Ордер на жиле приміщення. Правове значення ордера на вселення у квартири в будинках

Єдиною підставою для вселення в жиле приміщення державного житлового фонду є ордер. Він може бути виданий тільки на вільне жиле приміщення на підставі рішення про його надання у будинку державного чи громадського житлового фонду. Ордер дійсний про­тягом ЗО днів. Він носить персоніфікований характер і не може пе­редаватися іншим особам. Зазначений термін є пресічним і може бу­ти продовжений тільки при наявності поважних причин. Ордер вру­чається громадянинові, на ім'я якого він виданий, або за його дору­ченням іншій особі. При одержанні ордера пред'являються документи, що посвідчують особу: паспорти чи документи, що їх за­мінюють, усіх членів сім'ї, включених до ордера. При вселенні гро­мадянин здає ордер до житлово-експлуатаційної організації, одно­часно отримуючи при цьому паспорти всіх членів сім'ї з відміткою про виписку з попереднього місця проживання. У надане жиле при-

-114-

міщення переселяються члени сім'ї, які включені в ордер і які дали письмове зобов'язання про переселення в це приміщення.

Ордер — це по суті правоустановчий документ індивідуального характеру, що видається виконавчим органом місцевої ради, до ком­петенції якого входить прийняття рішення про надання житла та ви­дача документа, який є єдиною правовою підставою на вселення громадянина особисто або з його сім'єю у жиле приміщення. З од­ного боку, він породжує адміністративно-правові відносини між ви­конавчим органом ради і житлово-експлуатаційною організацією, куди він здається, а з другого — цивільні правові відносини між гро­мадянином і зазначеним ЖЕКом, який зобов'язаний укласти з ним договір найму жилого приміщення.

І ті, й інші відносини породжує саме ордер, а не рішення, що ле­жить в його основі. Згідно з рішенням про надання громадянину житла у виконавчому органі ради і громадянина ніяких правових зо­бов'язань не виникає. Окрім того, громадянин тільки на підставі та­кого рішення не вправі вимагати здійснення будь-яких дій щодо на­дання йому приміщення, вказаного у рішенні.

Законом не передбачено суб'єктивного цивільного права грома­дянина вимагати видачі ордера на надане йому приміщення. Але у разі відмови уповноваженого виконавчого органу відповідної ради у видачі ордера суд вправі вирішувати спори про видачу ордера на жиле приміщення, яке надається за спільним рішенням адміністрації і профспілкового комітету з наступним повідомленням виконавчого органу про рішення відносно надання жилого приміщення для засе­лення. Але до видачі ордера рішення про надання жилого приміщен­ня може бути в односторонньому порядку переглянуто органом, який його виніс, якщо для цього з'являться правові підстави, на­приклад у випадках, коли і сам ордер може бути визнаний недійсним.

У члена сім'ї наймача, включеного до ордера на заселення жи­лого приміщення, право користування останнім виникає у зв'язку із включенням до ордера, а не у зв'язку із вселенням у це приміщення. Тому в разі невселення в приміщення без поважних причин у стро­ки, передбачені ст. 71 ЖК, ця особа визнається судом такою, що втратила, а не такою, що не набула право на користування наданим на сім'ю жилим приміщенням.

Положення п. 65 Правил обліку громадян, які потребують поліп­шення житлових умов, передбачає можливість перегляду рішення про надання жилих приміщень у разі виявлення обставин, що не бу­ли відомі при його прийнятті, до видачі ордера і не виключають

-115-

можливості його перегляду з підстави відмови наймача від одержан­ня ордера на жиле приміщення.

Включення за заявою наймача до ордера при поліпшенні житло­вих умов осіб, які не давали згоди на звільнення жилого приміщен­ня, і подання відомостей, що не відповідають дійсності про потребу в поліпшенні житлових умов визначених ст. 59 ЖК тягне визнання ордера недійсним з наслідками, передбаченими ч. 1 ст. 117 Житло­вого кодексу.