Клас Сордаріоміцети, або Аскоміцети – Sordariomycetes (Ascomycetes)

Переважаючою стадією життєвого циклу є гаплоїдний розгалужений септований міцелій, гіфи якого складаються з одноядерних клітин. Септи між клітинами прості, їх центральні пори закриті тільцями Вороніна. Статевий процес - гаметангіогамія, аскогони мають трихогіну. Аски унітунікатні, аскоспори звільняються активно. Сумки утворюються з дикаріонтичних аскогенних гіф, переважно - за способом гачка. Покриви аскоспор розвиваються з мембран навколоядерного мішка аску. Аски у сордаріоміцетів розвиваються у плодових тілах різних типів - клейстотеціях, перитеціях або апотеціях. В межах класу анаморфи представників більшості порядків (за винятком пецицальних) мають добре розвинені конідіальні спороношення, які утворюються на гаплоїдному міцелії.  В екологічному відношенні сордаріоміцети дуже різноманітні - серед них багато сапротрофів (як грунтових, так і ксилотрофів), паразитів вищих рослин та комах, є певна кількість мікоризоутворюючих симбіотрофів, проте відсутні ліхеноутворюючі гриби. 

Сордаріоміцетів поділяють на порядки, в першу чергу, за типами плодових тіл, видозмінами міцелію (зокрема, наявністю стром та їх забарвленням), наявністю конідіальних спороношень та частково - за екологічними особливостями. Провідними та найбільш важливими у практичному відношенні є сім порядків, які представляють три філогенетичні лінії в межах цього класу. Ці лінії розглядають як підкласи - Leotiomycetidae, Sordariomycetidae та Pezizomycetidae:

а) Leotiomycetidae – гриби з мікроскопічними плодовими тілами клейстотеціями та апотеціями, у яких строми або відсутні, або мікроскопічні; аски іноперкулятні; конідіальні спороношення наявні; анаморфи є переважно облігатними паразитами рослин, тоді як телеоморфи - як паразити, так і сапротрофи. Цікавою особливістю є чутливість цих грибів до сірки, на чому базується один з найпоширеніших засобів боротьби з ними – окурювання сірчаним газом або обробка сірковмісними препаратами. Характерні порядки – Erysiphales, Rhytismatales та Helotiales;

б) Sordariomycetidae – гриби з мікроскопічними плодовими тілами перитеціями, що розвиваються у стромах (часто макроскопічних); аски іноперкулятні; конідіальні спороношення наявні; сапротрофи та паразити рослин. Підвищена чутливість до сірковмісних препаратів у цих грибів не зареєстрована. Провідні порядки – Hypocreales та Xylariales.

в) Pezizomycetidae – гриби з макроскопічними плодовими тілами апотеціями; аски оперкулятні; строми та конідіальні спороношення відсутні; переважно сапротрофи та мікоризоутворюючі гриби. Включають порядки Pezizales та Tuberales.

 Порядок Еризіфальні, або Борошнисторосяні гриби – Erysiphales

Порядок об'єднує виключно облігатних паразитів, які викликають захворювання вищих рослин, відоме під назвою "борошниста роса". У класі сордаріоміцетів це єдиний порядок, що має закриті плодові тіла – клейстотеції. Вони мікроскопічні, утворюються на міцелії, що розвиваються на поверхні листків вищих рослин. Сумки еризіфальних унітунікатні, але їх стінка має два шари, що нездатні рухатись один по відношенню до другого. Строми завжди відсутні. Конідіальні спроношення наявні. Анаморфи представлені переважно видами родів Oidium та Pseudoidium. Телеоморфи в межах порядку розглядаються на прикладі родів Microsphaera, Blumeria, Phyllactinia

