Рівень забезпеченності населення України

Четверта частина водопровідних очисних споруд і мереж (у вартісному вираженні) фактично відпрацювала термін експлуатації, 22% мереж знаходиться в аварійному стані. Закінчився термін експлуатації кожної п'ятої насосної станції. Фактично закінчився термін експлуатації половини насосних агрегатів, з яких 40% вимагає заміни. Планово-попереджувальний ремонт виконується на 73%. Кількість аварій на водопровідних мережах України значно перевищує відповідний рівень у країнах Європи. У системах каналізації, амортизовані 26% мереж і 7% насосних станцій, а також 48% насосних агрегатів, 46% з яких вимагає заміни. Планово-попереджувальний ремонт виконується лише на половину.

Сьогодні у водойми скидається без попереднього очищення майже 250м3 стічних вод. Понад 1250 сільських населених пунктів забезпечується питною водою. Майже половина підземної води попадається комунальними водопроводами з відхиленням від стандарту: має підвищену загальну жорсткість, підвищений вміст сухого залишку заліза, марганцю, фтору, нітратів і аміачних сполук.

 Надходження у водні об'єкти значної кількості небезпечних і отруйних речовин, скидання міських і промислових стічних вод, зливових стоків з забудованих територій, промислових об'єктів і сільськогосподарських угідь, пошкодження на водопровідних і каналізаційних мережах погіршують екологічний стан джерел водопостачання. Обмежені технічні можливості очищення питної води і забезпечення нею в достатній кількості населення Автономної Республіки Крим, Дніпропетровській, Донецькій, Івано-Франківської, Луганській, Миколаївській, Одеській, Херсонській і ряду інших областей, міста Севастополя призводять до виникнення і поширення інфекційних захворювань.

Дніпропетровському водоканалу 135 років. Щорічно на кожному з 1767 км водопроводу трапляється не менше 3-х поривів! - 4904 аварій в 2005р.

Реальні втрати воли досягають 40-45%. На території області понад 600 підприємств, які забруднюють повітря це 5% кількості всіх підприємств забруднювачів на Україні.

Обсяг викидів забруднюючих речовин в атмосферу становить близько 22% від загальних обсягів на Україні. У поверхневі води області щороку потрапляє 2 млрд.м3 господарсько-побутових стоків, що становить 25% від загальної кількості стічних вод на Україні. Підземні води найбільш забруднені в місцях концентрації гірничодобувної, вугільної, хімічної, металургійної промисловості - в містах Дніпропетровськ, Кривий Ріг, Нікополь, Дніпродзержинськ, Павлоград, Орджонікідзе, Жовті Води, Вільногірськ та ін.

 Нині 344870 об'єктів комунального господарства підлягає обстеження для визначення їх технічного стану. Непридатними для подальшої експлуатації визначено 900 об'єктів, з них 250 об'єктів і 4370 км інженерних мереж перебуває у вкрай загрозливому технічному стані. На підприємствах Держнафтогазпрому є понад 15300 об'єктів, які підлягають обстеження для визначення їх технічного стану. З цієї кількості визнані непридатними, а також такими, що перебувають у критичному стані - 7 об'єктів. На підприємствах Мінвуглепрому є більше 49850 об'єктів, які підлягають обстеження. У процесі обстеження виявлено 380 об'єктів, подальша експлуатація яких неможлива. У системі Міністерства освіти виявлено 22 об'єкти, які також неможливо експлуатувати (навчальні корпуси університетів, інститутів, ПТУ).

Громадяни України, які проживають в «хрущовках» побудованих в кінці 50-х - початку 70-х років ризикують найближчим часом стати бомжами. Будинки, побудовані з запасом міцності на 40-50 років, сьогодні практично застаріли і можуть стати братською могилою для своїх мешканців. Тим, хто уникнув «щастя» проживати в «хрущовці», теж не варто радіти. Ми живемо в країні, де в базових галузях промисловості експлуатується 35 млн. тонн несучих механічних і більше 250 млн. м³ залізобетонних конструкцій. Їх значна частина вже вичерпала свій проектний ресурс, завершується термін безпечної експлуатації корпусів реакторів АЕС. 17,2 тис. км водопровідних мереж знаходяться в аварійному стані.

