Клас Міксоміцети - Myxomycetes

Зміст

1 - Відділ Міксомікотові слизовики – Myxomycota,

 2 - Клас Міксоміцети – Myxomycetes, Порядок Ліцеальні – Liceales, Рід лікогала – Lycogala, Lycogala epidendrum – лікогала деревна. Порядок Трихіальні – Trichiales, Трихія – Trichia, Trichia varia – трихії варіюючої, Порядок Фізаральні – Physarales, Рід фуліго – Fuligo, Fuligo septica – фуліго септичного, Порядок Стемонітальні – Stemonitales, Рід стемонітіс – Stemonitis , Страменопіли. Група відділів псевдогрибів.Відділ оомікотові гриби – Oomycota.

3- Порядок Сапролегніальні – Saprolegniales, Порядок Пероноспоральні – Peronosporales. Рід плазмопара – Plasmopara, P. viticola – плазмопара виноградова, Peronospora tabacina, Порядок пітіальні – Pythiales, Рід фітофтора – Phytophthora, Ph. infestans – фітофтора інфекційнаабо фітофтора картоплі, Відділ плазмодіофоромікотові слизовики – Plasmodiophoromycota, Відділ плазмодіофоромікотові слизовики – Plasmodiophoromycota.

4 - Plasmodiophora brassicae – плазмодіофора капустяна, Spongospora subterranea – спонгоспора підземна,Відділ хітридіомікотові гриби – Chytridiomycota, Synchytrium endobioticum – синхітріум ендобіотичний, або збудник раку картоплі., Порядок Спіцеломіцетальні – Spizellomycetales, Olpidium brassicae – ольпідіум капустяний ,

5- Порядок Бластокладіальні – Blastocladiales, алломіцес – Allomyces, зигомікотові гриби – Zygomycota, Порядок Мукоральні – Mucorales, Рід ризопус – Rhizopus., Ентомофторальні – Enthomophthorales, Е. muscae – ентомофтора мушина, Лекція 8. Загальна характеристика відділу Ascomycota.

7 - Рід сахароміцес або дріжджі – Saccharomyces, Клас Тафриноміцети – Taphrinomycetes, Taphrina pruni – тафрина сливова, Сордаріоміцети, або Аскоміцети – Sordariomycetes (Ascomycetes), Leotiomycetidae, Sordariomycetidae, Pezizomycetidae, Порядок Еризіфальні, або Борошнисторосяні гриби – Erysiphales, Microsphaera alphitoides – мікросфера дубова

8 - Blumeria graminis – блюмерія злакова, Рід філактинія – Phyllactinia, Rhytisma acerinum – ритизма кленова, Порядок Гелоціальні – Helotiales, Monilinia fructigena – монілінія плодова, Sclerotinia sclerotiorum, Порядок Гіпокреальні – Hypocreales, Claviceps purpurea – клавіцепс пурпуровий, Epichloë typhina – епіхлое рогозо видний, Cordyceps militaris – кордицепс військовий, Рід нектрія – Nectria, Giberella fujikuroi – гіберела фуйкуроє або фуджикуроє,

9 - Рід ксилярія – Xylaria, Порядок Пецицальні – Pezizales, Рід гелвела – Helvella, Morchella esculenta – зморшок їстівний,Рід строчок – Gyromitra, Tuber melanosporum – справжній чорний французький трюфель, Клас Леканороміцети – Lecanoromycetes, Клас Локулоаскоміцети, або Дотідеоміцети – Loculoascomycetes (Dothideomycetes), Загальна характеристика базидіомікотових грибів – Basidiomycota.

10 - Гастероміцети та Фрагмобазидіоміцети, Рід лікопердон, або дощовик – Lycoperdon, порхівка – Bovista, Рід геаструм, або земляна зірочка – Geastrum

11 - Порядок Несправжньодощовикові, або Склеродерматальні – Sclerodermatales, склеродерма оранжева – Scleroderma aurantiacum, Порядок Гніздівкові, або Нідуляріальні – Nidulariales, Рід ціатус, або бокальчик – Cyathus, Порядок Веселкові, або Фаляльні – Phallales, мутином собачим (Mutinus caninus), Dictyophora duplicata – сітконоска подвоєна, Clathrus ruber – клатрусом червоним, Pseudocolus fusiformis – квітохвісником веретеновидним, Фрагмобазидіоміцети з драглистими плодовими тілами, Іудине вухо, або аурикулярія іуди – Auricularia auricula-judae, Порядок

