Отже, дамо ще раз повне визначення криміналістики.

Криміналістика - наука про закономірності злочинної діяльності та її відображення в джерелах інформації, які слугують основою для розробки засобів, прийомів та методів збирання, дослідження, оцінки і використання доказів з метою розкриття, досудового розслідування, судового розгляду та попередження злочинів.

Система криміналістики

Система криміналістики - це складові її розділи (частини), які мають поміж собою стійкі , взаємопов'язані зв'язки та мають тісне сплетіння.

Сучасні уявлення про зміст криміналістики дозволяють відрізнити в її системі чотири розділи:

Загальна теорія криміналістики

Загальна теорія криміналістики - це її методологічна основа, яка являє собою систему принципів, концепцій, понять, категорій, методів, що відбивають предмет криміналістики як ціле.

Основні елементи:

Вступ до курсу криміналістики куди входять:

а. історія розвитку криміналістики;

б. окремі криміналістичні теорії;

в. предмет, завдання і система криміналістики;

г. вчення про злочинну діяльність в криміналістиці;

д. вчення про методи криміналістики;

е. вчення про мову криміналістики.

Криміналістична техніка

Криміналістична техніка - це система науково-обгрунтованих положень та розроблені на їх основі технічні засоби, прийоми і методи фіксації, виявлення і вилучення доказів та їх дослідження. Це є окремий розділ криміналістики.

Обсяг та межі використання криміналістичної техніки органами слідства, дізнання та експертними установами, визначаються їх цілями та задачами.

В експертних установах криміналістична техніка використовується при проведенні:

1. трасологічних експертиз;

2. балістичних експертиз;

3. дослідження документів;

4. дослідження речових доказів.

При проведенні криміналістичних експертиз широко застосовується положення фізики, хімії та інших наук.

Використанням в криміналістиці положень фізики являється дослідження речових доказів у променях, що є невидимими, дослідження в інфрачервоному промені, що допомагає відновити:

1. олівцеві тексти, які погано видно;

2. виявити залиті та перекреслені записи.

За допомогою ультрафіолетового променя можна дослідити речові докази шляхом люмінесцентного аналізу, а також фотографування у відображених ультрафіолетових променях.

Люмінесцентний аналіз - це хімічний аналіз речовини за характером її люмінесценції.

Кількість люмінесцентного аналізу проводять за інтенсивністю ліній в спектрі люмінесценції певної речовини, а якість - за видом її спектра.

До люмінесцентного аналізу відносять також сортовий аналіз, який дозволяє розрізнити схожі зовні об'єкти за характером їх люмінесценції.

Наприклад: ракової клітини від здорових.

Натуральні та технічні науки в криміналістиці дозволяють значно розширити та збагатити науково-технічні засоби.

Використання натуральних та технічних наук при розслідуванні злочинів дає змогу в криміналістиці проводити дослідження документів та ідентифікацію зброї по стріляним кулям і гільзам.

Наприклад: вбивство пасажиром таксиста із пістолета „Макаров", 4-ма пострілами. З салону автомобіля вилучено 4 гільзи, калібр 9 мм, з однаковим маркуванням „270-Е". Було встановлено зброю, яка була викрадена в збройних силах, а потім встановлено злочинця.

Систематичне використання даних тієї чи іншої науки для розкриття злочинів складає передумови для виникнення спеціальних галузей криміналістики.

Так, у другій половині 19 століття, при розслідуванні злочинів стали використовувати фотографію, що призвело до виникнення особливої галузі криміналістики, такої як судова фотографія.

Слідча тактика

Слідча тактика - це система науково-розроблених загальних положень та основаних на них тактичних рекомендаціях по забезпеченню планомірного й цілеспрямованого розслідування, шляхом законного і найбільш ефективного проведення окремих слідчих дій та оперативно-розшукових заходів, з метою виявлення, фіксації і вилучення доказів.

Для забезпечення швидкого та повного розкриття і розслідування злочинів необхідно:

· правильно організувати роботу слідчого по справі;

· скласти плани, схеми розслідування справи;

· вміло використовувати тактичні прийоми розслідування, які вироблені практикою та узагальнені криміналістикою.

Кримінально-процесуальний закон встановлює загальний порядок проведення слідчих дій, який є обов'язковим для всіх учасників процесу.

Тільки на підставі цих положень закону вже розробляються тактичні прийоми їх здійснення.

Слідчий, враховуючи особливості і обставини справи, в кожному окремому випадку сам вирішує питання, про доцільність використання тих чи інших тактичних рекомендацій криміналістики.

Але, слід запам’ятати, що будь-які тактичні прийоми завжди повинні базуватись тільки на законі.

Законом регулюється порядок проведення слідчих дій.

Слідчий, в залежності від ситуації, складності справи та інших обставин, вільний у виборі та застосуванні тактичних рекомендацій криміналістики. Але, жодна з цих рекомендацій не може суперечити законові.

Так ст. 143 КПК визначає загальний порядок допиту обвинуваченого. Але, в ній не має і не може бути таких вказівок, які б регламентували постановку питань, що необхідно задати підозрюваному (обвинуваченому) для того, щоб забезпечити отримання правдивих показань. Відповідь на ці питання дає слідча практика.

При розслідуванні злочинів велике значення мають загальні положення слідчої тактики. Які пов'язані з методикою побудови версій та наукових плануваннях слідства.

Слідча тактика розробляється на базі глибокого та всебічного вивчення й узагальнення слідчої практику Але завжди з використанням вимог кримінально-процесуального закону, а також логіки і психології.

Слідча тактика може застосовуватись і при проведенні оперативно-розшукових заходів. Отримані відомості при проведенні цих заходів можуть являтися підставою для побудови слідчих версій та подальшого проведення слідчих дій.

