Наука криміналістика і судово-експертні установи в Україні по справжньому почали створюватись тільки після скасування старих судових установ.

План

1. Виникнення і розвиток криміналістики у світі і в Україні.

2. Сучасний стан і перспективи розвитку криміналістики в Україні.

Самостійна робота

1. Вчені, що сприяли становленню і розвитку криміналістики.

2. Відомі українські криміналісти, вчені і практики. Юридичні ВУЗи України.

3. Історія розвитку податкової служби України.

Виникнення і розвиток криміналістики в світі і в Україні.

Криміналістика - це поняття, що більше як сто років тому ввійшла в науку та практичну діяльність з питань боротьби зі злочинністю.

Ще у сивій давнині для розслідування злочинів та розшуку злочинця запрошували добре обізнаних осіб - мисливців, слідопитів, лікарів, та інших „фахівців", які допомагали знаходити злочинців.

Виникнення перших порушників закону викликало необхідність введення спеціальних правил і методів щодо розкриття і розслідування злочинів, встановлення злочинців.

Призначаються певні чиновники, які повинні були розкривати окремі види злочинів, встановлювати істину.

Правові документи (закони царя Хамурапі) містили деякі рекомендації криміналістичного характеру щодо збору, дослідження та оцінки доказів судом, але вони мали окремий, розрізнений характер і були пов'язані з певними клятвами, випробуванням вогнем, каліченням та клеймінням засуджених.

Хочу зазначити, що предметом нашої лекції буде розвиток історії криміналістики на території України. А так як неможливо отримати глибокого уявлення про розвиток науки на території окремої держави тому паралельно ми розглянемо розвиток історії криміналістики в світі.

Аналізуючи зокрема розвиток історії криміналістики на Україні, слід сказати, що окремі частини території нашої держави в той чи інший період входили до складу тої чи іншої держави, тому аналіз буде проводитись стосовно історії розвитку цих держав.

Криміналістика, як самостійна наука, зародилась у кінці 19 століття, її засновниками були австрійський професор Ганс Грос (1847-1915рр.),який започаткував термін „криміналістика" і розкрив її зміст (1892р.) і французький вчений Альфонс Бартільон1914рр.).

А якщо ми спробуємо перенестися в далеке минуле, коли ще не існувало ні фотографії, ні дактилоскопії, коли люди ще не вміли описувати зовнішність людини по методу „словесного портрету", то ми зрозуміємо, як важко було вести боротьбу зі злочинністю і як легко було злочинцям уникнути відповідальності за злочин.

Саме в цей час з'являється такий жахливий метод ідентифікації, як калічення і клеймування.

Першим з наукових методів, які запропонував А. Бартільон був метод словесного портрету.

Вперше цей метод був введений у Франції в поліції.

В 1884р. Бартільон ідентифікував таким чином близько 300 осіб, після чого цей метод застосовували в Аргентині, Бельгії, Італії, Португалії, Данії, Австрії, Німеччині і в Росії.

В кінці 19 століття вступив в дію другий метод - це метод дактилоскопічної ідентифікації, батьківщиною дактилоскопії вважається Англія,але це друга батьківщина, так як дактилоскопія прийшла до нас зі Сходу, але це були тільки початкові і не вдосконалені проби дактилоскопії.

Англійці, які жили в різний час удосконалили таку науку як дактилоскопія, це такі як:

1. Вільям Гершель;

2. Генрі Фолдс;

3. Френсіс Гальтон;

4. Едвард Генрі.

В 1906 році дактилоскопія вперше була введена в Росії, а перша дактилоскопічна експертиза була проведена в 1909 році у Варшаві і в 1911 році в Одесі.

Ще один метод ідентифікації злочинців - фотографування налічує півторастолітню історію. її основоположниками являються:

1. Жозеф Нісфоро Ньєпс (Франція);

2. Луї Жак Дагер (Франція);

3. Фокс Талбот (Англія).

День народження фотографії вважається 7-ме січня 1839 року (закріплення зображення було отримане на срібній пластинці за допомогою парів йоду).

Перші знімки були виготовлені в 1843-44рр, в бельгійській тюрмі Форест.

Першу спробу створення правил впізнавальної зйомки зробив Рейландер, а вагомий вклад у розвиток судової фотографії вніс той же А.Бартільон, який сконструював декілька крупно форматних фотоапаратів для зйомки місця події злочину і спеціальну установку для пізнавальної зйомки злочинців. Засновником судово-дослідної фотографії, та технічної експертизи документів вважається росіянин, відомий вчений Є.Ф. Буринський який був нагороджений Академією наук премією ім. М.В. Ломоносова. Його фундаментальна праця „Судова експертиза документів" є актуальною і в наш час.

Окрім розвитку окремих напрямів криміналістики, необхідно, на мою думку охарактеризувати ті криміналістично-експертні заклади, що існували в кінці 20 століття.

Після судової реформи в 1864 році до проведення досліджень залучались люди із числа:

1. лікарів;

2. поліцейських;

3. професорів;

4. вчителів.

Ці люди мали спеціальні пізнання і набули особливого досвіду:

1. медичну експертизу проводили - лікарські управи

2. експертизу у справах підробки грошових знаків - експедиція заготовлення державних паперів або Центральна хімічна лабораторія Міністерства фінансів.

З 1912 року у великих містах були створені кабінети науково-судових експертиз, зокрема такі кабінети були створені в місті Одесі і в місті Києві. Кабінети складались з трьох відділів:

1. Фотографічний;

2. Кримінально-технічний;

3. Хімічний.

Виникнення і розвиток криміналістики в Україні

Наука криміналістика і судово-експертні установи в Україні по справжньому почали створюватись тільки після скасування старих судових установ.

1. З грудня 1918 року Декретом Тимчасового робітничо-селянського уряду України була створена Всеукраїнська надзвичайна комісія.

2. 14 лютого 1919 року було прийняті „Тимчасове положення про народні суди і революційні трибунали".

3. 1 березня 1919 року був створений Народний комісаріат юстиції (НКЮ), який контролював діяльність судів та слідства. Для цього в структурі юстиції було створено Контрольно-слідчий відділ.

4. 16 квітня 1919 року Рада Народних Комісарів УССР прийняла декрет: „Про організацію карного розшуку". Карний розшук був підпорядкований НКЮ.

5..З квітня 1920 року РНК УССР прийняла „Положення про організацію відділів карного розшуку" і він став складовою частиною міліції. Розшук злочинців здійснювався за ознаками словесного портрету, для чого була прийнята „Інструкція по складанню словесного портрету". Були закріплені правила фотографування злочинців і трупів.

6. В 1922 році губернські відділи розшуку були обладнані засобами дактилоскопію ванн я і фотографування. В Україні формувалась єдина дактилоскопічна десяти пальцева картотека.

7. Постановою РНК УРСР від 10 червня 1923 року у мм. Києві, Харкові, Одесі були створені кабінети науково-судової експертизи, які відновили свою роботу на базі раніше створених кабінетів.

8. В 1925 році ці кабінети були перетворені на Інститути науково-судової експертизи.

В 1926 році Київський та Харківський кабінети було реорганізовано в науково - дослідні інститути . В 1929 році було створено інститут науково-судової експертизи при народному комісаріаті юстиції Білорусії.

В 1937 році при Прокуратурі СРСР була створена лабораторія по науково-слідчій роботі, а в 1949 році Всесоюзний науково-дослідний інститут по вивченню причин та розробці заходів по попередженню злочинності.

Діяльність перших криміналістичних закладів заключалась не тільки в науково-технічних дослідженнях по судових справах, і в проведенні наукової роботи в області криміналістики.

Починаючи з 1951 року криміналістичні наукові заклади значно поширились. В теперішній час один з великих, на Україні, експертних закладів знаходиться в м. Києві (КНІДСЕ).Такі ж інститути знаходяться в м. Харкові ,Донецьку, Одесі і Львові.

Сучасний стан криміналістики в Україні, характеризується активізацією науково-дослідної роботи в області загальної теорії криміналістики , розробці практичних заходів по наданню допомоги судам , прокуратурі, органам СБУ, міліції в боротьбі зі злочинністю.

В наш час криміналістика являється досить популярною наукою. Уявлення про неї з більшою чи меншою долею повноти і правильності мають навіть школярі. Це пов'язано з високим ступенем інформатизації. що характеризує наше суспільство.

Крім того, криміналістика по своїй суті є прикладною юридичною наукою, яка найбільш ніж всі інші науки асоціюється в уяві пересічного громадянина з так званим „криміналом", який завжди цікавив_; цікавить, і мені здається буде цікавити людей.

Таким чином, криміналістика - багатогранна наука, яка межує з багатьма іншими науками. Тому розвиток і впровадження криміналістичних знань пов'язаний в деякій мірі з розвитком окремих галузей спеціальних знань.

Історію криміналістики можна поділити за різними критеріями:

1. За часовим критерієм:

а)      До середини 19 століття (до реформи 1864р.);

б)      3 середини 19 століття до початку 20 століття;

в)      Криміналістика 20 століття.

2..За напрямом розвитку спеціальних знань:

а)      Розвиток методів криміналістичної реєстрації;

б)      Розвиток судової медицини;

в)      Розвиток судової токсикології;

г)      Розвиток судової балістики;

д)      Розвиток криміналістичної одорології;

є)      Розвиток інших напрямків криміналістики.

3. За розвитком наукових знань:

а)      Донаукова криміналістика;

б)      Криміналістика на базі наукових методів.

4. За групами країн, в яких проходив розвиток криміналістики:

а)      Австрійсько-німецький, достатньо високий рівень розвитку криміналістики (теорії);

б)      Франко-італійський - криміналістика - це наука про криміналістичні засоби, що використовуються слідчими.

в)      Англосаксонська - криміналістика має прикладне значення, яка вивчається в поліцейських академіях;

г)      Східноєвропейський (радянський) - достатньо високий рівень, порівняно з іншими напрямками, але недостатній рівень технічного забезпечення.

5. Необхідно відмітити, що історія розвитку криміналістики на Україні, на сьогоднішній день, недостатньо розвинута і потребує детального аналізу.