Особливості охорони та захисту права на житло

Держава забезпечує стабільність правовідносин власності. При­ватна власність громадян як одна з рівноправних форм власності охороняється законом, її захист здійснюється судом. Це право охо-

-426-

роняється Конституцією як актом найвищої юридичної сили та від­повідними законами України. Тільки у невідкладних випадках, пов'язаних з врятуванням життя людей і майна чи з безпосереднім переслідуванням осіб, які підозрюються у вчиненні злочину, можли­вий інший, встановлений законом, порядок проникнення до житла чи до іншого володіння особи, проведення в них огляду і обшуку (ст. 30). Ніхто не може бути протиправно позбавлений права влас­ності. Конституція закріплює принцип, за яким право приватної власності на житло є непорушним.

Основоположні конституційні правові засади охорони та захисту прав на житло знайшли своє закріплення також в інших законодав­чих актах України. Так, відповідно до Закону України "Про влас­ність", кожний громадянин особисто або разом з іншими має право на захист права власності.

Громадяни можуть мати житло у приватній власності, користу­ватися жилими приміщеннями та іншим майном, успадковувати й заповідати його, а також мати інші майнові права.

Усім власникам житла забезпечуються однакові умови здійснен­ня своїх прав. Приватна власність на житло є рівноправна з іншими формами власності на житло. Держава створює однакові умови для її охорони й захисту. При цьому законодавством також передбача­ється захист прав громадян України як споживачів комунальних по­слуг. При порушенні наймодавцем, орендодавцем або підприєм­ством, що надає комунальні послуги, умов їх надання, передбачених договором, наймач (орендар), власник приватного житла має право  на зменшення розміру плати за відповідні послуги відповідно до За- кону України "Про захист прав споживачів". Боротьба із зловжи­ванням монопольним становищем здійснюється відповідно до Зако­ну України "Про захист від недобросовісної конкуренції".

Поняття: охорона та захист прав на житло

Одним із важливих показників охорони прав та законних інтере­сів громадян на житло є гарантованість захисту прав і законних ін­тересів наймачів і власників житла. У законодавстві немає визна­чення поняття "охорона" та "захист" житлових прав.

Необхідно зазначити, що дослідження цього поняття завжди по­сідало важливе місце в юридичній науці. При цьому погляди вчених на це поняття виявилися різними через наявність розбіжностей у тлумаченні понять "правова охорона" та "правовий захист". При- хильники однієї позиції пропонують розглядати правовий захист як систему юридичних норм, спрямованих на попередження правопо- рушень та усунення їх наслідків. Інші обмежують правовий захист

-427-

діяльністю суду щодо попередження правопорушення та відновлен­ня порушеного права. Правову охорону прав і законних інтересів громадян на житло в широкому значенні можна визначити, як взяту в єдності всю сукупність державно-правових (юридичних) заходів, з допомогою яких забезпечується правовий вплив на суспільні відно­сини, що склалися, направлений на забезпечення необхідних умов для захисту прав на житло.

Процес охорони реалізується через конкретні засоби державно­го впливу, реакції державних органів на прояви порушень прав гро­мадян, що реалізуються у правовій формі.

Охорона без захисту не може існувати самостійно, тому що за­хист проявляється тільки в моменти порушення встановленого ре­жиму охорони прав і законних інтересів громадян на житло. Право­ва охорона житлових прав громадян, не забезпечена реальним пра­вовим захистом, не може досягти основної мети — забезпечення прав і законних інтересів, які вона встановлює. А правовий захист як форма реалізації прав і законних інтересів громадян, спрямова­ний на поновлення порушених їхніх прав і законних інтересів.

Захист у сфері житла необхідно розглядати як передбачені зако­нодавством заходи, що здійснюються державними органами, з ви­знання порушення та поновлення цих прав і законних інтересів як наймачів державного житлового фонду, так і власників житла. За­хист також включає заходи, спрямовані на припинення правопору­шень і застосування до правопорушників передбачених законом за­ходів відповідальності. У ст. 6 Цивільного кодексу визначено, що за­хист цивільних прав здійснюється шляхом визнання цих прав; від­новлення становища, яке існувало до порушення права, і припинення дій, які порушують право; присудження до виконання обов'язку в натурі; компенсації моральної шкоди; припинення або зміни правовідношення; стягнення з особи, яка порушила право, завданих збитків, а у випадках, передбачених законом чи догово­ром, неустойки (штрафу, пені), а також іншими засобами, передба­ченими законом.

Тому правовий захист являє собою передбачені законом заходи відносно правопорушників, спрямовані на встановлення державни­ми органами юридичних фактів, що порушують законні права та ін­тереси громадян.

Захистом в суб'єктивному значенні слід розуміти правові (юри­дичні) можливості, надані окремому громадянинові для поновлення порушених прав або прав, які оспорюються. Право на захист з'явля­ється у суб'єкта тільки в момент порушення або оспорювання його права. Для захисту завжди притаманне те, що громадянин зверта-

428

ється до державних органів за захистом свого порушеного або оспо­рюваного права.

Захист права власності на житло здійснюється в передбаченому законом порядку, тобто шляхом застосування належної форми, за­собів і способів захисту. Для захисту застосовується юрисдикційна форма захисту, тобто діяльність уповноважених державних органів, які здійснюють комплекс організаційних заходів для захисту пору­шених прав. Суть цієї діяльності полягає у тому, що особа, інтереси якої порушені неправомірними діями посадових осіб, звертається за захистом до відповідних державних органів, уповноважених вжити необхідні заходи для поновлення порушеного права й припинити правопорушення.