Виселення без надання громадянам

Іншого жилого приміщення.

Порушення правил співжиття

Відповідно до правил ст. 98 ЖК наймача, що залишився прожи­вати в попередньому приміщенні (одночасно користуючись за дого­вором найму наданим приміщенням), слід вважати тимчасовим мешканцем, який не набуває права користування цим приміщенням незалежно від строку проживання в ньому і підлягає виселенню без надання іншого жилого приміщення.

Статті 116, 117 ЖК України передбачають інші випадки висе­лення з жилого приміщення без надання іншого.

-390-

Внаслідок систематичного руйнування або псування жилого приміщення, або використання його не за призначенням, що робить неможливим для інших проживання в одній квартирі чи в одному будинку, якщо заходи запобігання і громадського впливу виявилися безрезультатними.

Відповідно до пунктів 17, 18 Постанови Пленуму Верховного Су­ду України "Про деякі питання, що виникли в практиці застосуван­ня судами Житлового кодексу України" від 12 квітня 1985 р. за № 2, при вирішенні справ про виселення на підставі ст. 116 ЖК осіб, які систематично порушують правила співжиття і роблять не­можливим для інших проживання з ними в одній квартирі або бу­динку, слід виходити з того, що при триваючій антигромадській по­ведінці виселення винного може статися і при повторному порушен­ні, якщо раніше вжиті заходи попередження або громадського впли­ву не дали позитивних результатів. Маються на увазі, зокрема, заходи попередження за місцем роботи або проживання відповідача (незалежно від прямих вказівок з приводу можливого виселення).

Виходячи з офіційного характеру заходів запобігання й громад­ського впливу, які мають передувати виселенню наймача або членів його сім'ї на підставі ст. 116 ЖК без надання іншого жилого примі­щення, і відповідно до правила ст. 29 ЦПК про допустимість засобів доказування факт застосування заходів запобігання судами, проку­рорами, органами внутрішніх справ, виконавчими комітетами, інши­ми уповноваженими органами, а заходів громадського впливу — ор­ганами самоорганізації населення (будинкові, вуличні, квартальні комітети, товариські суди тощо), повинен підтверджуватися письмо­вими доказами.

Правила ст. 116 ЖК про виселення за неможливістю спільного проживання не поширюються на учасників спільної власності на жилі будинки чи квартири. У таких випадках захист прав цих осіб може здійснюватися іншими способами, передбаченими ст. 6 ЦК, наприклад, шляхом покладення зобов'язання усунути перешкоди в користуванні зазначеним майном, компенсувати моральну шкоду.

Відповідно до ст. 157 ЖК члена сім'ї власника (в тому числі ко­лишнього) може бути виселено у випадках, передбачених ч. 1 ст. 116 ЖК, а не у зв'язку з тим, що приміщення необхідне для про­живання самого власника.

Осіб, які підлягають виселенню без надання іншого жилого при­міщення за неможливістю спільного проживання, може бути зо­бов'язано судом замість виселення провести обмін займаного примі­щення на інше жиле приміщення, вказане заінтересованою в обміні стороною.

-391-

Такими, що самоуправно зайняли жиле приміщення, вважають­ся особи, які вселилися в нього самовільно без будь-яких підстав або незважаючи на заборону про вселення.

Виселення цих осіб пов'язано з відсутністю у них будь-яких підстав для зайняття жилої площі. Допускається виселення у поряд­ку визнання ордеру на вселенння в жиле приміщення не дійсним. Особу може бути виселено і у випадку визнання договору найму недійсним, якщо вселення в жиле приміщення попри закон було проведено без видачі ордеру. Загальним правилом для виселення встановлено судовий порядок, що є суттєвою гарантією житлових прав громадян.

Оскільки єдиною підставою для вселення є ордер, то заселення жилих приміщень без ордера, хоч і було рішення про надання цього приміщення, також має вважатися самоуправним. Але разом з тим слід враховувати, що вселення на жилу площу без ордера, але з ві­дома органів, що винесли рішення про надання жилого приміщення, або з дозволу відповідних посадових осіб не повинно вважатися са­моуправним. Укладений у цьому разі договір найму може бути ви­знаний судом недійсним, а виселення має проводитися на підставі ст. 117 Житлового кодексу.