12 - Тремеляльні – Tremellales, Tremella lutescens – тремели жовтіючої, Порядок Устилягінальні, або сажкові гриби – Ustilaginales, Тверда сажка пшениці – Tilletia caries.Вид пукцинія злакова або збудник стеблової, лінійної або чорної іржі злаків – Puccinia graminis, Порядок Урединальні, або іржасті гриби – Uredinales,

13 - Рід фрагмідіум – Phragmidium

Клас Міксоміцети - Myxomycetes

Об'єднує понад 700 видів слизовиків, у яких спорофіт представлений мікроскопічними або макроскопічними прото-, афано - та фанероплазмодіями. Органами спороношення є плазмодіокарпи, спорангії та еталії, в яких утворюється багато спор. Спори одноядерні. В межах класу за морфологією плазмодія, типом розвитку спорофору, планом будови капіліцію, наявністю вапна в структурах спорокарпу виділяють до восьми порядків, з яких нижче розглядаються чотири – Liceales, Trichiales, Physarales та Stemonitales.

Порядок Ліцеальні – Liceales

Порядок об'єднує види, у яких спорофіт представлений прото- або фанероплазмодієм. Спорокарпи різноманітні, і являють собою плазмодіокарпи, спорангії (сидячі або на ніжці, що розвивається субгіпоталічно і не утворює колонки) або еталії. Капіліцій завжди відсутній, проте у видів з еталіями часто наявний псевдокапіліцій. Спори утворюються у великій кількості, є безбарвними або лише злегка забарвлені. Характерний представник порядку - Lycogala. Рід лікогала – Lycogala Слизовик мешкає у лісових фітоценозах під поваленими деревами, пеньками та у підстилці. Спороношення лікогали, представлені еталіями, часто можна зустріти на пеньках, повалених стовбурах або навіть на грунті протягом усього літа. Зазвичай плодові тіла слизовика напівкулясті, до 1.5 см у діаметрі, і переважно утворюють щільні групи, які розташовуються на дуже тонкому, майже непомітному підшарку. Молоді еталії добре помітні завдяки яскравому червонувато-рожевому забарвленню, м’які на дотик. При найменшому ушкодженню з плодових тіл виступає червонувата або рожева рідина. При дозріванні перидій еталію твердіє і набуває оливкового, коричневого або майже чорного забарвлення. Далі перидій потоншується, і після дозрівання спор розкривається на верхівці неправильною тріщиною, через яку висіваються спори. Еталії розвиваються з груп щільно розміщених спорангіїв, які частково зливаються боками. Залишки перидію окремих спорангіїв утворюють цілу систему розгалужених стрічок псевдокапіліцію, що пронизує вміст еталія. Кожна стрічка одним кінцем прикріплюється до кортексу, інший кінець залишається вільним. Найпоширенішим видом роду є Lycogala epidendrum – лікогала деревна, відома під народною назвою “вовче вим’я”, зустрічається в Україні повсюдно у лісових фітоценозах різних типів.

Порядок Трихіальні – Trichiales Спорофіт представлений афано- або фанероплазмодієм, спорокарпи – плазмодіокарпами, спорангіями (сидячими або на субгіпоталічних ніжках) та еталіями. Найяскравішою ознакою порядку є наявність у плодових тілах розвиненого суцільного або трубчастого розгалуженого капіліцію, нитки якого скульптуровані спіралями, кільцями, рідше - шипами та шипиками. Інколи нитки капіліцію представлені поодинокими нерозгалуженими елатерами. Спорангії завжди позбавлені колонки. Характерними представниками порядку є роди Arcyria та Trichia.

Трихія – Trichia також утворює спорангії на ніжках, а залишки перидію зберігаються у вигляді чашечок. Проте на відміну від арцирії, капіліцій складається з багатьох нерозгалужених елатер, які орнаментовані спіральними потовщеннями. На корі дерев часто можна знайти забарвлені у жовтий колір спорангії Trichia varia – трихії варіюючої, висота яких становить біля 1 мм.

