Клас Сахароміцети - Saccharomycetes

До цього класу включені гриби, які мають міцелй у вигляді поодиноких клітин, що розмножуються вегетативним поділом надвоє та брунькуванням. Плодові тіла та дикаріонтична фаза в циклі розвитку відсутні.Статевий процес – соматогамія. Аски розвиваються найпростішим способом, без стадії гачка та без утворення диплоїдних клітин-ніжок. Аски прототунікатні, аскоспори звільняються пасивно, переважно внаслідок ослизнення оболонки сумки. Покриви аскоспор розвиваються з інвагінацій плазмалеми аску. Анаморфи представлені псевдоміцелієм, що брунькується. Справжні конідіальні спороношення відсутні.

Порядок Сахароміцетальні – Saccharomycetales

Рід сахароміцес або дріжджі – Saccharomyces Представники роду Saccharomyces не мають справжнього міцелію, існують у вигляді поодиноких клітин, розмножуються брунькуванням. При цьому на поверхні клітини утворюється невелика брунька, яка з часом збільшується у розмірах, відривається від материнської клітини і, у свою чергу, знову може починати брунькуватись. У сприятливих умовах (достатня кількість цукру, оптимальна температура, аерація) брунькування відбувається настільки швидко, що клітини не встигають відокремлюватись одна від одної й утворюють короткі неміцні ланцюжки несправжнього міцелію (псевдоміцелій).  Якщо поживних речовин мало, а кисень надходить в достатній кількості, клітини можуть перетворюватись на аски (сумки) з 4-ма, рідше 8-ма аскоспорами. Рід Saccharomyces об'єднує як вільноіснуючі види природної мікофлори, так і "культурні" (або виробничі), існування яких тісно пов'язано з бродильною промисловістю. У практичній діяльності людини найширше використання мають S. cerevisiae – цукрові дріжджі. Вони є збудниками бродіння, їх різні штами застосовуються у хлібопекарській та кондитерській промисловості, а також у пивоварінні та виноробстві.

Клас Тафриноміцети - Taphrinomycetes

Об'єднує гриби, у яких в життєвому циклі наявна коротка гаплоїдна фаза, представлена аскоспорами або міцелієм, що брунькується, та псевдодикаріонтична фаза, протягом якої розвивається розгалужений міцелій, що уражує вищі рослини. Статевий процес – або соматогамія, при якій копулюють клітини, що утворюються внаслідок брунькування аскоспор, або партеногамія, при якій дикаріонтизація відбувається внаслідок мітотичного поділу гаплоїдного ядра клітини міцелію, що брунькується. Плодові тіла відсутні, аски унітунікатні, проте двошарові, і аскоспори звільняються активно.Покриви аскоспор формуються з плазмалеми аску. Клас представляє єдиний порядок Taphrinales.

Порядок тафринальні – Taphrinales

Об'єднує виключно облігатних паразитів судинних рослин. Переважаючою стадією в життєвому циклі є розгалужений міцелій з двоядерними клітинами, який розвивається у міжклітинному просторі тканин рослини-господаря. Як наслідок, уражені органи гіпертрофуються, на них розвиваються різноманітні деформації, або починається ріст сплячих бруньок, через що розвиваються симптоми хвороби, відомої в народі під назвою "відьмини метли". Порядок включає лише один рід – Taphrina, до якого входить біля 100 видів.

Рід тафрина – Taphrina . До найвідоміших представників роду належить Taphrina pruni – тафрина сливова.Гриб є облігатним паразитом рослин, який завдає великої шкоди плодівництву, уражуючи сливу, вишню, аличу, терен та ін. На сливі спричиняє утворення здутих, неїстівних плодів.

Плодові тіла відсутні, сумки з аскоспорами утворюються щільним шаром безпосередньо на міцелії, під кутикулою уражених органів рослини. Гіфи сливової тафрини проникають через квітконіжки в зав'язь і при сприятливих умовах (підвищена волога, температура 17-19⁰С), через два-чотири тижні після зараження, викликають появу деформованих плодів. Перші ознаки захворювання проявляються через 12-15 днів після цвітіння. Заражені плоди вкриваються білуватим воскоподібним нальотом (сумчасте спороношення), в них розростається перикарпій, кісточка та зародок не утворюються, замість них утворюється велика порожнина. Внаслідок брунькування аскоспор утворюються гаплоїдні клітини, які після одного з мітозів стають двоядерними, тобто містять два генетично однакових ядра, і є псевдодикаріонтичними. Такі клітини діляться і утворюють розгалужений клітинний псевдодикаріонтичний міцелій. Такий тип міцелію є переважаючим у життєвому циклі тафрини сливової, який уражує дерева сливи. Згодом в окремих (верхівкових) клітинах такого міцелію відбувається каріогамія, утворюється зиготичне диплоїдне ядро і клітина перетворюється на майбутню сумку. Її диплоїдне ядро один раз мітотично ділиться, клітина розділяється поперечною перегородкою на нижню диплоїдну клітину-ніжку та верхівкову клітину майбутнього аску. В останній відбувається редукційний поділ і утворюється чотири гаплоїдні аскоспори. Навколо гаплоїдних дочірніх ядер уособлюється власна цитоплазма, розвиваються клітинні оболонки, і в клітині-аску утворюються аскоспори. Вони здатні брунькуватись як у середині аску, так і після виходу з нього, обумовлюючи розвиток гаплоїдного псевдоміцелію, який є короткочасним і згодом починає брунькуватись.

Через подібність уражених плодів до роздутих кишень, хворобу, яку викликає T. pruni, називають "кишеньки плодів" або "дуті плоди". Наприкінці літа уражені плоди підсихають і опадають з дерев. Такі плоди непридатні в їжу, їх слід збирати і знищувати. Зимує гриб у тріщинах кори, бруньках і тканинах уражених пагонів. До інших поширених збудників хвороб рослин належать тафрина деформуюча (T. deformans), що паразитує на персиках і викликає деформацію їх листків (ця хвороба відома під назвою "кучерявість листків персику") та тафрина грабова (T. carpini), що уражує широколистяні деревні породи, переважно – граб, і викликає на них утворення "відьминих мітел".