Поняття і склад земель населених пунктів

Землі, зайняті населеними пунктами, призначені для розміщення міст, селищ, сільських населених пунктів. Землями населених пунктів є всі землі в межах сільських селищних міських насе­лених пунктів.

Всі населені пункти підрозділяють на кілька типів. В основу їх класифікації покладені наступні критерії: чисельність на­селення, науково-виробнича спеціалізація населеного пунк­ту, значення населеного пункту в системі розселення насе­лення і адміністративно-територіальній будові країни.

Населені пункти діляться на міські (міста, селища місько­го типу) й сільські.

Смуга населеного пункту. Ці землі обме­жуються від інших категорій земель єдиного земельного фонду встановленням їх адміністративних кордонів, а саме міської, селищної, сільської смуги. Міська смуга є зовнішньою межею міста, що відокремлює його землі від прилеглих земель інших категорій (сільськогосподарського призначення, лісового фонду тощо). Значення цієї смуги полягає в тому, що вона не тільки відділяє землі міст, селищ міського типу, сільських населе­них пунктів, а і є кордоном даного населеного пункту як адміністративно-територіальної одиниці, в межах якої здійснюється компетенція міських, селищних, сільських Рад, та їх виконкомів в області регулювання земельних відносин на підвідомчій їм території.

Види земель населених пунктів та загальна характеристика їх правового режиму. Землі населених пунктів (міст, селищ міського типу, сільських населених пунктів) — одна із скла­дових частин єдиного земельного фонду. Ця категорія земель є територіальною базою для забудови житловими, комуналь­но-побутовими, промисловими, транспортними та іншими будівлями та спорудами в цілях задоволення житлово-кому­нальних, культурно-побутових та інших потреб населення, що проживає на цій території.  

Землі населених пунктів за своїм цільовим призначенням не однорідні.

До їх складу входять: землі міської, селищної та сільської забудови; землі загального користування; землі сільськогосподарського призначення та інші угід­дя; землі природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення; землі, зайняті міськими лісами; землі промисловості, транспорту, зв'язку та іншого призначення.

Складові частини земель населених пунктів мають різне цільове призначення. Але правовий режим всіх цих видів зе­мель призначений основній задачі — обслуговування різного роду потреб населеного пункту.

Землі міської, селищної та сільської забудови — найбільш важ­лива частина земель населених пунктів. До них відносяться землі, забудовані або які підлягають забудові житловими, культурно-побутовими, адміністративними, діловими, ви­робничими, складськими, релігійними та іншими будівлями та спорудами. Ці землі надаються підприємствам, устано­вам і організаціям для будівництва і експлуатації промисло­вих, виробничих, житлових, культурно-побутових, релігій­них та інших будівель і споруд, а також громадянам для інди­відуального житлового будівництва.

Землі загального користування у містах, селищах і сільських населених пунктах складаються із земель, які використову­ються як шляхи сполучення (площі, вулиці, провулки, про­їзди, проїжджі частини, набережні), для задоволення куль­турно-побутових потреб населення (парки, лісопарки, скве­ри, сади, бульвари, водоймища, пляжі), полігонів для захоронення неутилізованих промислових відходів, полігонів побутових відходів і сміттєпереробних підприємств та інших земель, що призначені для задоволення потреб міста, сели­ща, сільського населеного пункту. На цих землях здійснюється право загального землекористування і більша їх частина не надана конкретним організаціям.

Планування використання земель населених пунктів

В основі правового регулювання використання земель населе­них пунктів лежить принцип планування.

Відповідно до Закону України від 20 квітня 2000 р. №1699 "Про планування і забудову територій", планування територій - це процес регулювання використання територій, який полягає у створенні та впровадженні містобудівної документації, ухваленні та реалізації відповідних рішень.

Згідно з Земель­ним кодексом всі землі міст, селищ, сільських населених пунктів використовуються  за їх проектами планіровки та забудови і планів земельно-господарського уст­рою. Проекти планіровки та забудови міст, селищ, сільських населених пунктів визначають основні напрямки викорис­тання  земель для промислового, житлового та іншого бу­дівництва, благоустрою та розміщення місць відпочинку на­селення.

План земельно-господарського устрою населеного пункту складається на основі генерального плану цього населеного пункту і затверджується відповідною місцевою Радою народ­них депутатів. План земельно-господарського устрою може виконуватись як розділ генерального плану населеного пун­кту і затверджуватись в його складі.

План земельно-господарського устрою може використову­ватись для обгрунтування, розробки і подальшого плануван­ня на землях населеного пункту необхідного обсягу організа­ційних та інженерно-технічних заходів по освоєнню, поліп­шенню якості земель, їх раціональному використанню, охо­роні та захисту від руйнівних процесів тощо.  

Планування територій здійснюється на загальнодержавному, регіональному і місцевому рівнях.

Планування територій виконується відповідними органами державної влади та органами місцевого самоврядування.

Планування і забудова окремих земельних ділянок, що належать на праві власності чи праві користування, здійснюється їх власниками або користувачами у встановленому законодавством порядку.

Рішення органів виконавчої влади і органів місцевого самоврядування з питань забудови та іншого використання територій, вибору, вилучення (викупу) і надання земельних ділянок для містобудівних потреб приймаються в межах, визначених законом відповідно до містобудівної документації за погодженням з спеціально уповноваженими органами з питань містобудування та архітектури.

Рішення органів виконавчої влади і місцевого самоврядування з питань забудови та іншого використання територій, прийняті в межах повноважень, визначених законом, є обов'язковими для суб'єктів містобудування.

Землі міст

До складу земель міста належать всі землі в межах міста (землі міської забудови, землі загального користування, землі сільськогосподарського використання та інші угіддя, землі, зай­няті міськими лісами, парками, землі залізничного, водного, по­вітряного, трубопроводного транспорту, гірничої промисловості та ін.).

Міська смуга є зовнішньою межею міста, шо відокрем­лює його землі від прилеглих земель інших категорій (сільськогосподарського призначення, лісового фонду тощо). Межа міста визначається проектом планіровкн та забудови міста або техніко-економічним обгрунтуванням розвитку міста. Вона встановлюється і змінюється в порядку, шо виз­начається Верховною Радою України.

Включення земельних ділянок до меж міста не тягне за со­бою припинення права власності і права користування цими ділянками, якщо не буде проведено їх вилучення (викуп) відповідно до законодавства.

Порядок землеустрою території міст, надання та вилучен­ня земельних ділянок і умови використання земель міста здійснюється відповідно до проектів планіровки й забудови міста.

Всі землі міста перебувають у віданні міської Ради та її виконкому, органи комунального господарства якого здійснюють безпосереднє управління земля­ми міста.

Основними функціями державного управління землями міст є: відведення та вилучення земель; державна реєстрація землекористувань і облік земель; контроль та використання землі; вирішення земельних спорів.

Всі міські землі використовуються органами комунального господарства, підприємствами, організаціями, громадянами або надаються в безплатне громадське користування. Юри­дичною підставою для цього є акт про відведення земельної ділянки або договір. Окремі землі загального користування (наприклад, вулиці, сквери тощо) використовуються без оформлення їх актом.