' Довготривалість користування самоуправно зайнятим жилим приміщенням не надає особі будь-яких прав на нього. Але в окремих' випадках житлові органи фактично вступають у договірні відносини з особою, що самоуправно вселилася на жилу площу (відкривають їй особистий рахунок, приймають квартирну плату та плату за ко­мунальні послуги тощо).

Витрати, пов'язані з відселенням осіб, які самоуправно зайняли жиле приміщення, покладаються на них, а при виселенні громадян з будинків, які загрожують обвалом, — на виконавчі комітети чи державні адміністрації відповідних Рад, підприємства, установи, ор­ганізації.

Відповідно до ч. З ст. 11 ЦПК і правил ч. 1 ст. 117 ЖК особи, які займали жилі приміщення в будинках державного чи громад­ського житлового фонду і були в порядку поліпшення житлових умов без зняття з квартирного обліку поселені в сімейний гуртожи­ток за місцем роботи, в разі припинення трудових відносин не мо­жуть бути виселені без надання іншого жилого приміщення.

У разі визнання ордера на жиле приміщення недійсним в судо­вому порядку внаслідок неправомірних дій осіб, які одержали ордер, вони підлягають виселенню без надання іншого жилого приміщен­ня. Такими випадками є надання громадянином неправдивих відо­мостей про потребу у поліпшенні житлових умов (неправомірні

-392-

відомості про членів сім'ї, що включені в ордер, про розміри раніше займаної площі, яка послужила підставою для взяття на квартириний облік).

Якщо громадяни, зазначені в ордері користувалися жилим приміщенням у будинку державного або громадського житлового фонду, їм повинно бути надано жиле приміщення, яке вони раніше займали, або інше жиле приміщення.

У випадках визнання ордера на жиле приміщення недійсним внаслідок неправомірних дій службових осіб при вирішенні питання про надання жилого приміщення (порушення встановленого поряд­ку розгляду і вирішення питань про взяття громадян на квартирний облік і надання жилих приміщень, в тому числі з порушенням чер­говості і отримання житла, видачу ордера на жиле приміщення, право на яке зберігає інший громадянин, порушення прав наймачів на ізольоване житлове приміщення, що звільнилося у квартирі, порушення порядку заселення, неодержання ордера та не заселення квартири без поважних причин протягом місяця з дня видачі орде­ра) громадяни, зазначені в ордері, підлягають виселенню з наданням іншого жилого приміщення або приміщення, яке вони раніше за­ймали.

Визнання ордера недійсним з мотивів, що він виданий на зайня­те приміщення, може мати місце в тому разі, коли останнє було зай­нято правомірно. При визнанні ордера недійсним у зв'язку з вида­чею його на жиле приміщення, на яке мають право інші особи (в то­му числі на його заселення), особам, що одержали цей ордер, має надаватись інше жиле приміщення, яке за змістом ч. 2 ст. 117 ЖК повинно відповідати за розміром і благоустроєм наданому за ор­дером.

У інших передбачених ст. 117 ЖК випадках надається примі­щення, що відповідає санітарним і технічним вимогам.

                  Запитання для самоконтролю

Використані джерела

Житловий кодекс Української РСР

Рекомендована література

Жилищньїй кодекс Украинской ССР: Науч.-практич. комментарий / М. А. Голодний и др. — К.: Политиздат Украиньї, 1990.

Комментарий к Правилам учета граждан, нуждающихся в улучше-нии жилищньїх условий, и предоставлении им жильїх помеще-ний в Украинской ССР / М. А. Голодний и др. — К.: Политиз­дат Украиньї, 1989.

Золотарь В. А., Дятлов П. Н. Советское жилищное право. — К.: Льібидь, 1990.

Житлове законодавство України / Укл. М.К. Галянтич, Г.І. Кова­ленко. — К.: Юрінком Інтер, 1998.

Г.І. Коваленко, Н.Ф. Гравець. Ключові проблеми житлової полі­тики. — К.: ДАЖКГ Держбуду України, 2001.

Г.І. Коваленко. Приватна власність на житло: Закон і рішення. — К.: ДАЖКГ Держбуду України, 2001.

-394-

Розділ 12

Відповідальність за порушення житлового

законодавства. Порядок розгляду

і вирішення житлових спорів