Студопедия

КАТЕГОРИИ:

АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция

Етика як система моральних і творчих принципів .




Висока моральність завжди необхідна в кожному суспільно корисному виді діяльності, та чи не найбільше вона потрібна в журналістиці. Адже засоби масової інформації орієнтовані саме на масову комунікацію і тому як моральність, так і аморальність тисячократно множаться, поширюються і доходять до споживача. Неважко прикинути, як благотворно може вплинути на аудиторію заряд високої моральності зі сторінок газети, і наскільки згубно на суспільній свідомості може позначитися розтиражоване все те, що класифікується як аморальність: безпринципність, брехливість, бруд тощо.

Різні журналістські об'єднання, різні засоби масової інформації створюють власні етичні кодекси, встановлюють правила поведінки, яких обов'язково мають дотримуватися члени цих об'єднань та працівники редакцій Наприклад: Моральний кодекс товариства професійних журналістів США, ухвалений 21 вересня 1996 року; Кодекс професійної етики українського журналіста, затверджений IX з'їздом СЖУ 1997 року; Заява газети "USA TODAY" (США) щодо етики та ін. Варто бодай побіжно згадати найхарактерніші з цих правил і норм. Вони полягають у тому, щоб:

- не вдаватися до протизаконних, некоректних способів одержання інформації;

 

- не використовувати своє службове становище в особистих цілях;

 

- не приховувати достовірної та не поширювати брехливої інформації;

 

- ні за яких обставин не брати додаткового заохочення у будь-якій формі від осіб, зацікавлених у поширенні певної інформації;

 

- не розголошувати джерел інформації, якщо цього не хоче джерело цієї інформації і якщо до цього не зобов'язує судове рішення;

 

- скористатися правом і відмовитися від оприлюднення підготовленого матеріалу, якщо його зміст після редакційної правки зазнав істотних змін, що суперечать переконанням журналіста або пов'язані з порушенням норм професійної етики;

 

- при оприлюдненні неправдивої інформації, у якій перекручено факти або ж зведено наклеп чи завдано моральної образи людині, слід визнати свою провину, попросити вибачення і виправити помилки в найближчому випуску ЗМІ;

 

- дати можливість особі, яку піддано критиці, висловити свою позицію, якщо вона не згодна з критикою і має слушні аргументи на свою користь;

 

- уникати в публікаціях образ щодо національних, расових, етнічних та релігій них поглядів і почуттів людей, протидіяти екстремізму та обмеженню громадянських прав за будь-якими ознаками;

 

- утримуватися від натяків або коментарів, що стосуються фізичних вад чи хвороб людини;

 

- уникати вживання образливих висловів, які можуть завдати людині моральної шкоди;

 

- уникати плагіату - привласнення чужих творів, матеріалів частково чи повністю, тобто використовувати їх, як свої, не посилаючись на джерела;

 

- не піддаватися тискові владних структур при їхньому намаганні нав'язати хибну думку, чи орієнтувати на фальшування фактів;

 

- поважати і відстоювати професійні права колег, дотримуватися норм і правил поведінки у редакційному колективі;

 

- не уникати дискусшності, вести суперечку чесно;

 

- бути гранично делікатним, повідомляючи про самогубство чи про спробу самогубства, не забувати про почуття рідних і про недоторканність приватного життя людини;

 

Етичні принципи засобів масової інформації.

Професія надає журналісту право та обов'язок вершити від імені суспільства публічний моральний суд над явищами, які викликають загальну зацікавленість. Вибір теми і пошук адреси, визначення мети публікації та добір фактів, оцінка поведінки героя матеріалу й характеристика критичної ситуації – всі ці "технологічні" операції зобов'язують журналіста адекватно реагувати на "реальність" їхнього втілення в життя.

Моральні аспекти журналістської діяльності привертають суспільну увагу тому, що в умовах вседозволеності почастішали спроби використання ЗМІ в особистих цілях. Чимало видань різних типів і рівнів відрізняються низькою культурою полеміки, перекручують думки опонентів, демонструють неабияку неприязнь стосовно чужих поглядів.

Як відомо, джерелом інформації для представника мас-медіа є людина, яка має конституційне право – спілкуватися з журналістом чи ні. Не можна залякувати співрозмовника, провокувати його, пропонувати хабара. Все це не лише протизаконно, а й "морально бридко". Якщо людина відмовляється від надання тієї чи іншої інформації, то не зайвим було б прислухатись до її думки стосовно відмови. Інколи причиною байдужого ставлення до журналіста є неетична поведінка його колег із редакції, які раніше відвідали цей колектив. Урегулювати дане питання можна лише завдяки "розумній поведінці" та завоюванню довіри. Ефективний у такому випадку прийом імітації – перенесення уваги людини з одного об'єкта на інший.

Під час розмови активність журналіста та етичність його поведінки виявляються у формулюванні запитань, зауваженнях з приводу повідомлень в оцінці, за допомогою слів, міміки та жестів. Етичність запитань, їхня доцільність у кожній ситуації є однією з найголовніших ознак професійної зрілості журналіста.

Інколи журналісти застосовують нечесні методи збору інформації. Що ж, зрозуміло, такий матеріал, якщо він стане сенсаційним, "зробить" журналісту неабияку послугу.

В ідеалі журналіст повинен бути не лише професійно грамотним, а й по-людськи великодушним. А етичні принципи та моральні закони мають бути найголовнішими постулатами журналістської професії. Аналіз практичної діяльності ЗМІ в Україні свідчить про необхідність запровадження щомісячних засідань, де б журналісти розповідали про свої неетичні вчинки. Справа в тому, що, з погляду психології, "громадський осуд" людина витримує не більш 15 діб. Потім починається "психологічний злам", унаслідок чого негативність будь-яких вчинків дуже дратує л юдину. І єдине, що вона бажає, – це позбутися негативності оточуючих. Через кілька місяців такої психологічної атаки у багатьох журналістів, "любителів смаженого", бажання щодо прояву неетичності зникло б назавжди. Ступінь порушення норм журналістської етики мають визначати спеціальні, незалежні комісії, до яких би входили представники різних видань, а також спеціалісти різних професій.

Отже, демократичне суспільство наділяє працівників засобів масової інформації великими правами, але журналісти несуть і велику відповідальність перед суспільством. І вона має базуватися, насамперед, на їхній етичній поведінці та моральній свідомості.

 

 










Последнее изменение этой страницы: 2018-04-12; просмотров: 317.

stydopedya.ru не претендует на авторское право материалов, которые вылажены, но предоставляет бесплатный доступ к ним. В случае нарушения авторского права или персональных данных напишите сюда...