Рід мікросфера– Microsphaera. Найпоширенішим видом роду є Microsphaera alphitoides – мікросфера дубова. На листках і стеблах молодих пагонів дуба утворюється характерний білий борошнистий наліт з міцелію гриба та конідій. Живлення гриба відбувається за допомогою гаусторіїв, які проникають в тканину рослин. До поверхні листя та інших органів рослин грибниця прикріплюється спеціальними присосками – апресоріями. В циклі розвитку мікросфери є дві стадії: конідіальна і сумчаста. Конідіальна з’являється на початку літа і може продовжуватись до кінця серпня в залежності від кліматичних умов регіону. Сумчаста стадія розвивається в кінці періоду вегетації. На міцелії гриба утворюються статеві органи. Чоловічий орган (антеридій) складається з двох клітин, жіночий (аскогон) – з однієї клітини без трихогіни. Вміст верхньої клітини антеридія переливається через спеціальний отвір в аскогон, відбувається запліднення. Після статевого процесу з нижньої сторони листків утворюються чорні плодові тіла –клейстотеції, всередині яких утворюються сумки Клейстотеції мають короткі, товсті придатки у кількості 8-15, які на верхівці дихотомічно галузяться. Розвиток клейстотеціїв та сумок – тривалий процес. Сумки дозрівають тільки восени. Перезимовує збудник у вигляді клейстотеціїв на рослинних залишках.Рід блюмерія – Blumeria.Серед нечисленних паразитів на однодольних рослинах велику шкоду наносить збудник борошнистої роси злаків – Blumeria graminis – блюмерія злакова. Міцелій гриба спочатку павутинистий, білий, борошнистий від конідій, згодом ущільнюється. Клейстотеції занурені в міцелій, мають численні, короткі, світло-коричневі прості придатки. Аски від 9 до 30 в клейстотеціях, циліндричні або яйцевидні чи еліпсоїдні, з ніжкою. Рід філактинія – Phyllactinia.Представники цього роду борошнисторосяних грибів мають клейстотеції з придатками складної будови. Придатки двох типів: на верхівці клейстотецію у вигляді тонких гілок, що рясно галузяться та виділяють слиз, а по екватору клейстотецію – у вигляді шипів, які загострені на кінцях та здуті біля основи у вигляді цибулини. Зазвичай придатки другого типу розташовані горизонтально. При зменшенні вологості частина оболонки розширеної частини придатків зморщується, придатки опускаються та впираються гострими кінцями в субстрат, піднімаючи клестотецій над поверхньою субстрату. Клейстотецій легко здувається вітром, відривається від субстрату та переноситься на інше місце. При цьому у повітрі клейстотецій перевертається верхівкою донизу, і, потрапляючи на будь-який придатний субстрат, приклеюється до нього за допомогою слизу, який виділяють придатки першого типу. Види роду Phyllactinia  паразитують на деревах та чагарниках, переважно на представниках родини березових (Betulaceae). Порядок Ритизматальні – Rhytismatales  Порядок об'єднує гриби з плодовими тілами – мікроскопічними апотеціями, які бувають округлі або лінійні, спочатку закриті, а при дозріванні розкриваються шляхом щілиновидного або лопатевидного розриву верхньої частини оболонки. Аски утворюються за способом гачка, розкриваються щілиною або кільцевидним розривом, проте кришечка відсутня. Конідіальні спороношення наявні, представлені переважно пікнідіальними родами з родів Melasmia та Leptostroma. Розвиваються ритизматальні гриби як сапротрофи або паразити на різноманітних субстратах рослинного походження. Важливе практичне значення мають представники родів Rhytisma та Lophodermium. Рід ритизма – Rhytisma. Найпоширенішим видом роду єRhytisma acerinum – ритизма кленова(рис. 118).Гриб паразитує на листках різних видах клену. На листках утворюються округлі, смолисто-чорні, блискучі плями – строми. Якщо плям на листку утворюється так багато, що для гриба не вистачає поживних речовин, то плями не стають смолисто-чорними, а залишаються недорозвиненими, неправильно крапчастими або як побурілі ділянки листової пластинки. Влітку в цих стромах розвивається конідіальне спороношення – анаморфна стадія Melasmia acerina. Хворе листя передчасно всихає та опадає. На плямах опалого листя, яке перезимувало, навесні утворюється сумчасте спороношення – лінійно-звивисті апотеції з восьмиспоровими булавовидними сумками. Апотеції розкриваються щілиною, краї апотецію відгортаються назовні. Спори одноклітинні, безбарвні, голковидні. Між сумками завжди присутні нитковидні, на верхівці зігнуті парафізи. Гриб широко розповсюджений в парках та широколистяних лісах, є збудником чорної плямистості листя клена. Найчастіше гриб зустрічається в насадженнях, де не здійснюється уборка опалого листя. Інший вид цього роду – Rh. punctatum в анаморфній стадії, яка має назву Melasmia punctatum, є паразитом клена татарського (Acer tatarica), на листі якого утворює округлі, невеличкі строми, що розташовані групами на жовтих плямах.