Побудова технологічної операційної карти

     Для найбільш раціональної організації робіт з ТО і ремонту автомобілів, їх агрегатів і систем складаються технологічні карти операцій. Вони використовуються як стадії планування і організації технологічного процесу, так і безпосередньо на робочих місцях.

     На основі технологічних карт визначаються обсяги робіт по технічним впливам, а також розподіл робіт (операцій) між виконавцями.

     Складаються технологічні карти, карти на робоче місце кожному виконавцю і карти на окремі операцій.

     В технологічних картах вказують перелік операцій, місце їх виконання (знизу, зверху чи збоку автомобіля), обладнання і інструменти, які застосовуються, норму часу на операцію, стислі технічні умови на виконання робіт, розряд робіт і фах виконавців.

     При розробці технологічних карт необхідно передбачити:

     - зручність установки, зняття і переміщення автомобіля або агрегатів в процесі виконання операцій;

     - необхідне оглядове, підйомно-транспортне обладнання;

     -застосування високопродуктивного технологічного обладнання, інструментів і пристосувань;

     - створення зручних, безпечних і гігієнічних умов праці для робітників згідно з вимогами НОП;

     - засоби і способи контролю якості робіт.

     Операційні карти складаються з декількох переходів, заходів і являють собою детальну розробку технологічного процесу тієї або іншої операцій ТО, діагностування або ремонту.

      Операційна карта складається за наведеною формою на основі контрольно-діагностичних, регулювальних, монтажно-демонтажних, розбірно-складальних та інших робіт, які виконуються на постах зон ТО, ремонту, діагностування та ін.

     Карта на робоче місце вміщує операції, які виконуються на робочому місці (місцях) і визначають коло обов'язків одного або кількох робітників.

     Формулювання операцій і переходів повинно вказуватись в суворій технологічній послідовності, стисло, в наказовому способі;

     наприклад: ''Установити автомобіль на пост'';

     ''підняти капот і т.д.''

     Технологічна карта виконується за формою:

Технологічна операційна карта

ТО-2 автомобіля ВАЗ-2170 для поста № 1

(вказати вид ТО та номер поста або спеціалізованої

              ланки зони ПР, діагностування).

Зміст роботи: ТО систем живлення та електрообладнання двигуна

Трудомісткість робіт________________________ люд. хв.

Виконавці ______________________ люд

                 (вказати загальну кількість)

Фах _______________________ розряд ________________________

Додаткові вказівки по оформленню діагностичних карт

     Для процесу діагностування вказана форма дещо зміниться. Зокрема в заголовку записується ''карта діагностування'' з зазначенням виду діагностування (Д-1; Д-2) та номеру поста (пост №1, пост №2 і т.д); в першій графі записується ''Назва параметрів''; в четвертій графі проставляються умовні позначення виконавців (СД або (і) МД) в залежності від того - зайнятті операцією обидва виконавці чи ні, тому, що на постах діагностування одночасно працюють два виконавці: слюсар-діагност (СД) ІVрозряду і майстер-діагност (МД) V розряду - для робіт Д-1; слюсар-діагност (СД) ІV-V розряду і майстер-діагност (МД)V-го - VІ-го розряду. Фах і розряд вказуються в рядку ''Виконавці''.

Конструкторський розділ

     Завданням передбачається розробка або модернізація засобів механізації і автоматизації профілактичних і ремонтних робіт. Цей розділ може займати 3-4 сторінки курсового проекту в пояснювальній записці і 1 аркуш формату А1 в графічній частині. Як правило, розроблена конструкція пристосування повинна відповідати темі завдання на курсовий проект.

     В курсовому проекті, як правило, розробляються пристосування, зйомники, спеціалізований інструмент, загальний вигляд якого (складальне креслення) виконується на форматі А2, а робочі креслення - на форматах А3 і А4.

     Складальне креслення виконується по ГОСТ 2. 109-73 і використовується для збирання.

     Складальне креслення повинно містити:

     - зображення складальної одиниці, що дає уявлення про розміщення і взаємозв'язок складових частин, що з'єднуються по даному кресленню;

     - габаритні розміри (що визначають зовнішні і внутрішні габарити), встановлювальні (по яким виріб може бути встановлений на місці монтажу), з'єднувальні розміри (для приєднання даного виробу до інших), а також необхідні довідкові розміри, параметри і вимоги;

     вказівки про характер і спосіб з'єднання деталей, в тому числі і нероз'ємних з'єднань (зварювальних, клепаних, паяних і т.п.);

     - вказівки про характер стикування та методах його виконання, якщо точність стикування забезпечується не заданим відхиленням розмірів, а підгонкою, підбором;

     - номера позицій складальних частин, що входять до складу складальної одиниці, розміщених на полках ліній-виносок;

     - основні характеристики виробу (маса, потужність, частота обертів і т.п.).

     На складальних кресленнях слід застосовувати спрощення і умовності, що допускаються ГОСТ і ЕСКД, наприклад дрібні елементи, фаски, скруглення, проточки, виступи, галтелі, накатка, насічки, зазори між стержнями і отвором не зображуються.

     В розрізах і перетинах сумісні зображення деталей штрихуються в різні боки або в один бік - із зміщенням штихових ліній або зміною відстані між ними.

     Суцільні деталі: болти, гайки, заклепки, шарики, шпильки, шайби та інші подібні вироби при повздовжньому розрізі на складальних кресленнях зображуються нерозсіченими.

     Всі складові частини складальної одиниці на складальному кресленні нумеруються відповідно з номерами позицій, вказаних в специфікації цієї складальної одиниці. Номера позицій вказуються на полках ліній-виносок, що проводяться від зображення кожної складової частини виробу, на якій ставиться крапка і від неї починається лінія-виноска від видимих зображень. Номера позицій розміщуються поза контуром зображення, паралельно основному напису і групують їх в строку або колонку, тобто вертикальною або горизонтальною прямою.

     Лінії-виноски не повинні перетинатися між собою і не повинні перетинати розміри і виносні лінії, а також не повинні бути паралельними лініям штриховки.

     Шрифт номерів позицій повинен бути на один-два номери більшим, ніж шрифт розмірних чисел на тому ж кресленні.

     Розміщення зображень на складальних кресленнях залежить від багатьох факторів: від розмірів складального виробу, від складності конструкції пристосування, від формату креслення та інших.

     Тому необхідно самостійно визначити і виконати необхідну кількість зображень, вірно розмістити види, розрізи, перетини, виносні елементи і все необхідне на складальному кресленні.

     Специфікація визначає склад складальної одиниці. В неї заносять складові частини, що входять до виробу: складальні одиниці, деталі, а також конструкторські документи, що відносяться до виробу.

     В конструкторському розділі пояснювальної записки необхідно висвітити такі підрозділи:

Призначення і місце застосування пристосування

В цьому підрозділі слід пояснити доцільність і місце застосування пропонуємого пристосування.