ютера на непередбачену відповідь. На жаль, навіть кращі зразки інтелектуальних навчальних систем далеко не завжди можуть відрізнити оригінальний підхід учня до рішення від грубої помилки або механічної описки.

Тому в тих випадках, коли заздалегідь не можна визначити, що учень припустився помилки (а це можна зробити, як правило, наприкінці рішення завдання, причому тільки такий, котрий допускає лише одну правильну відповідь, або при рішенні підзадачі, наприклад, коли встановлюється кількісна характеристика деякого об'єкта, що за умовою входить до числа невідомих), уникайте категоричних  висловлень «Ваше рішення помилково». Більше доречна репліка «Ваша відповідь не погодиться з відповіддю, наміченою розроблювачем програми. Якщо Ви впевнені у своїй правоті, продовжуйте рішення. Якщо Ви хочете довідатися відповідь, запропоновану розроблювачем, наберіть слово «допомога» (або натисніть певну клавішу)».

Для того, щоб діалог був продуктивний, заздалегідь інформуйте учня про те, які питання він може задавати, яку допомогу одержати тощо.

Про те, які за змістом повідомлення повинна видавати система при труднощах, випробовуваних учнем, див. у розділі «Навчальні впливи», де намічаються вимоги до завдань, питанням, вказівкам і т.д.

Пам’ятайте, що основна функція діалогу в системі «учень – комп'ютер» –забезпечити досягнення навчальних цілей як найближчих, так і віддалених.

Ні в якій мірі не допускайте механічного переносу діалогу, використовуваного в експертних системах, у навчальні системи. Спрямованість діалогу на рішення конкретного завдання без обліку цілей навчання, як правило, різко знижує педагогічну цінність спілкування, залишаючи поза полем зору найбільш відповідальне в навчанні - узагальнення способу дії учнями. Такий діалог можливий лише в навчальних системах, призначених для відпрацьовування сформованих умінь (наприклад, у системі на постановку діагнозу «несправності»).

Контроль за навчальної діяльністю учнів може бути автоматизованим і виконуватись у вигляді тестової частини навчальної програми.

Види й типи тестів

Комп'ютерний тест можна визначити як автоматизовану педагогічну вимірювальну систему об'єктивної оцінки рівня навчальних досягнень, що навчається за допомогою надання випробуваному системи каліброваних завдань специфічної форми, певного змісту, зі зростанням труднощів із поданням результату в числовому еквіваленті.

Завдання тестового контролю полягають у перевірці ступеня відповідності сформованих якостей учня цілям навчання на певному етапі підготовки, аналізу й розробці тім, кого тестують, на цій основі відповідних рішень по вдосконаленню свого навчання.

           Стосовно обсягу навчального матеріалу виділяють:

• Оперативний контроль;
• Поточний контроль;
• Підсумковий контроль;
• Заключний контроль.

Фахівці розглядають наступні види контрольних випробувань: