Лекція 17. Фізіологія вищої нервової діяльності

План лекції:

1. Фізіологічний зміст вищої нервової діяльності.

2. Перша та друга сигнальні системи відображення дійсності.

3. Типи вищої нервової діяльності.

Основи вчення про вищу нервову діяльність закладені в працях І. М. Сєченова і І. П. Павлова. За допомогою методу умовних рефлексів І. П. Павлов виявив важливі закономірності вищої нервової діяльності.

Вища нервова діяльність є фізіологічною функцією ЦНС, що забезпечує взаємодію організму і середовища. У вищих тварин і людини ця взаємодія знаходиться під контролем кори великих півкуль головного мозку. Кінцевим актом вищої нервової діяльності людини є поведінкові реакції, спрямовані на отримання корисного пристосувального результату. У поведінкових актах умовні і безумовні рефлекси представляють єдність уродженого і набутого.

Безумовні й умовні рефлекси мають єдину матеріальну основу – нервовий процес. Тому безумовні рефлекси так швидко входять до складу нових набутих рефлексів. У процесі індивідуального розвитку відбувається не тільки набуття нових рефлексів, а й «дозрівання» вроджених.

Взаємовідносини умовних і безумовних рефлексів – складні процеси взаємного підсилення або гальмування – удосконалюються в процесі індивідуального досвіду. Умовні рефлекси можуть гальмувати безумовні, або безумовні рефлекси можуть знімати дію умовних. Наприклад, сильний голод може загальмувати у собаки реакцію на команди господаря.

Перша і друга сигнальні системи. І. П. Павлов, вивчаючи умовні рефлекси, розробив вчення про сигнальні системи. Сигналами він назвав усі подразники (звук, світло, тиск тощо), що впливають на рецептори (органи чуття) і викликають ті чи інші рефлекси. Діяльність кори головного мозку полягає в аналізі та синтезі безпосередніх сигналів предметів або явищ зовнішнього світу (виникнення рефлексів внаслідок безпосереднього контакту тварин і людини з різними подразниками навколишнього середовища), що приходять від різних рецепторів (зорових, слухових та ін.), які Павлов назвав першою сигнальною системою. Перша сигнальна система є у тварин і в людини. Діяльність цієї системи проявляється в умовних рефлексах, що формуються на будь-які подразники зовнішнього середовища, за виключенням слова. Отже, умовні рефлекси першої сигнальної системи виникають як результат безпосереднього контакту тварин і людини з великою кількістю різноманітних подразників зовнішнього середовища. Перша сигнальна система проявляється у формі конкретного наочного мислення (відчуття й сприйняття). Дійсність сприймається першою сигнальною системою безпосередньо у чуттєво-конкретних образах. У людини, яка знаходиться у певних соціальних умовах, перша сигнальна система має соціальну забарвленість.

Умовні рефлекси першої сигнальної системи утворюються в результаті діяльності клітин кори головного мозку, крім лобової області і області мозкового кінця мовно-рухового аналізатора.

Внаслідок того, що у першій сигнальній системі дійсність сприймається безпосередньо у чуттєво-конкретних образах, у тварин і людини можливе здійснення предметного конкретного мислення.

На відміну від тварин пусковим механізмом вироблення умовних рефлексів у людини можуть бути не тільки предмети і явища, а й мовні позначення (слово). Діяльність кори великого мозку, що пов’язана з мовою, словом, і проявила себе в людині в процесі трудової діяльності і соціального розвитку, була названа Павловим другою сигнальною системою. Діяльність другої сигнальної системи проявляється у речових умовних рефлексах. Ці рефлекси узагальнено, відсторонено сигналізують людині про оточуючу дійсність. За І. П. Павловим, слово є «сигналом сигналів». Мовні рефлекси другої сигнальної системи формуються завдяки активності нейронів лобової області і області мозкового кінця мовно-рухового аналізатора. Периферичний відділ цього аналізатора представлений рецепторами, що розташовані в органах, які вимовляють слова (рецептори гортані, м’якого піднебіння, язика та ін.). Від рецепторів імпульси надходять по аферентних шляхах у мозковий відділ мовно-рухового аналізатора. Мовно-руховий аналізатор являє собою складну структуру, до якої входять декілька зон кори головного мозку. Функція мовно-рухового аналізатора особливо тісно пов’язана з діяльністю рухового, зорового і звукового аналізаторів.