 У Дніпропетровській області знаходиться 533 будівлі і споруди в аварійному стані.

Сьогодні в Україні понад 17000 мостів. Майже всі вони не мають відповідного нагляду, їх стан не контролюється. На шляхах загального користування 34% мостів побудованих до 1961 року, хоча розрахунковий рок не перевищує 30-40 років. 147% залізничних мостів знаходиться в стані незадоволеному.

У Дніпропетровській області технічний стан 17 (залізничних) мостів перебувають в аварійному стані, 15 мостів - в стані близькому до аварійного.

Більш ніж 80% енергоблоків на теплових електричних станціях України вже відпрацювали свій розрахунковий ресурс, а 48% - перевищили граничний ресурс, 40-50 тис. км електромереж, введені в експлуатацію до 1970 року і практично відпрацювали свій ресурс.

В Україні експлуатуються в основних галузях промисловості понад 35 млн. тонн несучих металевих конструкцій і понад 259 млн.м³ залізобетонних конструкцій. Вони сконцентровані, насамперед, на об'єктах базових областей: чорної металургії, вугільної, енергетичної, хімічної, нафтогазової, машинобудівної, суднобудівної промисловості. Конструкції мають значний фізичний знос.

 Такий стан з будівлями та спорудами, які введені в експлуатацію не тільки 50-70 років тому, але за останні 10-20 років свідчить, що в їх утриманні немає належного порядку, відповідної системи, яке б забезпечувало кваліфіковану експлуатацію, інженерну діагностику їх стану, своєчасного ремонту, і попереджала б аварії, забезпечуючи тим самим збереження народного стану, безпека, не бажані порушення екологічного стану навколишнього і природного середовища.

Як показують результати розслідування аварій, основними причинами, які призводять до аварій на будівлях і спорудах в країні є: низька якість проектів та виконання робіт, порушення технологічної дисципліни, а також знос основних будівельних фондів, залучення в господарське використання значних територій зі складними інженерно-геологічними умовами, наявність на ринку будівельних послуг малокваліфікованих науково-дослідних, проектних, будівельних структур, недосконалість нормативної бази, відсутність необхідних законів, недостатнього контролю з боку відповідних органів та інше.

У своїй більшості підприємства галузі працюють фактично за рахунок ресурсних можливостей, які були накопичені до початку 90-х років.

Відсутність інвестицій та оборотних коштів підприємств призвели: - до значного погіршення технічного стану основних фондів; -підвищення аварійності об'єктів житлово-комунального господарства; - збільшення питомих і непродуктивних витрат матеріальних і енергетичних ресурсів, що негативно впливає на рівень і якість комунальних послуг.

Звідси загострюється проблема неефективного використання ресурсів.

 Це пояснюється тим, що застарілі технології, які були впроваджені в радянський час залежно на дешевизну і практичну бездефіцитність ресурсів в колишньому СРСР, були спрямовані на екстенсивний розвиток галузі. На початку 90-х років такі технології проявили себе вкрай неефективними.

Останнім часом відбулися істотні зміни в розумінні суспільством важливості і необхідності широкомасштабної реформи житлово-комунального комплексу. З метою підвищення ефективності надійності функціонування житлово комунальної галузі. Указом Президента України від 19.10.1999 № 351 «Про прискорення реформування житлово-комунального господарства» схвалені основні напрямки прискорення реформування житлово-комунального господарства, а постановою КМУ від 14.02.2002 № 139 затверджена Програма реформування і розвитку житлово-комунального господарства на 2002-2005 роки та на період до 2010 року.

