Публічний виступ як важливий засіб комунікації переконання. Види публічного мовлення

Публічний виступ – один з видів усного ділового спілкування. Залежно від змісту, призначення, сповособу проголошення та обставин спілкування виділяють такі основні жанри публічних виступів:

1. Громадсько-політичні промови (лекції на громадсько-політичні теми, виступи на мітингах, на виборах, звітні доповіді, політичні огляди);

2. Академічні промови (наукової доповідв, навчальні лекції, наукові дискусії);

3. Промови з нагоди урочистих зустрічей (ювілеї, промови, вітання, тости).

Кожен з перелічених видів має призначення, тобто переслідує певну мету –  проінформувати, переконати чи створити настрій у відповідної аудиторії. Інформативними бувають найчастіше доповіді, лекції. Будуються вони за схемою: що, для чого, як, у який спосіб. У вступі викладається проблема, окремі її складові; виклад розвивається від простого до складного. Закінчення містить як теоретичні висновки, так і практичні пропозиції. Переконання як мета виступу виникає під час обговорення певної теоретичної чи практичної проблеми. Промовець ставить перед собою завдання – переконати аудиторію, звертаючись і до розуму, і до почуттів своїх слухачів. Успіх його залежить від добору аргументів і вміння розташувати їх у порядку наростання переконливості. У кінці виступаючий, як правило, ще раз наголошує на головних аспектах теми й закликає до певних дій чи до прийняття певних рішень.

Така мета, як створення певного настрою, постає на всіляких урочистостях: на святах, на ювілеях, на річницях тощо. Найважливіше тут – уміння знайти в темі щось нове, незвичне, дотепне. Але при цьому підтексті такої промови має бути доброзичливим, шанобливим, а форма –  оригінальною, нетрадиційною.

Види публічного виступу.

Мітингова промова звичайно має гостре політичне спрямування; вона злободенна, стосується суспільно-значимої, хвилюючої проблеми. Найчастіше на мітингах виступає не один, а кілька ораторів – кожен іх короткою промовою. Вона , як правило, гаряча, заклична; оратор звертається насамперед, до почуттів своїх слухачів.

Ділова промова вирізняється більшою стриманістю в проявах емоцій, орієнтацією на логічний, а не на емоційний її вплив, аргументованістю.

Звітна доповідь – особливо важливий і відповідальний публічний виступ, адже доповідач зобов’язаний правдиво, об’єктивно висвітлити факти й переконати слухачів у необхідності певних висновків і пропозицій. Для цього необхідно чітко окреслити мету, характер і завдання доповіді, до кожного положення майбутньої доповіді необхідно дібрати переконливі факти, цифри, приклади, цитати, слід продумати й скласти загальний план доповіді, а до найважливіших пунктів цього плану підібрати й опрацювати фактичний матеріал, окремі положення загального плану потрібно повʼязати в одну струнку систему викладу, подбавши про звʼязки між частинами, хоча вся доповідь звичайно читається повністю або тезисно, її вступну та заключну частини належить написати повністю і прочитати попередньо кілька разів, щоб позбутися під час виступу невпевненості, розгубленості.

Лекціяє формою пропаганди наукових знань. У ній, як правило йде мова про вже вирішені наукові проблеми, до того ж більш агальні. Усі види лекцій обʼєднує те, що вони несуть слухачас певну суму знань і є процесом спілкування між промовцем і слухачем. Дуже переконливо для успіху лекції є її вступна частина, в якій – переконливо, дохідливо, цікаво – треба пояснити, чому тема лекції є актуальною і в ній необхідно розібратися, чому вона потрібна саме цій аудиторії. Не менш важлива ясність думки й послідовність викладу при переході від однієї смислової частини до іншої, чітке оформлення зачину й кінцівки кожної самостійної за змістом частини.

Наукова дискусія – це обговорення будь-якого сумнівного наукового питання. Найважливіше в науковій дискусії – точно визначити головну проблему й навколо неї зосередити увагу. Добре, якщо виступаючій уміє передбачити можливі контраргументи і вже у своєму виступі спробує спростувати їх. У середовищі вчених надзвичайно високо цінують час.

Ювілейна промова зазвичай присвячується якійсь даті (ювілеєві установи чи окремої особи). Цей тип промови характеризується святковістю, урочистістю, оскільки це своєрідний підсумок періоду діяльності. Якщо відзначається ювілей окремої особи, то промови звичайно короткі, урочисті, пафосні, а водночас і сердечні, дружні; у них – схвальні відгуки про ювіляра, добрі побажання. В таких промовах дуже бажані жарти, дотепні підкреслення якихось рис ювіляра, спогади про цікаві факти з його біографії. Манера виголошення – невимушена, безпосередня.