Органи самоорганізації населення

Становлення нових органів самоорганізації населення перебуває у початковій стадії. Законодавча база зумовлює тільки загальні принципи функціонування місцевих органів самоврядування. Потре­би в житлі задовольнялися у вигляді можливості громадянина стати на чергу для поліпшення житлових умов в рамках трудових колек­тивів з урахуванням трудового стажу та кількості членів сім'ї. І ли­ше після цього такі родини мали право на отримання житла в будин­ках державного і громадського житлового фондів та житлово-буді­вельних кооперативів. А окремим особам за їх бажанням надавали­ся земельні ділянки під забудову житла. Все інше вважалося нераціональним.

Останнім часом за рахунок бюджетних асигнувань будується ли­ше невеликий відсоток державного житлового фонду, недостатня кількість коштів виділяється і на фінансування утримання житла. З'явилися приватні будівельні організації, ремонтно-будівельні під­приємства, які зводять житло, що відповідає міжнародним стандар­там, має великий різноманітний набір варіантів квартир. Таке жит­ло зручне, комфортне, але, на жаль, доступне лише незначним вер­ствам населення.

Щоб створити умови для участі мешканців у вирішенні окремих питань місцевого значення, задоволення культурних, соціальних, побутових та інших потреб шляхом сприяння у наданні їм відповід­них послуг та реалізації розвитку відповідної території, на якій вони проживають, 11 липня 2001 р. Верховною Радою України був прийнятий Закон України "Про органи самоорганізації населення". Цей закон визначає правовий статус, порядок організації та діяльність органів самоорганізації населення — представницьких органів, що створюються мешканцями, які на законних підставах проживають на території села, селища, міста або їх частин. Органами самоорга­нізації є будинкові, вуличні, квартальні комітети, комітети мікрора­йонів, комітети районів у містах, сільські та селищні комітети, що співпрацюють з органами місцевого самоврядування.

Територія на якій діють органи самоорганізації населення визна­чається рішенням відповідної ради, що дала дозвіл на створення: сільського, селищного комітету — в межах території села, селища, якщо його межі не співпадають з межами діяльності сільської се­лищної ради; вуличного, квартального комітету — в межах терито­рії кварталу, кількох, однієї вулиці або її частини з прилеглими про­вулками в місцях індивідуальної забудови; комітету мікрорайону — в межах території окремого мікрорайону чи житлово-експлуатацій­ної організації в містах; будинкового комітету в місті — в межах бу­динку чи кількох будинків державного чи громадського житлового фонду, чи фонду житлово-будівельних кооперативів; комітету райо­ну в місті — в межах одного або кількох районів у місті, якщо його межі не співпадають з межами діяльності районної у місті ради.

З ініціативою про створення органу самоорганізації до ради мо­жуть звернутися збори чи конференція жителів за місцем прожи­вання за умови, якщо в них брало участь чи було представлено не менше половини мешканців відповідної території, які мають право голосу. На цих зборах обирається ініціативна група, яка представ­ляє інтереси мешканців. Вона подає до ради заяву про створення ор­гану самоорганізації, протокол зборів чи конференції про ініціюван­ня створення органу із зазначенням основних напрямів діяльності та список учасників зборів за місцем проживання, де зазначено прізвище, ім'я, по батькові, рік народження, серія і номер паспорта та домашня адреса кожного учасника зборів.

Дозвіл на створення органу самоорганізації населення надається відповідною місцевою радою.

Житлові права і обов'язки громадян