З метою забезпечення проведення реформи, реалізації державної політики у сфері житлово-комунального господарства, організовується управління в цій сфері, а також міжгалузева координація роботи галузі. Указом Президента України від 16.03.2003 № 259 створено Державний комітет України з питань житлово-комунального господарства, Державний комітет України з будівництва та архітектури. Комітетом з питань житлово-комунального господарства з урахуванням пропозицій комунального господарства А.Р. Крим, управлінь житлово-комунального господарства обласних державних адміністрацій підготовлена стратегія на основі завдань підвищення ефективності роботи житлово-комунального господарства України, яка передбачає:

- створення чітко визначеною законно-інституційної бази у сфері житлово-комунального господарства, впровадження системи індикаторів визначення умов ефективності її функціонування;

- вдосконалення системи управління галузі, розвиток підприємств житлово-комунального господарства різних форм власності, впровадження ринкових відносин між суб'єктами господарювання у цій сфері;

- забезпечення неубыточного функціонування підприємств галузі при прозорою економічно обґрунтованої системи визначення рівня тарифів на комунальні послуги;

- підвищення ефективності використання енергетичних і матеріальних ресурсів;

- підвищення кількості та збільшення обсягу послуг на рівні стандартів та вимог, прийнятих у державах Євросоюзу.

Серед пропозицій щодо заходів, спрямованих на запобігання НС на об'єктах життєзабезпечення, слід звернути увагу на наступне:

- внесення відповідних змін до нормативно-правові бази і структуру управління галуззю для забезпечення його ефективного функціонування, у тому числі вирішення проблем фінансування робіт у відповідних застарілих об'єктах житлово-комунального господарства (ЖКГ);

- впровадження сучасних інженерно-технічних та інших заходів, спрямованих на підвищення стійкості функціонування об'єктів ЖКГ;

- вдосконалення конкретних технологічних процесів, підвищення їх надійності з метою охорони навколишнього середовища, населення і обслуговуючого персоналу;

- створення та впровадження ефективних систем технологічного контролю й діагностики, безаварійної зупинки технічних систем і придушення аварійних ситуацій;

- забезпечення суворого контролю за безумовного підтримки норм і правил виробничої експлуатації об'єктів;

- заміна морально застарілих малоефективних катлоагрегатов на високоефективні з коефіцієнтом корисної дії не нижче 92%;

впровадження сучасних автоматизованих установок хімводопідготовки для попередження накипу і корозії в трубах;

- посилення охоронних заходів у вигляді відведення;

- виведення з експлуатації трубопроводів та обладнання, що відслужило нормативні терміни експлуатації, і заміна їх на нові;

- підвищення якості труб, зварених швів, перехід на композиційні матеріали;

- реалізація принципу повного розрахунку за псування винним у завданні фінансових збитків, завданих об ’ єктів, трубопровідного транспорту, населенню і навколишньому середовищу.

На території України і які межували з нею держав розташовані об'єкти, ймовірна аварія на них створить загрозу поразки населення і навколишнього середовища в межах прикордонних територій.

До підприємств, які НС можуть мати транскордонний характер, належать об'єкти радіаційної, хімічної небезпеки, а також гідродинамічні небезпечні об'єкти.

 Стратегією попередження і реагування на транспортні НС техногенного та природного характеру є активізація міжнародного співробітництва між Україною та сусідніми державами до, під час і після аварій (що включають вплив аварій, викликаних стихійними лихами), з метою затвердження відповідної політики, а також посилення та організації дій на всіх можливих рівнях.

 Основними заходами в реалізації цієї стратегії є:

- введення відповідних заходів для забезпечення і підтримки готовності до ЧС з метою ліквідації їх наслідків;

- створення системи оповіщення при виникненні промислової аварії;

- забезпечення прийняття найбільш адекватних заходів до ліквідації наслідків;

- надання взаємної допомоги;

- розробка норм, правил і процедур у сфері відповідальності;

- обмін інформацією, технологіями і т.д.

Гідротехнічні об’єкти

Гідродинамічні аварії виникають при руйнуванні різних гідроспоруд - річкових гребель, морських і річкових дамб і пр.

Прорив дамби може бути спровокований геологічними або метеорологічними стихійними лихами, викликаний надмірним тиском води з-за катастрофічного паводку, обветшанием конструкцій, в результаті злого наміру.

