Правовий режим земель річкового транспорту

Поняття земель річкового транспорту визначається ст. 70 ЗКУ через їх склад:

«До земель річкового транспорту належать землі під:

а) портами, спеціалізованими причалами, пристанями і затонами з

усіма технічними спорудами та устаткуванням, що обслуговують річковий транспорт;

б) пасажирськими вокзалами, павільйонами і причалами;

в) судноплавними каналами, судноплавними, енергетичними та гідротехнічними спорудами, службово-технічними будівлями;

г) берегоукріплювальними спорудами й насадженнями;

т) вузлами зв’язку, радіоцентрами і радіостанціями;

д) будівлями, береговими навігаційними знаками та іншими спорудами для обслуговування водних шляхів, судноремонтними заводами, ремонтно-експлуатаційними базами, майстернями, судноверфями, відстійно-ремонтними пунктами, складами, матеріально-технічними базами, інженерними мережами, службовими та культурно-побутовими будівлями, іншими об´єктами, що забезпечують роботу річкового транспорту.»

Аналогічне визначення вміщене до ч. 1 ст. 28 ЗУ «Про транспорт». Ч. 2 цієї статті передбачає влаштування берегових смуг водних шляхів. Щодо правового режиму берегових смуг див. тему «Правовий режим земель водного фонду».

Правовий режим земель автомобільного транспорту та дорожнього господарства

За даними Державної служби автомобільних доріг України, станом на 2009 р. в Україні було 169502 км автомобільних доріг.

Згідно зі ст. 71 ЗКУ,

«1. До земель автомобільного транспорту належать землі під спорудами та устаткуванням енергетичного, гаражного і паливороздавального господарства, автовокзалами, автостанціями, лінійними виробничими спорудами, службово-технічними будівлями, станціями технічного обслуговування, автозаправними станціями, автотранспортними, транспортно-експедиційними підприємствами, авторемонтними заводами, базами, вантажними дворами, майданчиками контейнерними та для перечеплення, службовими та культурно-побутовими будівлями й іншими об’єктами, що забезпечують роботу автомобільного транспорту.

2. До земель дорожнього господарства належать землі під проїзною частиною, узбіччям, земляним полотном, декоративним озелененням, резервами, кюветами, мостами, тунелями, транспортними розв’язками, водопропускними спорудами, підпірними стінками і розташованими в межах смуг відведення іншими дорожніми спорудами та обладнанням, а також землі, що знаходяться за межами смуг відведення, якщо на них розміщені споруди, що забезпечують функціонування автомобільних доріг, а саме:

а) паралельні об’їзні дороги, поромні переправи, снігозахисні споруди і насадження, протилавинні та протисельові споруди, вловлюючі з"їзди;

б) майданчики для стоянки транспорту і відпочинку, підприємства та об’єкти служби дорожнього сервісу;

в) будинки (в тому числі жилі) та споруди дорожньої служби з виробничими базами;

г) захисні насадження.»

Аналогічні положення вміщені до ст. 31 ЗУ «Про транспорт». Вони мають, по суті, суто класифікаційне значення, оскільки ніяк не впливають на правовий режим відповідних земельних ділянок.

Основними користувачами земельних ділянок автомобільного транспорту та дорожнього господарства є служби автомобільних доріг в областях та Автономній Республіці Крим (т. зв.«облавтодори»).

Розміри, конфігурація та правовий режим земельних ділянок, що відводяться для лінійної частини автомобільних доріг, визначаються ДБН В.2.3-16-2007 «Споруди транспорту. Норми відведення земельних ділянок для будівництв (реконструкції) автомобільних доріг» (наказ Мінрегіонбуду від 17.07.2007 № 102). Структура та правовий режим земельних ділянок автомобільних доріг також певною мірою визначаються ДБН В.2.3-4-2000 «Споруди транспорту. Автомобільні дороги»1085.

Певні особливості правового режиму земель автомобільного транспорту та дорожнього господарства встановлені Єдиними правилами ремонту і утримання автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, правил користування ними та охорони, затвердженими ПКМ від 30.03.1994 № 198. Зокрема, специфічні обов´язки землевласників та землекористувачів з утримання земельних ділянок в межах смуги відведення (відчуження) автомобільних доріг передбачені п. п. 24, 25 Правил.

N8. Певними особливостями характеризується правовий режим земель міжнародних автомобільних транспортних коридорів. На думку В. В. Бондара, що здійснив дослідження цього режиму, земельна ділянка міжнародного транспортного коридору - це «частина земної поверхні у межах території України, яка знаходиться в державній власності і використовується для організації автомобільних шляхів сполучення між різними державами і на якій розміщуються об’єкти транспортної інфраструктури з метою забезпечення раціонального економічно збалансованого використання землі при експлуатації автомобільного транспорту в міжнародних перевезеннях».