Студопедия

КАТЕГОРИИ:

АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция

Страменопіли. Група відділів псевдогрибів.




Відділ оомікотові гриби – Oomycota

Страменопіли являють (ретронеми)Відділ оомікотові гриби – Oomycota

Евкаріотичні осмотрофні страменопіли, у яких клітини вкриті целюлозно-глюкановою оболонкою, а вегетативне тіло представлено багатоядерним розгалуженим неклітинним міцелієм. Монадні стадії дводжгутикові. Відділ нараховує понад 800 видів прісноводних, морських та наземних організмів, які ведуть паразитичний або сапротрофний спосіб життя.

Біохімічні особливості та живлення. За комплексом провідних біохімічних ознак оомікотові більше схожі із рослинами, ніж із справжніми грибами. Основним продуктом асиміляції оомікотових - міколамінарин. Живлення представників цього відділу відбувається виключно осмотрофним шляхом.

Цитологічні особливості. Оомікотовігриби мають міцеліальну будову. Однією з характерних особливостей оомікотових є наявність у цитоплазмі мембранних везикулів з шаруватою периферичною та гомогенною електронно-щільною центральною частиною. Ці везикули містять глюкани та фосфоглюкани, і приймають участь у побудові клітинної стінки, особливо – у молодих зигот. Ядерний апарат оомікотових евкаріотичнийДо ядра щільно притиснутий один або два комплекси Гольджі. . Мітохондрії поодинокі або численні, і мають трубчасті кристи. Джгутикові стадії представлені зооспорами з двома гетероконтними гетероморфними та гетеродинамічними джгутиками. Один із джгутиків спрямований вперед і є локомоторним. На його поверхні розташовуються ретронеми. Другий джгутик гладенький, спрямований назад і виконує функцію керма.

Вегетативне тілопредставлено багатоядерним розгалуженим неклітинним міцелієм. Септами відділяються лише спорангії та гаметангії. У представників, які ведуть паразитичний спосіб життя, окремі гіфи міцелію видозмінюються у - гаусторії. Вони проникають у цитоплазму клітини-господаря і споживають органічну речовину клітини, виконуючи, таким чином, функцію органу живлення.

Розмноженняздійснюється нестатевим та статевим шляхом.  Нестатеве розмноження відбувається за допомогою зооспор, що утворюються або у спорангіях, розташованих на верхівках вегетативних гіф міцелію, або в екзогенних спорангіях, які розвиваються на спеціалізованих гіфах - спорангіофорах. Зооспори оомікотових можуть бути двох типів - первинні та вторинні. Первиннізооспори завжди розвиваються у багатоядерних спорангіях, вони овальні, і мають джгутики, розташовані апікально. Первинні зооспори або безпосередньо проростають в гіфу нового міцелію, або переходять у стан цисти, після чого проростають однією вторинною зооспорою. Вторинна зооспора має нирковидну форму і джгутики у неї розміщені латерально. При проростанні вторинні зооспори завжди дають початок гіфам нового міцелію. Явище чергування у життєвому циклі первинних та вторинних зооспор отримало назву дипланетизму.

У тих оомікотових, які паразитують на наземних рослинах, найчастіше розвиваються зооспорангії на спорангієносцях. Такі зооспорангії проростають зооспорами лише тоді, коли потрапляють у водне середовище. Поза межами води, але при високій вологості повітря, зооспорангій проростає голим багатоядерним протопластом, який за рахунок амебоїдного руху потрапляє у міжклітинний простір майбутнього господаря, далі синтезую оболонку і починає розвиватися у гіфу неклітинного міцелію. У посушливих умовах спорангій одразу проростає неклітинною гіфою.

