Правовий режим земель промисловості

Станом на 01.01.2006 землі промисловості складають 194,5 тис. га1075.

Поняття земель промисловості визначається ч. 1 ст. 66 ЗКУ:

«1. До земель промисловості належать землі, надані для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд промислових, гірничодобувних, транспортних та інших підприємств, їх під різних шляхів, інженерних мереж, адміністративно-побутових будівель, інших споруд.»

Надмірна землеємність склалася у гірничодобувній промисловості - на кожен мільйон умовних одиниць капіталовкладень припадає 42,9 га землі, у промисловості кольорових металів - 30, чорних металів - 23,9, у вугледобувній промисловості - 12,9 га. У чорній металургії і теплоенергетиці понад 40 % території займають шламонакопичувачі та інші об´єкти для захоронения відходів виробництва. На 01.01.2005 151,1 тис га земель віднесено до порушених (з них не використовуються у виробництві 53,3 тис. га), з яких майже 83 % порушено в процесі розробки покладів рудних і нерудних копалин, їх переробки, проведення геологорозвідувальних робіт1076.

Відповідно до ч. З ст. 66 ЗКУ,

«3. Розміри земельних ділянок, що надаються для зазначених цілей, визначаються відповідно до затверджених в установленому порядку державних норм і проектної документації, а відведення земельних ділянок здійснюється з урахуванням черговості їх освоєння.»

Розміри та внутрішнє зонування земельних ділянок промислових підприємств визначаються проектною документацією на підставі СНиП И-89-80 «Генеральні плани промислових підприємств», де, зокрема, визначаються нормативи мінімальної щільності забудови, що впливає на площу необхідної земельної ділянки, передбачається функціональне зонування території «з урахуванням технологічних зв’язків, санітарно-гігієнічних та протипожежних вимог, вантажообігу та видів транспорту» (п. 3.3. та ін.), визначаються конфігурація забудови (п. 3.22.), відстані між будівлями (п. п. 3.25., 3.26., таблиці 1-4 та ін.) тощо.

Зокрема, п. 3.8. норм і правил передбачено виділення на майданчику підприємства таких зон: (а) передзаводської (за межами огорожі чи умовної межі підприємства), (б) виробничої, (в) підсобної, (г) складської. На території промислового вузла виділяються зони (д) громадського центра, (е) майданчиків підприємств, (є) загальних об´єктів допоміжних виробництв і господарств. Поділ на зони допускається уточнювати з урахуванням конкретних умов підприємства.

Зовнішнє зонування земель, прилеглих до ділянок промислових підприємств, а саме, встановлення навколо підприємств санітарно-захисних зон, здійснюється на підставі Державних санітарних правил планування та забудови населених пунктів, затверджених наказом МОЗ України від 19.06.1996 № 173 (замінили СН 245-71 «Санітарні норми проектування промислових підприємств», затверджені Державним комітетом Ради Міністрів СРСР у справах будівництва ще 05.11.1971).

Відповідно до санітарної класифікації підприємств, виробництв та споруд (Додаток 4 до Правил), встановлюється 5 класів небезпечності підприємств (І клас - найбільш небезпечні підприємства, виробництва та споруди), відповідно до яких санітарно-захисна зона складає від 50 до 3000 м.

Закон не передбачає обмежень щодо кола суб´єктів, що можуть мати на праві власності або праві користування землі промисловості (див., зокрема, ч. 2 ст. 66 ЗКУ).

Проблема. За «радянських часів» існувала практика влаштування промислових підприємств на земельних ділянках, відведених у користування

іншим землекористувачам - у смугах відведення залізниць, шосейних доріг, і навіть на землях сільськогосподарського призначення (йдеться про міжколгоспні підприємства). їхнє землекористування ніяк не оформлювалося, що сьогодні породжує численні конфлікти та суперечки.

Правовий режим земель транспорту

Станом на 01.01.2006 підприємствам та організаціям транспорту надано 654,7 тис. га земель.

Згідно із ч. 1 ст. 67 ЗКУ, «1. До земель транспорту належать землі, надані підприємствам, установам та організаціям залізничного, автомобільного транспорту і дорожнього господарства, морського, річкового, авіаційного, трубопровідного транспорту та міського електротранспорту для виконання покладених на них завдань щодо експлуатації, ремонту і розвитку об´єктів транспорту»

Аналогічне визначення наведене у ч. 1 ст. 11 ЗУ «Про транспорт». Україна має розгалужену мережу автомобільних доріг та одну з найпотужніших у Європі залізничну мережу. Мережа газопроводів досягає 17 тис. км, нафтопроводів - 70 тис. км. Землі транспорту в цілому займають 661,1 тис. га.

Землі транспорту, в свою чергу, поділяються на види в залежності від виду транспорту.