При прорив греблі може утворитися руйнівної сили хвиля, небезпечна для жителів населених пунктів, розташованих нижче за течією. Її величина та швидкість поширення залежать від обсягу приховуваною греблею води, висота її рівня над місцевістю і швидкості руйнування греблі. Швидкість хвилі може досягати в рівнинних районах 25 км/год, а в гірській місцевості - 100 км/год. Сила удару багато в чому залежить від топографії місця. На рівнині, де хвилі є можливість розтектися по сторонам, удар хвилі менш значний і швидко слабшає. У гірській місцевості, в ущелинах, де воді нікуди подітися, і особливо при сильних перепадів висот, що сприяють розгону, ударна сила хвилі може досягати катастрофічних масштабів і слабшає не раніше, ніж вийде на «оперативний простір». Крім того, порвавшаяся через дамбу вода може, тягнучи за собою камені і подмывая берега, перетвориться в сольовий потік.

Параметри водосховищ Дніпропетровського каскаду ГЕС та зони можливого катастрофічного затоплення

Гідротехнічний аваріями, які мають місце в Україні можуть бути: прориву гребель (гребель, шлюзів) з утворенням хвиль прориву і катастрофічних повеней або з утворенням проривного паводку; аварійні спрацьовування водосховищ ГЕС у зв'язку з загрозою прориву гідроспоруди.

Переобладнання берегів великих водосховищ надзвичайно інтенсивно відбувалося в перші роки після заповнення. Найбільших масштабів досягла переробка берегів на Канівській (373 км, що становить 42 % всієї довжини берегової лінії); Кременчуцькому (25 %довжини берегової лінії), Дніпровському (195 км, 35 % довжини берегової лінії) і на Дніпродзержинської (115 км, 32 % берегової лінії) водосховищах.

Значна частина берегової лінії, захищена інженерними спорудами (з Дніпровського каскаду 611 км або 17 % всій береговій лінії).

В Україні за даними Держкомгеології затоплено близько 800 тис. га земель, яка дорівнює 15 % території (у тому числі 200 тис. га в зонах зрошування). У зону підтоплення потрапляють 240 міст і селищ міського типу, 138 тис. приватних будинків. Розвиток цього негативного процесу на міських територіях характеризуються великою різноманітністю причин та факторів: втрати води з водоносних комунікацій, неорганізований поверхневий стік, ліквідація або погіршення фільтраційних властивостей ґрунтів природних дренажних систем (ярил, балок, русел малих річок і п.т.), зменшення випарювання у зв'язку з асфальтуванням, баражный ефект фундаментів, трас колекторів, тунелів.

 Однією з найважливіших причин підтоплення земель є гідротехнічне будівництво, яке призвело до перерозподілу річкового стоку і перекриття природних шляхів дренування ґрунтових вод. Так, система великих водосховищ Дніпровського каскаду зумовила підняття рівня води у Дніпрі від 12 до 12, а внаслідок чого відбулося підтоплення величезних площ Придніпров'я. Відзначається катастрофічна ступінь ураженості цим процесом (50%) у зоні впливу Кременчуцького водосховища. Основною причиною підтоплення сільськогосподарських угідь стало будівництво зрошувальних мереж при несвоєчасному введення дренажних споруд: у тому числі в зоні впливу Північно-Кримського каналу 96 тис. га затоплено, Каховської зрошувальної системи - 5,1 тис. га, Каланчацької - 9,1 тис. га. Як відомо, підтоплення значних територій є результатом безхазяйного відношення до освоєння, недостатнього вивчення інженерно-геологічні умови, відсутність необхідного уваги до проектування, будівництва та експлуатації об'єктів у складних інженерно-геологічних умовах.

Все це призводить до вкрай негативних наслідків - забруднення підземних вод, підвищення вологості і погіршення санітарного стану територій, засолення і заболочення ґрунтів, вымокание зелених насаджень, зниження врожайності сільгоспугідь, деформація будівель, виникнення таких процесів, як зрушення, осідання, карсти, обвали.

Створення Дніпровського каскаду гідроелектростанцій з великими водосховищами, хоча зменшує небезпека затоплення територій під час повеней, тим не менш, створює небезпеку катастрофічного затоплення під час прориву дамб цих водоймищ.