Статевий процес – оогамія. Жіночі статеві органи - оогонії - утворюються переважно з коротких бічних здутих гіф, що відокремлюються від міцелію септою.  Антеридії також утворюються як короткі бічні багатоядерні гіфи, і також відокремлюються від основної частини міцелію септами. Вміст антеридію не диференціюється на гамети. Антеридіальні гіфи ростуть в напрямку оогонію. Далі антеридії утворюють короткі копуляційні відростки, які контактують з оогонієм, проростають крізь оболонку жіночого гаметангію до яйцеклітини, і переливають в неї свій вміст. Чоловіче та жіноче ядро зливаються, і утворюється зигота – ооспора. Вона вкривається товстою оболонкою і переходить у стан спокою. Після завершення періоду спокою ооспора проростає або новим міцелієм, або спорангіофором з зооспорангіями. Життєвий цикл у оомікотових диплофазний, без зміни поколінь. Мейоз відбувається під час формування статевих органів, тобто є гаметичним.

Екологічні особливості. Більшість представників відділу є паразитами прісноводних тварин та наземних вищих рослин. Значно менша кількість видів належить до прісноводних та грунтових сапротрофів. Чимало видів завдають значної шкоди промисловому рибоводству та сільському господарству. Зокрема, водні ооміцети спричинюють небезпечні хвороби риб - сапролегніози. Наземні паразити вищих рослин викликають захворювання, відомі під загальною назвою несправжньої борошнистої роси.

Система відділу.Відділ включає лише один клас - ооміцетові (Oomycetes), в межах якого виділяють вісім порядків. Провідними та найважливішими у практичному відношенні серед них є три порядки – Saprolegniales, Peronosporales та Pythiales. Ці порядки розрізняються, в першу чергу, за особливостями нестатевого розмноження, будовою оогоніїв, а також за екологічними особливостями їх представників.

Порядок Сапролегніальні – Saprolegniales

Міцелій добре розвинутий, багатоядерний, несептований. Безстатеве розмноження дводжгутиковими зооспорами, часто двох типів, які формуються в циліндричних видовжених зооспорангіях. Переважно паразити водоростей та водних тварин, поширені в прісних водоймах, рідше в морях.

Рід сапролегнія – Saprolegnia. Міцелій сапролегнії несептований, складається із слабо розгалужених безбарвних гіф, які вкриті тонкою оболонкою. На кінцях гіф утворюються зооспорангії – довгі булавовидні здуття, відокремлені клітинною перегородкою від решти гіфи. Зооспори після дозрівання виходять через отвір на верхівці зооспорангія. Зооспори, що вийшли з спорангію, мають грушовидну форму і два передні джгутики різної довжини та будови (один гладенький, інший пірчастий). Після нетривалого періоду активного руху ці зооспори зупиняються, вкриваються оболонкою і, внаслідок проростання, дають початок вторинним зооспорам нирковидної форми (явище дипланетизму). Нирковидні зооспори прямують до субстрату і проростають міцелієм. Оогонії та антеридії утворюються на коротких бокових гіфах поблизу субстрату. Перш за все помітні кулясті оогонії, які в зрілому стані виповнені темними сферичними яйцеклітинами. У сапролегнії в одному оогонії утворюється до восьми яйцеклітин. Антеридії розташовуються поряд з оогоніями. Окремий антеридій являє собою розширений кінець бокової гіфи і відокремлений від неї перегородкою. Антеридій прикладається до оогонія, дає кілька запліднюючих відростків, які проходять через пори у товстій оболонці оогонія, і переливає в яйцеклітини частину свого вмісту з одним ядром. Зазвичай кілька антеридіїв обростає один оогоній. Після запліднення яйцеклітини утворюється зигота, яка вкривається щільною двошаровою оболонкою (такі зиготи часто називають ооспорами або зигоспорами), і після деякого періоду спокою проростають, утворюючи зооспорангій з зооспорами. В деяких оогоніях ооспори утворюються партеногенетично.

