Класифікація правових титулів землекористування

Доктринальних класифікацій правових титулів землекористування існує досить багато. Виділяють класифікації за:

• цільовим призначенням земельної ділянки, що використовується: (1) право с/г землекористування, (2) право несільськогосподарського землекористування. Можлива також більш детальна класифікація відповідно до категорій земель (ст. 19 ЗКУ), виду угідь в межах однієї категорії земель;

• суб´єктам права землекористування: право землекористування громадян, іноземних громадян, осіб без громадянства, різних видів юридичних осіб тощо;

• за обсягам повноважень користувача: (1) повне та (2) неповне (подібний поділ права користування існував у правовій доктрині дореволюційної Росії)638. До «повного» права землекористування слід відносити користування на підставі правового титулу, що виключає користування земельною ділянкою іншими особами на іншому «повному» праві, у тому числі власником (право постійного користування, оренда, емфітевзис, суперфіцій), обсяг користування за «повного» права дорівнює обсягу користування власника. До «неповного» права землекористування слід відносити право землекористування, що може «співіснувати» із «повним» і тим більше «неповним» правом користування - наприклад, право загального землекористування, право використання земельних ділянок для проведення розвідувальних робіт, право земельного сервітуту тощо;

• термінам користування: (1) постійне - без заздалегідь встановленого строку; (2) право тимчасового землекористування. Зокрема, відповідно до ст. 19 Закону «Про оренду землі» термін договору оренди земельної ділянки визначається за погодженням сторін, але не більше як на 50 років. У свою чергу, оренда як різновид права тимчасового користування поділяється на короткострокову (до 5 років) та довгострокову (понад 5 років) - ч. 4 ст. 93 ЗКУ;

• платністю: оплатне/безоплатне;

• ступенем захисту та пріоритетом: речове або зобов´язальне. Речові права, на відміну від зобов´язальних, характеризуються тим, що вони (а) мають абсолютний характер, (б) своїм предметом мають індивідуально визначену річ, (в) характеризуються «правом слідування» та (г) похідні, залежні від права власності як основного речового права. Виділяють також таку ознаку речових прав, як їх пріоритет перед зобов´язальними;

• відношенням до права власності: (1) первинне (наприклад, оренда); (2) вторинне (наприклад, суборенда, т. з. «службове користування», що було передбачено законодавством про різні види транспорту тощо і зберігається сьогодні як «залишкове явище»).

Існують й інші критерії класифікації права користування.