 Виникнення катастрофічних повеней на території країни можливо в результаті руйнування гребель, дамб, водопропускних споруджень на 12 гідровузлах і 16 водосховищах річок Дніпро, Дністер, Південний Буг, Сіверський Донець. Їх загальна площа може досягти 8294 км ~, до якої потрапляють 536 населених пунктів і 470 промислових об'єктів різноманітного призначення.

В Україні побудовано близько 1 тис. водосховищ об'ємом більше 1 млн. м3 і площею водного дзеркала близько 1 млн. га і 24 тис. ставків. Більшість гребель земляні (з місцевих матеріалів або намивні).

 Характерним для катастрофічного затоплення при руйнуванні гідроспоруд є значна швидкість розповсюдження (3 - 25 км/ч), висота (10 - 20 м) і ударна сила (5-ю т/м2) хвилі прориву, а також швидкість затоплення всій території.

Катастрофічне затоплення може виникнути внаслідок руйнування значних гідротехнічних споруд. Найбільш небезпечними в цьому відношенні є Дніпровської, Дністровський і Південно-Бузькі каскади гідроспоруд. Наприклад, у випадку руйнування гребель на всіх гідроспорудах Дніпровського каскаду територія катастрофічного затоплення становить близько 7020 тис. га з населенням майже 1,5 млн. осіб. Може бути виведений з ладу близько 270 промислових підприємств, 14 електростанцій, 200 км ліній електропередач, численні мережі і споруди газового і водного постачання, багато мости.

Істотна активізація гравітаційних процесів (зсуви, обвали і т.п.) відбувається у зв'язку з експлуатацією Дніпровського каскаду гідроелектростанцій. Активізація абразії і ерозії ґрунтів наголошується в районах гідротехнічних споруд на узбережжі чорного і Азовського морів, при проведенні робіт зі зміни русел річок і т.п.

Заключення

Попередження та ліквідація надзвичайних ситуацій природного і техногенного характеру у світі, Україні та Дніпропетровській області є основним завданням держави і кожного громадянина.

Зміст питань

Вступ

1. Класифікація надзвичайних ситуацій природного та техногенного, соціально-політичного і військового характеру.

2. Надзвичайні ситуації природного характеру на Україні та Дніпропетровській області.

- Стихійні лиха литосферного (геологічного) характеру (землетруси, зсуви, обвали, осипи, карст).

- Стихійні лиха гидросферного характеру (повені, підтоплення).

- Стихійні лиха атмосферного (метеорологічного) характеру.

- Інфекційні захворювання людей і тварин. Хвороби рослин.

3. Класифікація надзвичайних ситуацій техногенного характеру за масштабами наслідку і атмосферних ознаками.

Надзвичайні ситуації (аварії, катастрофи) техногенного характеру на Україні та Дніпропетровській області.

На радіаційно-небезпечних об'єктів.

На хімічно небезпечних об ’ єктах.

На пожежовибухонебезпечних об'єктах.

На транспортних об'єктах (кошти).

На комунально - енергетичних об'єктах (мережах).

На гідротехнічних об'єктах.

Заключення

Література

1. М.І. Стеблюк, Цивільна оборона, підручник, Київ, Знания, 1994, стр. 13-66, 2004. стр. 30-114.

2. О.П. Депутат, І.В. Коваленко, І.С. Мужик Цивільна оборона, навчальний посібник, Львів, Афіша, 2000, стр. 51-92

3. М.С. Николаев, Гражданская оборона на объектах агропромышленного комплекса, ученик, Москва, 1990, стр. 17-24.

4. П. А. Акимов, В. Г. Ильин, Гражданская оборона на объектах сельскохозяйственного производства, учебник, Агропром, 1984, стр. 2.

5. В.С. Сергеев, Защита населения и территорий в чрезвычайных ситуациях, учебное пособие для ВУЗов, - Москва, 2003. - 432с.

ЦИВІЛЬНИЙ ЗАХИСТ

Тема 2