Наприклад: встановлюється зовнішнє спостереження за підозрюваним і в той же час_. Встановлюється місце знаходження викрадених товарів, після чого проводиться обшук.

Методика розслідування

Методика розслідування - це науково-розроблена система методичних положень та рекомендацій по розслідуванню й попередженню окремих видів злочинів.

Методичні положення та рекомендації передбачають:

1. особливості тактики проведення початкових слідчих дій по справам даної категорії;

2. обставини, які підлягають встановленню по справі;

3. особливості тактики проведення окремих слідчих дій;

4. особливості тактики здійснення оперативно-розшукових заходів;

5. профілактичні заходи по усуненню причин та умов, які сприяють вчиненню злочинів.

В розділі про методику розслідування розглядаються питання, які пов'язані з особливостями розслідування по справах різних категорій.

Методичні рекомендації розробляються на основі вивчення та узагальнення слідчої практики. В основному це рекомендації, які найчастіше зустрічаються:

1. послідовність проведення тих чи інших слідчих дій;

2. поєднання технічних й тактичних прийомів;

3. оперативно-розшукові заходи по розслідуванню окремих видів злочинів.

Таким чином, загальні питання, такі як:

1. загальна теорія криміналістики;

2. криміналістична техніка;

3. слідча тактика;

4. методика розслідування окремих видів злочинів, в своїй сукупності складають систему науки криміналістика.  

Природа криміналістики

Криміналістика - посідає певне місце серед інших наук, виконує притаманні їй функції, має власний потенціал та призначення.

Накопичення наукових знань час від часу призводять до зміни системи пануючих ідей.

За своєю природною криміналістика - це юридична наука.

Такий погляд сформувався в 1952-1955рр. І згодом став основним у правовій науці. Зміст цієї концепції та її обґрунтування полягають у наступних тезах:

1. Криміналістика - правова наука, оскільки її предмет і об’єкт пізнання належать до сфери правових явищ;

2. Криміналістика - правова наука, тому що службова функція і завдання відносяться до правової сфери діяльності державних органів, правових процесів розслідування та судового розгляду справ;

3. Усі рекомендації криміналістики мають правовий характер, засновані на законі, відповідають його духу і букві;

4. Головним „живильним середовищем" для криміналістики є право;

5. Багато наукових рекомендацій криміналістики запроваджується у змісті правових норм;

6. Історично криміналістика була народжена у рамках саме правової - кримінально-процесуальної науки.

Історія криміналістики знає і інші погляди на природу криміналістики.

Одним із таких напрямків є визначення природи криміналістики як:

1. технічної;

2. або природничо-технічної науки.

Ці погляди характерні для етапу становлення криміналістики як самостійної галузі знань.

Представники таких поглядів - Рейс Р.А., Локар Б., Манне Г.Ю., Громов В.І., Зіцер Є.У.

Причина такої оцінки природи криміналістики - у її змісті на той час (поліцейська чи кримінальна техніка), а також прагнення відмежуватися від кримінально-процесуальної науки у самостійну галузь, створити власний предмет і методи дослідження.

Є ще одна причина - це суттєвий вплив на криміналістику природничих і технічних наук, таких як:

1. математика;

2. фізика;

3. хімія;

4. біологія;

5. психологія та ін.

Також використання прийомів і методів цих наук.

На той час погляди вчених-криміналістів були прогресивні і сприяли розвитку нової науки.

У цей період виникають такі галузі криміналістики як:

1. судова хімія;

2. судова фізика;

3. судова біологія та ін.

Криміналістику розглядали також як науку подвійної природи:

1. правову;

2. технічну.

Найчастіше цей погляд формулював Тарасов-Родіонов П.І.

Прибічники такого підходу наполягали на двох напрямках у криміналістиці:

1. розкриття і розслідування злочинів;

2. методи дослідження речових доказів.

Такі помилкові погляди механічно розділили єдину науку на правові та не правові її розділи.

В останні роки з’явилися нові погляди на природу криміналістики згідно з якими криміналістика - це наука синтетичної природи (Р.С. Бєлкін та ін.).

На думку цих вчених, в криміналістиці неможливо виділити:

1. правові розділи;

2. природничо-наукові;

3. технічні.

Вона являє собою єдиний сплав знань.

Література

1. Бахин В.П. Предмет науки криминалистика. - К., 1999.

2. Белкин Р.С. Курс советской криминалистики. - М., т.1-3, 1977-1979.

3. Васильев А.Н., Яблоков Н.П. Предмет, система и теоретические основы криминалистики. - М., 1984.

4. Винберг А.И. Криминалистика. Введение в науку. - М., 1962.

5. Домбровский Р.Г. Предмет криминалистики. – Рига, 1973.

6. Клименко Н.И. Криминалистика как наука. - К., 1997.

7. Колочков В.В. Предмет и система криминалистики в свете современных исследований. - М., 1988.

8. Митричев С.П. Предмет, метод и система советской криминалистики. - М., 1956.

Тема № 3 „Злочинна діяльність як об’єкт криміналістичного вивчення”

План

1. Поняття злочинної діяльності та її види.

2. Злочин як суспільно-небезпечне діяння.

3. Структура злочинної діяльності і криміналістична характеристика її елементів.

Самостійна робота

(тільки для всіх форм заочного навчання)

1. Співвідношення злочинної діяльності та діяльності з розкриття і розслідування злочинів.

2. Напрями і форми використання даних про способи вчинення та приховування злочинів у діяльності правоохоронних органів.

3. Особливості злочинної діяльності, що пов'язані з порушенням податкового законодавства.