Землі транспорту, зв'язку та іншого призначення

Землями транспорту, зв 'язку та іншого призначення визна­ються землі, надані в користування підприємствам і організа­ціям залізничного, автомобільного, морського, внутрішнього вод­ного, повітряного та трубопровідного транспорту, а також підприємствам і організаціям, що здійснюють експлуатацію ліній електропередач та зв 'язку.

Землі, надані транспорту, перебувають у розпорядженні відповідного відомства і обслуговують:

1) технічно-експлуа­таційні;

2) комерційно-експлуатаційні;

 3) господарські;

4) житлово-будівельні;

потреби відповідних видів транспорту, зв'язаних з утриманням, реконструкцією, розвитком і удос­коналенням шляхів сполучення.

Розміри земельних ділянок, що надаються для вказаних цілей, визначаються відповідно до затверджених у встанов­леному порядку норм і проектно-технічної документації, а відведення ділянок провадиться з урахуванням черговості їх освоєння.

Землі транспорту використовуються відповідними органа­ми транспорту безпосередньо або надаються у смузі відве­дення на договірних засадах в користування іншим відом­ствам і організаціям, в першу чергу: а) для будівництва під'їздних шляхів, трубопроводів, тощо, б) під склади і організацію складських приміщень, в) для задоволення житлових, будівельних, господарських і культурних потреб робіт­ників і службовців транспорту, г) для обслуговування по­треб пасажирського руху.

До земель залізничного транспорту належать землі смуг відведення залізниць під залізничним полотном та його облаштуванням, станціями з усіма будівлями і спорудами енергетичного, локомотивного, вагонного, колійного, вантажного і пасажирського господарства, сигналізації та зв'язку, водопостачання, каналізації; під захисними та укріплювальними насадженнями, службовими, культурно-побутовими будівлями та іншими спорудами, необхідними для забезпечення роботи залізничного транспорту.

Для забезпечення безпеки руху і експлуатації транспорт­них засобів, безпеки населення, нормальної експлуатації інженерних споруд залізниці зобов'язані дотримуватися по­рядку використання смуги відведення, утримувати земельні ділянки в межах смуги відведення способами, які не повинні наносити шкоду землі як природному об'єкту.

Землі, що використовуються водним транспортом, поділяються на дві категорії:

1) землі, закріплені за органами річкового флоту (пристанські території, землі під затонами, суднобудівельними заводами, соціально-культурними установами тощо); на них поширюється правовий режим земель несільськогосподарського призначення;

2) землі берегової смуги, що мають своєрідне правове ста­новище, яке полягає в тому, що вони переважно не вилуча­ються у землекористувачів, але характеризуються певними обмеженнями прав останніх в інтересах судноплавства.

Землі цивільного повітряного флоту складаються із земель, зайнятих аеродромами, різними технічними спорудами, аеро­маяками, вишками, заводами, майстернями, житловими і службовими будинками, культурно-побутовими приміщен­нями, льотними школами тощо.

Відповідно до ст. 71 Земельного кодексу України, до земель автомобільного транспорту належать землі під спорудами та устаткуванням енергетичного, гаражного і паливороздавального господарства, автовокзалами, автостанціями, лінійними виробничими спорудами, службово-технічними будівлями, станціями технічного обслуговування, автозаправними станціями, автотранспортними, транспортно-експедиційними підприємствами, авторемонтними заводами, базами, вантажними дворами, майданчиками контейнерними та для перечеплення, службовими та культурно-побутовими будівлями й іншими об'єктами, що забезпечують роботу автомобільного транспорту.

До земель дорожнього господарства належать землі під проїздною частиною, узбіччям, земляним полотном, декоративним озелененням, резервами, кюветами, мостами, тунелями, транспортними розв'язками, водопропускними спорудами, підпірними стінками і розташованими в межах смуг відведення іншими дорожніми спорудами та обладнанням, а також землі, що знаходяться за межами смуг відведення, якщо на них розміщені споруди, що забезпечують функціонування автомобільних доріг, а саме:

а) паралельні об'їздні дороги, поромні переправи, снігозахисні споруди і насадження, протилавинні та протисельові споруди, вловлюючі з'їзди;

б) майданчики для стоянки транспорту і відпочинку, підприємства та об'єкти служби дорожнього сервісу;

в) будинки (в тому числі жилі) та споруди дорожньої служби з виробничими базами;

г) захисні насадження.

Статті 75 і 76 Земельного кодексу встановлюють, що до земель зв'язку належать земельні ділянки, надані під повітряні і кабельні телефонно-телеграфні лінії та супутникові засоби зв'язку.

Землі зв'язку можуть перебувати в державній, комунальній та приватній власності.

Уздовж повітряних і підземних кабельних ліній зв'язку, що проходять поза населеними пунктами, а також навколо випромінювальних споруд телерадіостанцій та радіорелейних ліній встановлюються охоронні зони.

Землями енергетичної системи визнаються землі, надані під електрогенеруючі об'єкти (атомні, теплові, гідроелектростанції, електростанції з використанням енергії вітру і сонця та інших джерел), під об'єкти транспортування електроенергії до користувача.

    Землі енергетичної системи можуть перебувати в державній, комунальній та приватній власності.

Уздовж повітряних і підземних кабельних ліній електропередачі встановлюються охоронні зони.  

Землі для потреб оборони

Землями для потреб оборони визнаються землі, надані для роз­міщення та постійної діяльності військових частин, установ, військово-навчальних закладів, підприємств і організацій Збройних Сил України, внутрішніх військ інших військових формувань .

Землі надаються в користування військовим частинам для спеціальних цілей. Військова частина, яка одержала землю зобов'язана використати її за прямим призначенням, визна­ченим актом відведення. Міністерство оборони не має права змінювати цільове призначення наданої земельної ділянки. Військовим частинам дозволено, за певних обставин, при умові, що це не зашкодить бойовій підготовці військ і збере­женню військової таємниці, надавати сільськогосподарським підприємствам землі полігонів, аеродромів, та інших об'єктів для сінокосіння, випасу худоби, посівів сільськогосподарсь­ких культур. Таке використання має тимчасовий характер. Відводити зі складу земель спеціального призначення приса­дибні ділянки, городи, сади тощо не дозволяється.

Для землекористувачів військових частин встановлено на суміжних ділянках особливі режими обмеження землекорис­тування: а) заборонений район — територія до 5 км навколо зовнішньої огорожі деяких військових складів. Земельні ділян­ки в межах забороненого району залишаються в користу­ванні сільськогосподарських підприємств, окремих громадян, але з певним обмеженням (забороняється ставити будь-які споруди, що можуть бути загрозою для складів); б) заборон­на зона — територія з особливим режимом користування, зміст якого залежить від характеру об'єкта.

Існує два види заборонних зон:

1) всередині земельних ділянок, зайнятих оборонними об'єктами;

2) на суміжних землекористуваннях (зовнішні оборонні зони).

Загальним обмеженням в межах зовнішніх оборонних зон є заборона ставити будь-які будівлі, споруди, проводити будь-які земельні роботи, прокладати електролінії, будувати водопроводні й каналізаційні мережі, будувати чи знищувати шляхи і переправи, насаджувати чи знищувати насадження тощо.

Порядок надання земель для потреб оборони визначається законодавством України.