Утворення умовного рефлексу на основі мовної діяльності є якісною особливістю вищої нервової діяльності людини. З другою сигнальною системою тісно пов’язана особливість вищої нервової діяльності людини – здатність до абстрагування і узагальнення. Сигнальне значення слова пов’язано з його змістовним наповненням.

Між першою та другою сигнальними системами існують тісні функціональні взаємозв’язки. У фізіологічних умовах друга сигнальна система дещо гальмує активність першої сигнальної системи. З появою другої сигнальної системи з’являється новий принцип нервової діяльності – виділення і узагальнення незчисленних сигналів, що надходять у мозок. Цей принцип обумовлює безмежну можливість орієнтування людини у навколишньому світі. Друга сигнальна система є вищим регулятором різних форм поведінки людини у природничому та соціальному середовищі. Але друга сигнальна система правильно відображає зовнішній об’єктивний світ тільки у випадку, якщо постійно зберігається її узгоджена взаємодія з першою сигнальною системою.

Типи вищої нервової діяльності. Під типом нервової системи розуміється сукупність властивостей нервових процесів, які обумовлені набутими у процесі індивідуального життя іуспадкованими особливостями організму.

В основу поділу нервової системи на типи І. П. Павлов поклав три властивості нервових процесів збудження і гальмування: силу, врівноваженість і рухливість.

Під силою нервових процесів розуміють здатність клітин кори головного мозку зберігати адекватні реакції на сильні і надсильні подразники.

Під врівноваженістю нервових процесів розуміють однакове за силою проявляння процесів збудження і процесів гальмування. Нервові процеси можуть бути врівноваженими, збалансованими, або один з них може переважати інший. Частіше процесом, що переважає, є збудження.

Рухливість нервових процесів характеризує швидкість переходу процесу збудження у процес гальмування, і навпаки.

За результатами дослідження особливостей нервових процесів Павлов виділив основні типи нервової системи: два крайніх і один центральний. Крайніми є сильний неврівноважений і слабкий загальмований.

Сильний неврівноважений тип характеризується сильними, неврівноваженими і рухливими нервовими процесами; процес збудження переважає процес гальмування.

Слабкий загальмований тип характеризується слабкими неврівноваженими нервовими процесами, переважає процес гальмування.

Центральному типу властиві сильні і врівноважені нервові процеси, в залежності від їх рухливості цей тип поділяється на сильний врівноважений рухливий та сильний врівноважений інертний типи.

Сильний врівноважений рухливий – нервові процеси сильні, рухливі, врівноважені.

Сильний врівноважений інертний – нервові процеси сильні, врівноважені, але малорухливі.

При визначенні типів характеру людини необхідно враховувати якісні особливості вищої нервової діяльності людини, наявність у неї двох сигнальних систем і їх взаємодію. В залежності від цього І. П. Павлов поділив людей за рисами характеру на чотири типи:

- холерик – збудливий тип. Нервові процеси сильні, рухливі, неврівноважені, переважає збудження. Це дуже енергійні, запальні люди;

- меланхолік – людина зі слабкими, неврівноваженими, малорухливими нервовими процесами, в яких переважає гальмування;

- сангвінік – нервові процеси сильні, врівноважені, рухливі. Це життєрадісні люди;

- флегматик – нервові процеси сильні, врівноважені, але малорухливі, інертні.

Враховуючи особливості взаємодії першої та другої сигнальних систем, Павлов додатково виділив три істинно людських типи.

Художній тип. У людей цієї групи за ступенем розвитку перша сигнальна система переважає другу. Люди цього типу у процесі мислення часто використовують чуттєві образи навколишнього світу. До них належать художники, письменники, тобто люди творчих професій.

Розумовий тип. У осіб цієї групи друга сигнальна система значно переважає першу. Люди цього типу здатні до відстороненого, абстрактного мислення, часто за професією є математиками, філософами.

Середній тип. Цей тип характеризується однаковим значенням першої і другої сигнальних систем. Більшість людей належать до цього типу.