Надзвичайні ситуації (аварії, катастрофи) на авіаційному транспорті

Маршрутна лінія авиатрасс України становить 250 тис. км. У 2010 р. Була виконана 169,2 тис. польотів, в т.ч. літаками і вертольотами інших держав - 124,4 тис., з них зі зльотом і посадкою на території України - 22,8 тис.

На Україні функціонує 40 аеродромів, з них 28 самостійних підприємств, 6 у складі аерокомпаній, 6 є підрозділами великих підприємств. У державній власності перебуває 13 аеропортів, 18-у комунальній, 2 - у колективну (ВАТ), 6-в управлінні приватних структур.

На аеродромах міністерства оборони базуються 10 аеропортів.

 Головними аеропортами країни є: «Бориспіль», і ще 6 -«Дніпропетровськ», «Донецьк», «Київ», «Жуляни», «Львів», «Одеса», «Сімферополь»,. Це стратегічні аеропорти, які не підлягають приватизації. Усі інші аеропорти - місцеві.

Залежно від міжнародних вимог радіус зони обслуговування стратегічного аеропорту складає 200-250 км. Територія України може повністю перекриватися стратегічними аеропортами.

Аеропорт являє собою складний господарський об'єкт, а найважливішим завданням авіаційного підприємства є забезпечення безпеки польотів. Останнім часом роботи з розвитку та реконструкції аеропортів і проводилася лише в стратегічних. Більшість аеропортів вимагають капітального ремонту, часткової або повної реконструкції.

Аварії й катастрофи повітряного транспорту можуть виникнути в момент:

- запуску двигуна;

- при розборі на взлетно-посадочній смузі;

- на зльоті;

- під час польоту;

- при посадці.

 У таких ситуаціях можуть бути:

- руйнування окремих конструкцій літака;

- відмова роботи двигунів;

- недолік палива;

- перебої з життєзабезпеченням екіпажу і пасажирів;

порушення роботи систем управління, електропередач, зв'язку, пілотування;

- вибухи і пожежі на борту літака.

Авіаційна катастрофа в повітрі може стати причиною жертв і великих втрат майна не тільки на борту, але і на землі при падінні на виробничі споруди та житлові будинки. До великої небезпеки можуть призвести падіння літаків і вертольотів на АЕС і об'єкти хімічної промисловості, що може призвести до радіоактивного та хімічного забруднення навколишнього середовища.

Надзвичайні ситуації (аварії, катастрофи) на міському транспорті

Експлуатаційна довжина тролейбусних ліній загального використання (у однопутном обчисленні) становить 4,38 тис.км.

Експлуатаційна довжина трамвайних ліній загального використання (у одноколійному обчисленні) - 2,2 тис.км.

Експлуатаційна довжина ліній метрополітену загального використання (у двоколійному обчисленні) - становить 91,7 км.

Трамвайне постачання має 24 міста, тролейбусне 46, метрополітен - Київ, Харків, Дніпропетровськ.

 Загальну небезпеку становить метрополітен, який є об'єктом, на якому перебуває велика кількість людей, який визначає найважливіше напрямок загальної системи забезпечення пожежної безпеки. Забезпечення безпеки людей у випадках виникнення НС шляхом використання первинних засобів пожежогасіння, негайної евакуації пасажирів.

 Пожежі в підземних спорудах та на рухомому складі метрополітену характеризується високою температурою (в електропоїздах температура досягає 1000°С, на відстані 25 метрів від осередку пожежі вона досягає 150°С, полум'я швидко розширюється за конструкцій вагонів (від 0,7 до 8,2 м/сек) з комунікацій тунелю, швидким поширенням диму вздовж колії до перегону, високою токсичністю продуктів горіння.

Крім цього, тунель має фактор замкнутого простору, акумулює тепло і уподібнюється розігрітій печі. Розташування станцій і ліній метрополітену під землею викликають додаткові труднощі під час розгортання сил і засобів для гасіння пожежі і порятунку людей. При цьому, тривалість евакуації зі станції метрополітену становить від 15 до 50 хвилин і за цей час наслідки пожежі можуть бути трагічними.

Надзвичайні ситуації (аварії, катастрофи) на річковому та морському транспорті

Експлуатаційна довжина річкових судноплавних шляхів загального користування становить 2,3 тис. км., в т.ч. 0,8 тис.км з висвітленими і светоотбивающими знаками; 0,7 тис.км з электрофицированной і газифицированной автоматичної та неавтоматической зупинкою.