Представників цього роду завжди можна зустріти у вигляді ватоподібного пуху на органічних залишках тваринного походження в річці або ставку. Найчастіше вони розвиваються сапротрофно на мертвій рибі, комахах, жабах, раках, але можуть і паразитувати на ікрі риби та жаб, а також мальках риб, наносячи цим значні збитки рибним господарствам. Найпоширенішим видом, що паразитує на рибах та їх ікрі, є S. parasitica – сапролегнія паразитична.

Порядок Пероноспоральні – Peronosporales. Самий великий за чисельністю видів порядок в складі відділу Oomycota. Об'єднує біля 250 видів. Безстатеве розмноження – спорангіями (конідіями), які утворюються на спеціалізованих гіфах – спорангієносцях (або конідієносцях).

Рід плазмопара – Plasmopara Види цього роду викликають захворювання вищих рослин – несправжню борошнисту росу. Один із видів – P. viticola – плазмопара виноградова, Peronospora tabacina– викликає захворювання винограду, яке відоме також під назвою "мільдью". Міцелій гриба міжклітинний, розпростертий, з дрібними присосками. Конідієносці (спорангієносці) виходять пучками через продихи, ближче до верхівки моноподіально, майже під прямим кутом розгалужені, кінцеві розгалуження мають зубоподібні короткі гілочки. Конідії (спори) яйцеподібні, на верхівці без горбочка. Оогонії круглі, оболонка багатошарова, безбарвна або жовтувата, ооспори. Ооспори проростають навесні ниткоподібною гіфою із здуттям на кінці – первинний зооспорангій. У ньому утворюється 8-10 дводжгутикових зооспор. Зооспори, потрапляючи в краплину води на листку чи іншій тканині рослини, прямують до продихів, втягують у себе джгутики, вдягаються тонкою оболонкою і проростають нитковидною гіфою. Гіфа проникає в тканини рослини через продихи і за допомогою гаусторіїв присмоктується до клітин листка. Ріст міцелію в рослині продовжується тривалий час. Потім гриб спороносить (конідіально) і за вегетаційний період дає 7-11 поколінь безстатевого спороношення. Конідії можуть проростати зооспорами, якщо потрапляють у краплину води, або безпосередньо гіфою, якщо вони не у водному середовищі. Ооспори утворюються всередині уражених тканин і зимують в опалому листі.

Гриб уражує всі нездерев’янілі наземні органи винограду. Захворювання проявляється навесні появою на молодому листі блідо-зелених або жовтуватих плям, які з часом стають маслянистими і буріють. На нижньому боці листків, на пошкоджених ділянках листа, з’являється рясний білуватий наліт – пучки конідієносців. Основні заходи боротьби з мільдью винограду – оприскування виноградників "Бордоською сумішшю" та введення стійких до захворювання сортів винограду.

Порядок пітіальні – Pythiales.Порядок об'єднує види, які мають безстатеве спороношення у вигляді зооспорангіїв або конідій, які, в залежності від умов, проростають зооспорами або гіфами. Спорангієносці розгалужені, добре відрізняються від вегетативних гіф міцелію.

Рід фітофтора – Phytophthora Найпоширеніший вид роду – Ph. infestans – фітофтора інфекційнаабо фітофтора картоплі– дуже небезпечний паразит картоплі та інших пасльонових, зокрема, помідорів, може спричинити повну втрату врожаю. Захворювання, яке викликає цей гриб, має назву "фітофтороз". Збудник захворювання поширений скрізь, найбільш інтенсивно розвивається у вологу погоду. Цікавим фактом, пов'язаним з цим грибом, є його безпосередній вплив на історичні процеси людства, зокрема, цей гриб знищив плантації картоплі в Ірландії та Німеччині у XIX ст., викликавши масову еміграцію населення з цих країн.










Последнее изменение этой страницы: 2018-04-12; просмотров: 466.

stydopedya.ru не претендует на авторское право материалов, которые вылажены, но предоставляет бесплатный доступ к ним. В случае нарушения авторского права или персональных данных напишите сюда...