Порядок Фізаральні – Physarales Найчисленіший порядок класу, який характеризується наявністю макроскопічних фанероплазмодіїв, яскраво забарвлених у різні відтінки червоного, жовтого, рожевого або коричневого кольорів. Плодові тіла представлені плазмодіокарпами, еталіями та спорангіями. Капіліцій майже нерозгалужений, гладенький або має вузликоподібні потовщення, утворені відкладами вапна. Перидій та ніжки спорангіїв також містять вапно. У видів, що утворюють спорангії на ніжках, часто наявна колонка, яка, проте, як і ніжка, утворюється субгіпоталічним шляхом. Спори темнозабарвлені.  До порядку належать види, які зустрічаються зазвичай на гнилій деревині, в лісовій підстилці або на піднятих над землею гілочках. Найвідомішими представниками є роди Physarum, Fuligo та Mucilago.

Рід фуліго – Fuligo є одним з найпоширеніших фізарових слизовиків. Він належить до відомих їстівних представників міксомікотових. Яскраво-жовті фанероплазмодії Fuligo septica – фуліго септичного, які сягають 20 см у ширину та до 5 см завтовшки, на території Українських Карпат місцеві жителі вживають у їжу. У смаженому вигляді вегетативне тіло цього слизовика за смаком нагадує яєшню. Плодові тіла слизовика представлені еталіями. Вони мають подушковидну форму, вкриті досить товстим щільним і ламким кортексом, який може бути забарвлений у білуватий, сірий, жовтий, бурий і навіть червонуватий колір. Кортекс просякнутий вапном, яке відкладається на поверхні у вигляді добре помітних дрібних кристалів. Всередині еталій виповнений спорами, скупчення яких мають зеленувато-сірий або чорно-фіолетовий колір. Нитки капіліцію розгалужені, безбарвні, і в місцях галужень інкрустовані веретеновидно здутими вапняковими вузликами. Еталії фуліго часто можна зустріти на пеньках, відмерлих рослинних залишках (листі, опалих гілках) або прямо на землі влітку та на початку осені.

Порядок Стемонітальні – StemonitalesВключає види, у яких спорофіти представлені афаноплазмодіями, плодові тіла - переважно спорангіями на ніжках, що утворюються зі стерильного підшарку, тобто епігіпоталічним способом, і, як правило, продовжуються у колонку (рідше спорангії зливаються в еталії). Капіліцій добре розвинений, має вигляд рясно розгалуженої сітки і не містить вапна. Спори темнозабарвлені. Найхарактернішим представником порядку є Stemonitis.

Рід стемонітіс – Stemonitis  Види цього роду широко розповсюджені в світі, і ростуть на гнилій деревині або під корою гнилих стовбурів дерев, в тріщинах пнів, у вологій лісовій підстилці тощо. Найпоширенішим видом у флорі України є Stemonitis fusca – стемонітіс бурий. Афаноплазмодії цього слизовика переважно білі або жовтувато-зелені. Плодові тіла досить великі (від 0,5 до кількох см), коричневі або темно-фіолетові, представлені видовженими прямостоячими циліндричними спорангіями із заокругленими верхівками. Спорангії розташовуються на ніжках і зазвичай утворюють щільні групи. Ніжка кожного спорангію має всередині порожнину і відходить від стерильного тонкого плівчастого підшарку - гіпоталюсу. Тонка плівчаста оболонка спорофора – перидій, дуже рано зникає, тому спори у вигляді буруватого пилу вільно розносяться вітром. Циліндрична ніжка продовжується у спорогенну частину спорангію, утворюючи колонку (колумелу), яка, поступово витончуючись, доходить до вершини плодового тіла. Від колонки беруть початок темно-бурі розгалужені гладенькі нитки капіліцію, що при зміні вологості здатні здійснювати гігроскопічні рухи, сприяючи, таким чином, рівномірному висіванню спор. Спорогенна частина спорангію вкрита тонким перидієм, який не містить вапна і при дозріванні спор швидко зникає. Спори стемонітісу округлі і забарвлені у коричневий колір. Потрапивши у придатні умови, спори стемонітісу проростають міксамебами або дводжгутиковими зооспорами, які здатні до вегетативного поділу. Якщо зустрічаються міксамеби або зооспори різних статевих знаків, вони копулюють, утворюючи диплоїдну зиготу. Внаслідок багатьох мітотичних поділів ядра з зиготи розвивається диплоїдний спорофіт, представлений афаноплазмодієм. Різні афаноплазмодії здатні зливатися між собою, внаслідок чого утворюється гетерокаріонтичний плазмодій з різними диплоїдним ядрами. По завершенні періоду росту, як правило, внаслідок зниження вологи та зменшення кількості об'єктів живлення, плазмодій переходить до утворення плодових тіл. На цій стадії відбувається мейоз, і врешті решт утворюються спорангії з гаплоїдними спорами.