Правовий режим несільськогосподарських угідь

До процесу паювання не були залучені несільськогосподарські угіддя743, передані у колективну власність. Ці землі складають величезну площу - більше 200 тис. га744. Більш того, ці землі - «хребет» земель сільськогосподарського призначення, оскільки вони призначені для розміщення інфраструктури сільськогосподарського виробництва.

Законодавство про паювання (Укази Президента України «Про невідкладні заходи щодо прискорення земельної реформи у сфері сільськогосподарського виробництва» від 10.11.1994 № 666/94, «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» від 08.08.1995 № 720/95) не містило положень про долю несільськогосподарських угідь КСП. Враховуючи, що після прийняття Указу Президента України від 03.12.1999 № 1529/99 «Про невідкладні заходи щодо прискорення реформування аграрного сектора економіки» в своїй переважній більшості КСП були ліквідовані або реорганізовані, у правовому регулюванні режиму таких несільськогосподарських угідь утворилася прогалина.

Основними варіантами визначення долі несільськогосподарських угідь стали наступні.

1. У деяких випадках несільськогосподарські угіддя вважалися такими, що наслідували долю будівель і споруд, розташованих на них (обґрунтуванням такої практики було посилання на ст. 30 ЗКУ в ред. 1992 року та ст. 377 ЦКУ).

2. В інших випадках долю угідь вирішували збори власників земельних часток (паїв), обґрунтуванням чому була ст. 30 чинного ЗКУ.

3. Чи не найпоширенішим варіантом стало визнання несільськогосподарських угідь державною власністю з моменту припинення діяльності КСП або з моменту прийняття Конституції України чи ЗКУ (які не згадують про колективну власність). Керуючись таким підходом, несільськогосподарськими угіддями почали розпоряджатися органи державної влади та місцевого самоврядування.

4. У правовій доктрині висловлювалася і думка, за якою до відносин щодо земель, переданих свого часу до колективної власності, слід застосовувати положення про спільну власність на земельні ділянки (ст. ст.. 86-89 ЗКУ)745. На практиці існують випадки (зокрема, у Рівненській області) передачі несільськогосподарських угідь у спільну сумісну власність громадянам - суб´єктам права на земельну частку (пай) за проектами відведення. При цьому вважається, що земельні ділянки надаються із земель запасу державної власності.

5. В окремих випадках відбувався перехід права власності на несільськогосподарські угіддя до юридичних осіб - правонаступників реформованих сільськогосподарських підприємств.

6. Державний комітет України по земельних ресурсах висловив рекомендацію щодо передачі права розпорядження земельними ділянками, зайнятими об´єктами нерухомості, загальним зборам співвласників, або громадським організаціям - об´єднанням співвласників майнових паїв.

Жоден із підходів не став безспірним та загальновизнаним, відсутня і будь-яка система у їх застосуванні. На думку автора, визначення правового режиму несільськогосподарських угідь залежить від того, чи КСП (1) було ліквідовано (і коли - (1.1) до набрання чинності чинним ЗКУ, чи (1.2) після цього), чи (2) воно було реорганізовано, чи (3) воно продовжує існувати. Окремо на правовий режим угідь впливає наявність на земельних угіддях об´єктів нерухомого майна, і факт їх відчуження (а) до 01.01.2002 року (під час дії ст. 30 ЗКУ в ред. 1992 року) або (б) після 01.01.2004 року (під час дії ст. 377 ЦКУ). Необхідно також враховувати можливість того, що об´єкти нерухомості, що колись існували, зруйнувалися (досить поширена ситуація).

Враховуючи специфічність, складність і неоднозначність питання про правову долю несільськогосподарських угідь, переданих свого часу у колективну власність сільськогосподарських підприємств, вони детально нами у цьому виданні не розглядатимуться.