До складу Департаменту Українського річкового флоту входять 7 суднових компаній, 19 сучасних портів. 8 судноремонтних заводів і 41 підприємство та установа. За даними статистики найбільшу кількість значних аварій на суднах, часто з людськими жертвами, виникають внаслідок втрати судном центрованости, що може призвести до його затоплення. Далі - пожежі і вибухи на судах, які дають значне забруднення акваторії і навколишнього середовища. При цьому більша частина аварій це людський чинник, який за рівнем аварійності складає 75-80%.

У зв'язку з цим світової морської союз розглядає і розраховує помилки не тільки персоналу суден, але і берегових організацій: представників судновласників, класифікаційних товариств, ремонтних заводів, фірм постачальників і т.д.

Досвід експлуатації флоту високорозвиненими країнами показав, що ризик аварійності набагато нижче великих за розмірами судоплавающих компаніях. Це пояснюється тим, що вони вкладають гроші в сучасні системи безпеки, навігації і порятунку, підрозділами безпеки укомплектованого компетентними фахівцями, що дозволяє постійно контролювати стан флоту і команди, своєчасно розробляти положення до виконання вимог нормативної документації. На сучасному етапі простежуються тенденції до збільшення умови концентрації флоту в компанії з господарями на 1-2 судна. Безумовно, такі господарі не мають необхідних понять і знань про флот і судоплавании, безпеки мореплавання і екології, в слідстві - виникнення аварій, катастроф, НС на судноплавстві.

Аварії (катастрофи) на водних комунікаціях

а) зіткнення суден. На водних комунікаціях області в результаті порушень правил управління можливе зіткнення пасажирських суден. Найбільш ймовірні місця зіткнення - морський торговельний порт р. Дніпропетровська, річкові порти.

В результаті зіткнення суден можливі значні пошкодження їх корпусів і затоплення.

б) аварії (катастрофи) при транспортуванні ОХР (СДОР), агресивних рідин і нафтопродуктів. В разі зіткнення суден, що перевозять ОХР (СДОР), агресивні рідини і нафтопродукти, можлива втеча цих речовин, внаслідок чого можливо забруднення акваторії портів, русла Дніпра, що призведе до загибелі річковий і морський фауни і флори, у разі розливу нафтопродуктів, можливо, їх загоряння, що може призвести до загибелі екіпажів плавальних засобів.

Надзвичайні ситуації (аварії та катастрофи) на

Системах життєзабезпечення

Житлово комунальне господарство, незалежно від труднощів продовжує забезпечувати першочергові потреби населення і функціонування економії України в цілому.

В житлово-комунальному господарстві функціонує близько 5 тис. підприємств і організацій, експлуатується понад 25% основних засобів, що використовуються в економіці країни, включена до 5% працездатного населення країни.

Сьогодні житловий фонд України всіх форм власності становить близько 10,4 млн. будинків загальною площею понад 1 млрд.м².

 Централізованим водопоступлением забезпечується все населення міст і 88% селищ міського типу (тобто більше 70% населення України).

Централізованими системами комунікації забезпечено 95% міст і більше 57% селищ міського типу.

Близько 80% теплової енергії, а це 72 млн.Гкал дається для опалення. Що виробляється підприємствами комунальної енергетики відпускається населенню і суб'єктам бюджетної сфери.

Надходження природним газом забезпечується 99% міст і 97% селищ міського типу.

Щорічно відбуваються аварії на об'єктах комунального господарства. Основними причинами аварій, які відбуваються в будівлях і спорудах є:

- низька якість проектів і будівельних робіт;

- порушення технологічної дисципліни;

- знос основних будівельних фондів;

- наявність на ринках будівельних послуг, малокваліфікованих науково-дослідних, проектних, будівельних структур;

- недосконалість нормативної бази;

- залучення в господарську діяльність значних територій зі складеними інженерно-геологічними умовами;

- недостатній контроль відповідними органами;

- відсутність нормативної бази і т.д.

 Досить критичний стан склалося в комунальному господарстві. Сучасний стан водопровідно каналізаційного господарства характеризується незадовільним технічним станом споруд, обладнання, недосконалістю структури керування областю та нормативно-правової бази для забезпечення надійного та нормативно-правової бази для забезпечення надійного та ефективного функціонування.

Рівень забезпеченості населення України централізованим водопостачанням та каналізацією станом на 1 січня 1998 року визначається в таблиці.